Нариси з історії пам'яток, обов'язкових для візуалізації учнями та абітурієнтами

Ікона "Успіння Богородиці" перемишлянського маляра Олексія Горошковича

Ікона "Успіння Богородиці" з собору архангела Михаїла в Смільнику (тепер на території Польщі) - перша ікона в історії українського мистецтва з авторським підписом. Її створив у 1547 році Олексій Горошкович - священник, український маляр з перемишльської родини малярів. Композиція ікони побудована із залученням апокрифічних легенд про перенесення ангелами на хмарах розсіяних по всьому світу апостолів. Хмарам надано подоби фантастичних істот із роззявленими пащеками. На іконі зображено стрункі постаті з невеликими довгастими ликами, нагромадження архітектурних споруд за стіною, перед якою розгортається багатолюдна сцена: у центрі Богородиця, одягнена в сіро-синю туніку і вишневий мафорій, спочиває на ложі, за нею стоїть Ісус, який прийшов по душу матері (Христос тримає душу в руках у вигляді сповитої дитини). Угорі Богородиця вже сидить на троні, а ангели перед нею розкривають небеса.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%86%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%A3%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0_%D1%96%D0%B7_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8_%D1%83_%D0%A1%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%83_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%A1%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BC,_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0_XVI_%D1%81%D1%82.jpg

Ікона зберігається в Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові.

"Обмежені відомості про майстрів є однією з особливостей цього періоду, тому малярська спадщина XIII  - першої половини XV ст. залишається анонімною. Оскільки в руслі візантійської церковної традиції давнє українське малярство мало теологічний характер, у свідомості епохи маляр лише передавав фарбами світ образів і понять, сформульованих церковною традицією. Тому його індивідуальний внесок у створення конкретного зображення сприймався як малозначущий. Богословське трактування релігійного мистецтва визнавало фіксацію такого малоістотного явища ще й невідповідним християнській етиці. Тому авторські підписи в класичний період розвитку східнохристиянської мистецької традиції належать до виняткових. В українському малярстві перші належать до 1547 р. - ікони "Богородиця Одигітрія з пророками" та "Успіння" маляра Олексія (перемишльського маляра Олексія Горошковича) з церкви Собору архангела Михаїла у Смільнику"

Александрович В.С. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво //Історія української культури: У 5 т. - К.: Наук. думка. - 2001. - Т.2. - С.276-277

Джерело: Віталій Власов. Нариси з історії пам'яток, обов'язкових для візуалізації учнями та абітурієнтами //Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. 2012. № 5. С. 32

Україна в нацистському проєкті "Нової Європи" (1941 - 1944 рр.)

Лекція 1

Яке місце відводилося Україні у нацистському новому проєкті Європи. Йдеться про те, що питанням України в Німеччині цікавились задовго до приходу нацистів до влади.

Велика Німеччина. Серединна Європа

Іще у 18 столітті у своїй праці "Історія мого часу" прусський король Фрідріх II писав, що "...Україна є найбагатшою частиною Російської імперії, а тому повинна завжди перебувати в полі зору майбутніх прусських володарів, як можливий об'єкт для економічної експансії". Колоніальні апетити німецької політичної еліти щодо України чітко викристалізувалися вже в середині 19 ст. і в другій половині 19 ст. Близький друг "залізного канцлера" Бісмарка філософ Гартман у своїх працях сформулював  і обґрунтував необхідність масштабної німецької експансії на схід і витіснення Російської імперії зі Східної Європи. Він означив межу життєво необхідного для німців просування на схід. Це лінія Нарви - Азовського моря. Тобто території від Естонії до гирла Дону мали опинитися під політичним і економічним впливом Німецької імперії. Україна в планах Гартмана поставала як напівзалежна від Німеччини держава, так зване "Київське королівство", на чолі з якимось представником германських династій.

Бойові дії між Вермахтом і Червоною армією на території України в 1943-1944 рр.

 Лекція 4

Через швидке просування військ вперед, тили часто відставали від передових частин, тому інколи приходилося воювати, маючи по 5-7 патронів на одного бійця. До 30% бійців були одягнені в старий, поношений, або часто в цивільний одяг, катастрофічно не вистачало наметів, через що війська часто ночували у відкритому полі. В результаті до 20% особового складу було втрачено через хвороби і обмороження. Радянські війська від грудня 1943 до травня 1944 рр. в боях за Правобережну Україну втратили до 3 млн людей убитими, 60% з них були вихідцями з України.

