Морські рекорди України

Одна з попередніх публікацій була присвячена географічним рекордам України. скільки інформація може видатися комусь цікавою, продовжую перелічувати означені рекорди. 

Найбільше море, що омиває Україну,  - Чорне море, внутрішнє море басейну Атлантичного 

океану, яке має площу 422 тис. кв. км. Північна частина моря, яка омиває береги України, через невеликі глибини (80-120 м.) та впадання у літній період теплих річкових вод краще прогрівається, а тому північне узбережжя моря є найбільш заселеним.  Чорне море витягнуте в широтному напрямі. Його довжина (найбільша відстань із заходу на схід) 1150 км., а ширина (найбільша відстань із півночі на південь) - 580 км. У Чорне море впадають Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг. Особливістю моря є зараженість його вод сірководнем, починаючи з глибини 150 - 200 м. В ньому існує колова система поверхневих течій, спрямованих проти годинникової стрілки. Об'єм води - 550 тис. кв. км. Чорне море омиває береги 6 держав: Болгарії (354 км), Грузії (310 км), Румунії (225 км), Росії (800 км), Туреччини (1 329 км) та України (2 782 км, включаючи Азовське море).

Найменше море, що омиває береги України, - Азовське. Площа його 39 тис. кв. км. Довжина від гирла Дону до Арабату - 340 км., ширина від Темрюка до гирла р.Берди - понад 150 км. Об'єм водної маси - 290 куб. км.

Найбільша морська глибина. При середній глибині Чорного моря 1315 м., максимальна становить 2245 м.

Найбільша морська течія. Основні течії Чорного моря мають вигляд замкнутого циркулюючого кола, де рух водних мас відбувається проти годинникової стрілки. Найбільша течія проходить з півдня на північ у 3-9 км. від берегової лінії, сягає ширини до 60 км. і при спокійній погоді має швидкість 8-10 морських миль на добу. Друга, менш сильна "зворотна" течія в глибині моря, наче утворює два кільця, що розташовані  у його східній та західній частинах. 

Щороку Український інститут національної пам’яті пропонує спеціальну тему Дня для підкреслення певного аспекту трагедії Голодомору 1932–1933 рр. Цього року такою темою є «Люди Правди» – особливе вшанування пам’яті людей, які ризикуючи кар’єрою, свободою або навіть життям зробили все, щоб зберегти та поширити правдиві відомості про Голодомор. Гасло заходів 2015 р. – «Щоб світ знав».

Як німці обороняли Німеччину у 1945 р.

1. Підготовка

Генерал-майор Альфред Вейдеман в аналітичній статті "Кожна людина на своєму місці" навів дані про склад збройних сил, яким належало обороняти Третій Рейх. За його словами, "в липні 1944 р. збройні сили Німеччини налічували: діюча армія - 4,4 млн. осіб, армія резерву - 2,5 млн., військово-морський флот - 0,8 млн., ВПС - 2 млн., війська SS - близько 0,5 млн. осіб. Загалом мобілізованими були 10,2 млн. осіб.

Альфред Вейдеман був впевнений, що такої кількості солдатів вистачить, щоб зупинити росіян на німецькому кордоні. До того ж 22 липня 1944 р. Гітлер доручив Геббельсу провести "тотальну мобілізацію ресурсів для потреб війни", що і було зроблено. Це дозволило компенсувати втрати Вермахту в другій половині 1944 р.

Водночас під патронажем нацистської партії було утворено фольксштурм - вузькотериторіальні формування з числа чоловіків, які не були мобілізовані за віком чи по хворобі, а також  підлітків чи фахівців, що мали "бронь". Ці загони прирівнювались до частин сухопутної армії, і в подальшому обороняли Східну Пруссію. Мова йшла про декілька мільйонів чоловіків, які, за висловом Альфреда Вейдемана, повинні були "перекотити віз через гору", тобто посилити збройні сили Німеччини.

Полтавський абітурієнт - 2016

Нещодавно в місті Полтава проходила виставка ВНЗ "Полтавський абітурієнт - 2016". Оскільки, попри все моє бажання, взяти участь у даному дійстві мені не вдалося, я попросила хорошого друга написати про цей захід. Можливо, інформація про виставку буде комусь корисною.

9-10 листопада у Полтаві проходила міжрегіональна виставка-презентація "Полтавський абітурієнт", в якій взяли участь близько 40 ВНЗ Полтавщини та Харківщини. Учні нашої школи не могли пройти повз такої події, тому 10 листопада група учнів 11 класу Кунцівської ЗОШ зібралася до Полтави. Щоправда, організатори виставки не надто переймалися її популяризацією, і про неї ми дізналися зовсім випадково...