У червні 1944 року основні наступальні операції Червона армія перенесла на Прибалтику й білоруську ділянку Східного фронту. Однак уже в липня бойові дії знову розгорнулися в Україні.

Бойові дії між Вермахтом і Червоною армією на території України в 1943-1944 рр.

Лекція 3

Майже одночасно з початком Корсунь-Шевченківської операції в наступ перейшло північне крило Першого Українського фронту, розгорнувши так звану Луцько-Рівненську наступальну операцію, яка тривала з 27 січня до 11 лютого 1944 року. Головного удару завдала 13-та радянська армія в районі міста Сарни, який був важливим залізничним вузлом. Після взяття Сарн війська 13-ї армії повернули різко на південь і південний захід в напрямку Рівного та Луцька. Після взяття цих двох обласних центрів відповідно 2 лютого 1944 року радянське командування провело додаткову наступальну операцію на Славуту-Шепетівку, яка завершилася взяттям цих двох важливих залізничних вузлів 10 лютого 1944 року. 

Таким чином Червоною армією було повністю зайнято територію Рівненської й майже всієї території Волинської областей за винятком Ковеля й прилеглих до нього на півночі й північному заході районів. Також Червона армія взяла північну частину Тернопільської та сучасної Хмельницької областей, нависаючи загрозливою лавиною над німецькими військами з півночі. Після завершення вищезгаданих операцій, коли німці на півночі були витіснені аж на західну Волинь, коли такі обласні центри як Житомир, Рівне, Луцьк опинилися в руках Червоної армії, постала потреба очистити від вермахту економічно важливі промислові райони Кривого Рогу та

Нікополя. З цією метою радянське командування розробило Нікопольсько-Криворізьку наступальну операцію, яка тривала з 30 січня до 29 лютого 1944 року й здійснювалась силами 3-го та 4-го Українських фронтів. Радянське угрупування під час битви за Кривий Ріг налічувало 47 дивізій, танковий і кінний корпуси, два механізовані корпуси, загалом мало на озброєнні 7796 гармат і мінометів, понад 1000 танків, 1300 літаків. Цим силам протистояло 18 німецьких піхотних дивізій, 4 танкові, одна моторизована, які мали на озброєнні 400 танків, 3000 гармат і мінометів і 300 літаків. Зранку 30 січня 1944 року радянські 37-ма та 6-та армії нанесли потужний удар по німецькому угрупуванню. Підтягуючи резерви й послідовно вводячи в бій 46-ту й 8-му армії та 4-й механізований корпус, радянське командування зуміло до 5 лютого прорвати німецьку оборону й оволодіти селом Апостолове, розрізавши німецькі позиції навпіл. Три німецькі дивізії опинилися фактично в оточенні, і, відповідно, німці змушені були створити два оперативні угрупування: Нікопольське й Криворізьке. Передові частини 46-ї радянської армії обійшли Кривий Ріг із заходу і вийшли на рубіж річки Інгульця, а з'єднання 8-ї радянської армії замкнули оточення навколо Нікопольського угрупування противника. До 8 лютого 1944 року німецькі війська у Придніпров'ї були повністю знищені, і Червона армія оволоділа Нікополем.

Бойові дії між Вермахтом і Червоною Армією на території України в 1943 - 1944 рр.

Лекція 2

Москва, поспішаючи форсувати Дніпро на території України, очевидно мала якісь геополітичні плани. Цілком логічно було діяти наступним чином: або наступати на захід через територію Білорусі, де Дніпро був набагато вужчим, як це, власне, й робили німці в 1941 р., коли наступали на Москву через Білорусь. Через Мінськ відкривався прямий шлях на Варшаву, на Кенігсберг і Берлін - серце Німеччини. Це була б абсолютно логічна операція, якби Червона армія наступала на Німеччину не через Україну, а через Білорусь. Розгромивши німецькі угрупування в центрі, в Білорусі, радянські війська поставили б під загрозу оточення німецькі війська в Україні й Прибалтиці. Але цього зроблено не було. Не були зроблені навіть наступні речі - радянське командування не дочекалося поки замерзне Дніпро, щоб можна було його форсувати по льоду. Справа в тому, що Манштейн, який командував німецькою обороною на території України, надзвичайно серйозно остерігався, що Червона армія дочекається замерзання Дніпра і перейде його по всій ширині фронту. У нього катастрофічно не вистачало рухомих резервів, і якби Червона армія форсувала Дніпро не через плацдарм, а через замерзлу річку по всій ширині фронту, очевидно, становище німців було б ще скрутнішим, ніж під час форсування з плацдарму. І цей варіант було відкинуто. Виникає питання - чому Сталін так спішив на захід , але на південний захід, а не на захід до Німеччини. Чому, воюючи з Німеччиною, він намагався йти на захід через територію України, а не через територію Білорусі.

Бойові дії між Вермахтом і Червоною Армією на території України в 1943 - 1944 рр.

Лекція 1

Внаслідок завершення Сталінградської битви Червоній армії вдалося наприкінці 1942 року знову повернутися на територію України, зайнявши декілька районів сучасної української території. Проте, ситуація в 1943-44 рр. складалася доволі неоднозначно. Незважаючи на перевагу в людях і техніці, Червоній армії довелося з важкими боями просуватися територією України. Якщо в 1941 р. Вермахт пройшов практично всю територію України від кінця червня до кінця грудня, то Червона армія долала ті самі відстані з боями впродовж всього 1943 р і аж до кінця жовтня 1944 р., тобто, майже два роки. Як бачимо, темпи просування військ Червоної армії були надзвичайно низькими.

Упродовж січня-лютого 1943 р. війська Південно-Західного фронту, якими тоді командував генерал Ватутін, у жорстоких боях просунулися на 200-250 км на захід, вийшовши на лінію Красноград-Новомосковськ-Синельникове. Червона армія вела масштабний наступ на фронті шириною 1600 км. В лютому 1943 р. вдалося відбити Луганськ, і Червона армія 12 лютого 1943 р. вийшла до міста Червоноармійськ Дніпропетровської області. Це прорив до Дніпропетровської області створив серйозну загрозу захоплення цього важливого промислового міста, а 16 лютого Червона армія несподіваним потужним ударом захопила Харків - першу столицю радянської України. Рятуючи свій Східний фронт від повної катастрофи взимку 1943 р. німецьке командування активізувало перекидання свіжих сил до Радянського Союзу.

Бойові дії між Вермахтом і Червоною Армією на території України в 1941 - 1942 рр.

Лекція 6

До кінця осені - початку зими 1941 р. дедалі очевидніше ставало, що німецькі плани блискавичної війни починають пробуксовувати. Німецький Вермахт застряг у радянській багнюці на дорогах, а крім того, в середині жовтня фактично вже почалася зима, температура по ночах почала падати до -10 - -15 градусів, німецькі військові були геть не готові до такої ситуації. Але так само провалилися спроби радянського командування зупинити німецькі війська в прикордонній смузі. Червона армія втратила велетенські території гігантської країни. До грудня 1941  р. Вермахт із союзниками розбив 300 дивізій  Червоної армії, до полону потрапило 3 млн. 900 тис. червоноармійців, 1 млн. 200 тис. загинули, німці ж із союзниками втратили лише 300 тис. вбитими.

Незважаючи на зрив графіку виконання плану "Барбаросса", німецькі війська отримали колосальні перемоги, і до листопада 1941 р. вони зайняли стратегічно важливі позиції, вигідні позиції в околицях радянської столиці, мали перевагу в людях в 1,3 рази над Червоною армією, що обороняла Москву в гарматах - в 1,9 разів, в танках - в 1,2 рази, однак, незважаючи на це все, операція "Тайфун", спрямована на захоплення Москви, зазнала невдачі. До початку грудня 1941 р. Верховне командування радянських військ зуміло перекинути на фронт під Москвою 400 сформованих на сході дивізій, які 5 грудня 1941 року зуміли переламати ситуацію під Москвою, розпочати контрнаступ, відкинувши Вермахт на 100-200 км на захід. Значною мірою успіхи радянських військ були пов'язані  колосальними дисциплінарними заходами, здійсненими радянським командуванням: масовими розстрілами, формуванням в кожній дивізії загороджувального загону чисельністю одного батальйону, який мав розстрілювати без будь-якого суду кожного запідозреного в боягузтві або втечі. Звичайно, ще Червоній армії допомогли кліматичні умови. Радянські війська після невдалою Фінської кампанії були навчені й підготовлені до війни в умовах жорстоких морозів. Німецький Вермахт не виніс натомість уроків фінсько-радянської кампанії, тому опинився без захисту перед "генералом зимою".