Отже, виставка відбувалася у затишному холі Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П.Котляревського. Майбутні студенти мали можливість поговорити зі студентами теперішніми пропонованих ВНЗ, задати питання, що їх цікавлять. Крім того, учням роздавалися флаєри, журнали, газети, що презентували передовий досвід та досягнення в галузі сучасної освіти, сприяли професійній орієнтації учнів 9 та 11 класів.

Серед представлених ВНЗ всіх рівнів акредитації були технікуми, коледжі, університети, але більшість з них були технічного спрямування (гуманітаріям там робити було нічого). Після спілкування зі студентами з’являється думка, що їм справді цікава їхня професія, адже незацікавлена людина не буде розповідати про свою майбутню роботу з таким запалом, навіть якщо її відпустили з пар. Після спілкування ж з викладачами розумієш, чому їм цікава ця професія. Проте, крім ВНЗ там були також і програми вивчення іноземної мови, роботи та відпочинку закордоном. Серед яскравих пропозицій – популярна «Work&Travel», що дозволяє протягом літа працювати закордоном, а у вільний час вивчати обрану місцевість. Ну й звісно, що не можна не згадати різноманітні освітні програми навчання в Польщі, від академій у Вроцлаві до університетів Варшави.

Детальніше зі всіма пропозиціями можна ознайомитись у прикріпленому файлі, а зараз трохи фотографій та відео.

Презентація МАУП

Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум зацікавлював макетами бурових установок та нафтових вишок

Відеозвіт виставки

Виставка-презентація "Абітурієнт - 2016". Офіційний каталог.

Автор: Владислав Бибик

Київ відвідають представники польських ВНЗ

Як відомо, Польщу, як країну для здобуття вищої освіти та продовження кар’єри щороку обирає все більша кількість студентів з України. Впродовж останніх років саме українські студенти є найбільшою освітньою діаспорою сусідньої країни.

"Сьогодні спостерігається неймовірне зацікавлення українських громадян польською освітою. Минулого академічного року вищу освіту у Польщі здобували шість із половиною тисяч українців", - зазначає радник Посольства Республіки Польща в Україні з питань науково-освітньої співпраці Анна Кузьма.

"Для вступу до польських вищих навчальних закладів абітурієнту необхідно мати атестат про повну загальну середню освіту", - каже радник посольства. Вона також зазначає, що між Україною і Польщею діє міжурядова угода про взаємне визнання академічних документів про освіту та наукові ступені.

Під час освітньої виставки, що відбудеться у столиці України 12-14 листопада, вищу освіту Польщі презентуватимуть 30 навчальних закладів та декілька польських освітніх агентств, діяльність яких спрямована на розвиток академічного обміну між країнами.

Варто зазначити, що користуючись широкою університетською автономією, польські навчальні заклади самостійно визначають умови прийому та інші особливості навчального процесу. Саме тому, організатори виставки запрошують українських абітурієнтів відвідати павільйон польської освіти та скористатися можливістю отримати інформацію про навчання українців у Польщі від представників навчальних закладів цієї країни.

Виставка "Навчання в Польщі" працюватиме протягом трьох днів, з 12 до 14 листопада у приміщенні Національного центру ділового та культурного співробітництва "Український дім" (вул. Хрещатик, 2) з 11.00 до 18.00. Вхід вільний.

Джерело: http://osvita.ua/abroad/higher_school/poland/48407/

Таємниця теракотової армії

Одною з найбільших пам'яток Китаю є, звісно ж, Велика Китайська стіна, але й крім неї в Китаї існує чомусь менш відома, але не менш дивовижна пам'ятка - теракотова армія. Ця армія налічує 8099 статуй теракотових воїнів і коней, причому це лише ті, які були знайдені. Тож для археологів є ще робота. 

Теракотова армія була знайдена селянами, які копали колодязь, у 1974 році  неподалік від китайського міста Лінтонг поблизу гробниці китайського імператора Цінь Шіхуанді - ініціатора будівництва Великої Китайської стіни. Ця армія вражає своїми масштабами і може скласти гідну конкуренцію такому чуду світу як єгипетські піраміди. Дослідники вважають, що ця армія була потрібна імператору, щоб задовольнити свої владні амбіції не лише в реальному, але й в загробному світі. Без сумніву, вона повинна була битися за нього і в битвах Царства Смерті. Раніше, за китайськими традиціями було прийнято ховати разом з імператором і живих людей, ці статуї стали першим дослідом, коли замість живих людей, в гробницю вирішили помістити глиняні статуї, але не варто забувати, що за деякими даними, разом з імператором було поховано близько 70 тис. майстрів разом з їхніми родинами (можливо щоб зберегти в секреті і місце поховання і секрет виготовлення статуй).