Бойові дії між Вермахтом і Червоною Армією на території України в 1941 - 1942 рр.

Лекція 5

Однак успіхи під Одесою не врятували ситуацію на півдні України. До 20 серпня 1941 року німецькі війська захопили весь вигин р.Дніпро від Черкас до Херсона. Окрім Кременчуцького плацдарму німці до кінця серпня 1941 р. захопили плацдарми на лівому березі Дніпра в районі Запоріжжя й Дніпропетровська. 2 вересня 1941 р. 11-та німецька армія за підтримки

румунських частин розпочала свій форсований наступ в напрямку Криму. Тили німецької армії спробували атакувати радянські війська, зосереджені в районі Запоріжжя, проте німці відбили ці контратаки. Одна частина німецьких військ рушила на Мелітополь, інша - на Крим. До кінця вересня 1941 року радянські війська в Приазов'ї були оточені і до 10 жовтня 1941 року полонені. В полон потрапило до 100 тис. осіб, німці захопили 212 танків, 672 гармати. Користуючись тим, що радянські війська в Приазов'ї були знищені, і контратаки звідти очікувати було неможливо, німці розпочали 29 вересня 1941 р. повноцінне вторгнення до Криму через Перекопський перешийок. Несподівано легко вдалося подолати радянські укріплення на Перекопі і увійти до Кримського півострова. 7 жовтня 1941 р. в районі Сімферополя було полонено ще близько 100 тис. червоноармійців, а німецько-румунські війська швидко просувались на південь півострова. З'явилася реальна загроза головній базі Чорноморського флоту - Севастополю. Враховуючи цю обставину, радянське Верховне Головнокомандування віддало наказ про евакуацію Одеси і перевезення військ Приморської армії з Одеси для оборони Севастополя.

Бойові дії між Вермахтом і Червоною Армією на території України в 1941 - 1942 рр.

Лекція 4

Бажання воювати на чужій території і малою кров'ю відіграло злий жарт із радянським командуванням. Броньовані кулаки, призначені для наступу в Європу, виявилися безсилими у захисті власної території. Бездарні помилки командування, яке вводило війська в бій неправильно, відсутність зв'язку, паніка, дезертирство, бомбардування з повітря прирекли танкові війська Червоної армії в 1941 р. на безславну поразку.

Німці просувалися територією України в 1941 р. так само швидко, як за рік до того просувалися територією Франції. До кінця літа 1941 р. на території України вермахт втратив тільки 186 танків. Завдяки перемозі на Волині і Північній Галичині, німецькі війська вийшли на оперативний простір в напрямку Новоград-Волинського - Житомира і 6 липня 1941 р. в Києві, столиці України, вже було створено штаб оборони міста. Того самого 6 липня керівник Генштабу сухопутних військ Німеччини Гальдер занотував у своєму щоденнику: "До цього часу доволі складно визначити, чи вдасться противнику  організувати стійкий та ефективний спротив на укріплених рубежах західніше від Києва, про які ми тепер маємо точні дані аерофотозйомки. Твердість і енергійність російського командування, що проявилась на південь від Пінських боліт дозволяє очікувати на рішучий спротив".

Незважаючи на подібні оцінки, німецьке командування вирішило розгорнути потужний наступ в напрямку Дніпра, і 7-8 липня гітлерівські танкові з'єднання прорвали оборону радянський військ в районі Бердичіва та Житомира.У фронті радянських частин з'явилася діра шириною 70 км.Через цей розрив німецькі війська рушили на Київ і 10 липня дійшли до оборонних рубежів столиці на р.Ірпінь. 11 липня в зовнішньому секторі оборони Київського укріпрайону зав'язалися перші бої за місто, почалася  тривала й складна оборона Києва. Слід відзначити колосальну роль, яку відіграли оборонні інженерні спорудження в обороні міста. На будівництво укріплень влада мобілізовувала щодня 160 тис. киян. Завдяки важкій праці цих людей навколо Києва за короткий час було зведено до існуючих укріплень Київського укріпрайону 230 км. протитанкових ровів, побудовано 1650 дзотів та укріплень. Спираючись на цю потужну лінію оборони, червоноармійці в кровопролитних боях 11-14 липня 1941 р. зуміли зупинити німецькі війська і не дали їм сходу оволодіти Києвом. Ситуацію під Києвом в липні 1941 р. майбутній маршал Москаленко в своїх спогадах характеризував так: "Цей наступ німецьких танкових і моторизованих частин забезпечений надійним прикриттям з повітря. Супроводжений масовими бомбовими ударами по наших військах, комунікаціях і глибоких тилових об'єктах створив пряму загрозу захоплення Києва і переправу через Дніпро".

Бойові дії між Вермахтом і Червоною Армією на території України в 1941 - 1942 рр.

Лекція 3

Тимчасом наприкінці дня 24 червня 1941 р. німецькі танкові сили із 1-ї танкової групи під командуванням генерала Клейста розширили прорив в районі міста Луцьк між 5-ю і 6-ю радянськими арміями до 50 км по фронту. Німецькі танкові війська націлилися на район Бродів і Дубно з подальшим наміром вийти в напрямку до Житомира. Намагаючись закрити прорив противника, проти 1-ї танкової армії Вермахта було скеровано радянські механізовані корпуси, які передислокувались з-під Львова, плануючи їх спочатку використати для контрнаступу, що мав розпочатись 25 червня. Згідно з новими задумами командування Південно-Західного фронту 4-й і 15-й радянські механізовані корпуси мали наступати з району Бродів до міста Радехова на півночі Львівської області. Радехів - важливий залізничний і автомобільний вузол - перекривав розрив фронту між Рава-Руським і Перемишльським укріпленими районами.

22 механізований корпус, посилений 135-ю стрілецькою дивізією та 1-ю бронетанковою бригадою, мав зупинити  німецькі танки, які прорвалися  від Володимира-Волинського, закривши розрив фронту між Луцьком і Володимиром-Волинським. Однак радянські танкові колони, які пересувалися  власним ходом або на залізничних платформах, ставали жертвами ударів німецької авіації. Прибувши на місце призначення, вони, як правило, вступали в бій невеликими частинами, не концентруючись, не маючи підвозу боєприпасів і пального. Це призводило до того, що через декілька годин бою радянська техніка застигала нерухомо, вичерпавши пальне і боєкомплект.

Бойові дії між Вермахтом і Червоною Армією на території України в 1941 - 1942 рр.

Лекція 2

Якщо подивитися, як були зосереджені ці велетенські військові угрупування, і з боку

німецького, і з боку радянського, то можемо зауважити, що вони зосереджувалися винятково для наступу, використовували так звані вигини в кордонах, відомі як "балкони". Німецький Вермахт був зосереджений в трьох групах армій: групі армій "Північ", групі армій "Центр" і групі армій "Південь". Група армій "Північ" зосереджувалася в Східній Пруссії на так званому "східно-пруському балконі" і мала завдання наступати в напрямку на Прибалтику і Ленінграда на з'єднання із фінською армією, котра мала наступати з півночі. Група армій "Центр" - найпотужніша німецька група армій, яка мала 2 танкові групи у своєму складі, зосереджувалася на так званому польському виступі, на двох напрямках  - на півночі і на півдні, від Білостоцького виступу, від тої території Радянського Союзу, яка врізалась в німецькі володіння колишньої Польщі. Група армій "Південь", яка мала наступати на територію України, зосереджувалася в районі Любліна і Томашова Любельського і, відповідно, мала наступати на території України в район Києва, до Чорного моря, Донбасу і пізніше на Кавказ. А група армій "Центр" мала наступати через територію Білорусі на Смоленськ і Москву, на серце Радянського Союзу.

Бойові дії між вермахтом і Червоною армією на території України в 1941 - 1942 рр.

Лекція 1

На початку 1941 р. колишні доволі теплі стосунки між Німеччиною і Радянським Союзом відходять у минуле. Ці дві наддержави, які фактично контролювали всю континентальну Європу, опинилися на порозі взаємного зіткнення. Для того, щоб детально подивитися на хід бойових дій, потрібно зрозуміти, які плани були у протиборчих сторін.

Наприкінці 1940 р. Гітлер підписав директиву, відому під кодовою назвою "Барбаросса", або

"План Барбаросса", яка передбачала швидке завоювання континентальної частини Радянського Союзу, подавлення з допомогою авіації всіх промислових центрів за межами лінії окупації, тобто за лінією Архангельська-Астрахань, за Волгою. Планом "Барбаросса" передбачалось, що бойові дії вестимуться протягом весни-літа 1941 р., але в силу низку обставин бойові дії були відкладені, весною вони не розпочалися, почалися лише влітку, і, як пізніше буде видно, Німеччина не змогла реалізувати цього плану.

Якими були плани Радянського Союзу?
Вже згадувалося, що Сталіну доповідали про небезпеку німецького нападу, Сталіну повідомляли про це як радянська розвідка, так і британські урядові кола. Проте Сталін розглядав і сам план "Барбаросса", і всі повідомлення про нього як британську провокацію, спрямовану на те, аби втягнути Радянський Союз у війну проти Німеччини, й тим самим порятувати Британію від німецького вторгнення.

Українські землі напередодні і в перші роки Другої світової війни (лекція 6)

Лекція 6

Тепер потрібно звернути увагу на той ключовий момент - як так сталося, що дві країни, Німеччина й СРСР, які були приязно нейтральні один до одного, несподівано стали ворогами. 

В цей момент Гітлер постає перед колосальним вибором: він розгромив Францію, витіснив британські війська з континенту на острови. 16 липня 1940 р. фюрер віддає наказ про підготовку операції "Морський лев" - штурм Британський островів, але при всьому цьому, віддаючи розпорядження, він залишається нерішучим, що йому було, в принципі не притаманно. В розпорядженні про підготовку операції

"Морський лев"вказувалось: "Через те, що Англія, незважаючи на своє безнадійне у військовому відношенні становище, не виявила досі жодних ознак готовності до ведення переговорів, я вирішив підготувати і, якщо буде потрібно, здійснити десантну операцію проти Англії. Метою цієї операції буде усунення британської монополії, як бази проти подальшої війни з Німеччиною, а якщо знадобиться, повна її окупація." В розпорядженні звучить дуже нерішуче: "...Якщо знадобиться..." Раніше Гітлер не відзначався такою нерішучістю. Виявляється фюрера дуже почав турбувати його східний партнер - Радянський Союз.

Українські землі напередодні і в перші роки Другої світової війни (лекція 5)

Тимчасом, після того як Радянський Союз успішно приєднав до себе без великої війни великі

території колишньої Східної Польщі  - Західну Білорусь і Західну Україну, Сталін продовжив реалізацію таємного протоколу Пакту про ненапад, підписаного 23 серпня 1939 р. Почалася радянсько-фінська, або зимова війна 1939 - 1940 рр. Здавалося б, ця війна не має ніякого відношення до України, але це не зовсім так. Значною мірою війська Ленінградського військового округу, які воювали у Фінляндії, були доукомплектовані призовниками з Київського і Харківського військових округів. Тому, українці в цій війні мають свій рахунок, втративши щонайменше за офіційними даними 22 тис. осіб убитими. Ця агресивна війна з боку СРСР хоча й змусила фінів віддати СРСР території, які вимагав Сталін, але дозволила їм відстояти свою незалежність. 

Українські землі напередодні і в перші роки Другої світової війни (лекція 4)

Коли керівники польської держави сконцентрувалися на польсько-румунському кордоні,

командування польської армії прийняло рішення відтягувати залишки розбитих польських військ на рубіж річок Дністер і Стрий у Прикарпатті на, так званий, "румунський плацдарм". Там були значні поклади нафти, що дозволяло полякам заправити бензином техніку, там була гориста місцевість і, власне, річки, що дозволяло полякам укріпити оборону. На цьому "румунському плацдармі", що складав 5% території довоєнної Польщі, польська армія розраховувала оборонятися аж до початку французького наступу на Заході, щоб потім перейти в контрнаступ проти німецьких військ зі свого "румунського плацдарму". Проте, радянське вторгнення змішало всі карти польського командування, поляки до цього були зовсім не готові. 

Українські землі напередодні і в перші роки Другої світової війни (лекція 3)

Лекція 3

Тим часом СРСР, ведучи переговори  з Британією і Францією, паралельно вів активні розмови з Берліном. Зокрема, 2 серпня 1939 р., коли вже операція "Вайс" ("Білий план"), план війни з Польщею, був в Німеччині запущений на всю котушку, керівник німецького МЗС Йоахім фон Ріббентроп поспілкувався з радянським повноважним представником у Берліні й відкрито йому заявив, що у випадку, коли Радянський Союз підтримає Німеччину в її конфлікті з Польщею, то Німеччина готова вести розмову про визначення чітких сфер розмежування між СРСР і Німеччиною в межиріччі між Чорним і Балтійським морем.
Радянський посол в Німеччині Астахов після зустрічі з Ріббентропом телеграфував до Москви: "Німці зараз готові на такі поступки, які б півроку тому були абсолютно неможливими: відмова від Прибалтики, Бессарабії, Східної Польщі, не говорячи вже - від України. Це мінімум, на який би пішли німці без довгих розмов, аби лише отримати від нас обіцянку не втручатися в конфлікт із Польщею."

Українські землі напередодні і в перші роки Другої світової війни (лекція 2)

Лекція 2

Коли виявилося, що в Європі з'явилася автономна українська держава, де-юре автономна, де-факто незалежна, це перевернуло політику багатьох європейських країн і погіршило сон політикам багатьох сусідніх держав. Польща, Румунія, Радянський Союз активно почали шукати шляхів знищення цієї маленької української держави.

Поляки боялися, що нацистська Німеччина використає Закарпаття в якості плацдарму для нападу на територію Польщі і об'єднає західноукраїнські землі Галичини і Волині, які перебували в складі Польщі, з Закарпаттям в маріонеткову піднімецьку державу. Радянський Союз боявся того самого - що Закарпаття стане плацдармом для війни проти СРСР з метою створення маріонеткової Великої України. Румунія боялася за свої етнічні території. Тому, в принципі, і в Москві, і в Бухаресті, і у Варшаві вважали за краще, якщо Карпатська Україна зникне і якщо вона буде приєднана до Угорської держави.

Українські землі напередодні і в перші роки Другої світової війни (лекція 1)

Лекції прочитані доктором історичних наук, професором КНУ ім.Тараса Шевченка Іваном Патриляком

Лекція 1

Друга  світова війна справила колосальний вплив на історію народів, які населяли Україну. На історію територій, земель, які сьогодні входять до складу української держави. Друга світова війна змінила кордони України, перетворила її з мультинаціональної, багатонаціональної держави фактично в моноетнічну з невеликою українською більшістю і трохи меншою російською меншістю. З України в часи Другої світової практично зникли такі етнічні групи, які мали величезний вплив на нашу історію протягом століть, як поляки, німці, євреї. Україна також понесла колосальні людські й економічні втрати. Але з іншого боку вона отримала певні геополітичні, геостратегічні здобутки, які належним чином можна оцінити лише з позиції сучасності. 

На 1939 рік ситуація з українськими землями була набагато складнішою, ніж у 1914 році, на

час початку 1-ї світової війни. Якщо до 1-ї світової війни українські землі належали лише двом імперіям - Російській і Австро-Угорській, то до початку 2-ї світової війни українські землі були розділені між чотирма державами. Основний масив земель, заселених українським етносом, належав до Радянського Союзу у вигляді Радянської України. Другий за величиною масив належав до Речі Посполитої, це 5,5 мл. осіб. Українські землі мала в своєму складі Румунія (територія сучасних Чернівецької й півдня Одеської области), на них проживало близько 600 тис. осіб. І, урешті-решт, Чехословаччина мала Закарпаття. Кожна з цих держав по-своєму дивилася на вирішення українського питання.