Гірські рекорди України

Найбільша гірська система в Україні - Українські Карпати, які є частиною східних Карпат. Знаходяться вони на заході країни, в межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і простягаються смугою завдовжки понад 280 км. і завширшки 100-110 км. від верхів'їв річки Сан до витоків р.Сучави. Площа - понад 24 тис. кв.км. Українські Карпати - середньовисокі гори, їхня пересічна висота - 1000 м.

Найвищий гірський масив - Чорногора в Карпатах, у межах Закарпатської та Івано-Франківської областей. Простягається він на 40 км. між долинами річок Чора Тиса, Біла Тиса та Чорний Черемош. Тут знаходяться усі найвищі вершини України, які перевищують 2000 км. 

Найвища гора України - Говерла на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Підноситься над хребтом Чорногора заввишки 2061 м. над півнем моря. У перекладі з мадярського Говерла означає "сніжна гора". Вершина її насправді сніжна. Та й погода тут часто змінюється: сніг на Говерлі серед літа – не дивина. На схилах гори — форми плейстоценового заледеніння, каменепади. Бувають снігові лавини. Складається з пісковиків і конгломератів. Має конусоподібну форму, вкрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди — кам'яні осипи. Південно-західні схили переходять у пагорбисті передгір'я і Закарпатську низовину. 

Найвищий гірський хребет - Полонинський. Він знаходиться у внутрішній смізі Українських Карпат, у межах Закарпатської області. Простягається між річками Уж і Тересва майже на 150 км. Середні висоти 1400 - 1500 м., максимальна - 1677 м. (гора Стій).

Найвища точка рівнинної частини України - гора Берда у Чернівецькій області, що відноситься до Хотинської височини. Її висота - 515 м.

Гора-барометр. Ця чи не найдивніша гора розташована поблизу с.Дніпрова-Кам'янка на Дніпропетровщині. Вона має цікаву властивість - створювати шум у безвітряну погоду. Про гору-барометр місцеві мешканці кажуть: коли "Гостра" шумить - чекай змін погоди. І вони ще ніколи не помилялись. Секрет цього явища полягає в тому, що узвишшя гори розташоване в районі повітряної течії, або, простіше, на протязі. Цю особливість природи використовували наші спостережливі предки, обираючи місце для будівництва вітряків. Досі в народі розповідають про чудо-млин, який колись стояв неподалік і безупинно крутився. 

Забуті імена

Імена Михайла Єгорова та Мелітона Кантарії у нас усіх асоціюються з перемогою СРСР у Другій світовій війні, так як і з червоним прапором, який було установлено на дах Рейхстагу 1 травня 1945 року. Але мало хто знає, як склалася подальша доля цих людей - Героїв Радянського Союзу після війни. 

Михайло Єгоров повернувся в рідне село лише у 1947 році. До того він, разом із Кантарією, за завданням партії, їздили по військових частинах, розповідаючи про свій подвиг. Так як Герою Радянського Союзу бути простим сільським мужиком не належало, його спочатку стали просувати по службі а потім відправили на навчання у Смоленську партшколу.  Але не дивлячись на нібито непогані кар'єрні успіхи, жив Єгоров дуже бідно. До 1966 року він разом з родиною мешкав у старенькій халупці, яку Кантарія прийняв за господарську прибудову, і вимушений  був носити дітей у дитячий садок на руках, оскільки  асфальтованої дороги до його будинку не було. 

Потім в народі поповзли чутки, що Єгоров - алкоголік, отримує величезну зарплату, і, взагалі, ніякого прапора на Рейхстаг не ставив взагалі. За місцевою легендою, одного разу в музей Єгорова залізли грабіжники, і, не знайшовши там нічого цінного, з горя розпили пляшку. 

Михайло Єгоров загинув у автокатастрофі 20 червня 1975 року. "Волга", на якій він їхав, врізалася в фуру. Швидка допомога, що приїхала через 40 хвилин, вже нічим допомогти йому не змогла. 

Цитати визначних людей про націоналізм

Юліан Вассиян

1. Світогляду не можна наслідувати.

2. Містерія жертви — суть життя і закон його невмирущості.

3. Буття чудесне і велике чудо вершиться без упину всією натугою сил та у всіх можливих подобах.

4 Любов ближнього нехай починається признанням його життєвої гідності!

5. Без честі нема людини, без людського життя нема Божого світу і не чути в ньому Бога...

6. Честь — твердь вартостей взагалі, що спроможна витримати нищівний жар пристрастей і на згарищі життя світити незмінним блиском шляхетності.

7. Бог є дійсна міра для безконечних можливостей і можливих безмірів.

8. Доки в родині українства стоятиме невгамовний вереск юродивих про свою любов і спасення України — Україна згине, розп'ята на хресті своїми „спасителями”.

9. Національність — це найглибша, найзагальніша й найтривкіша підстава людської соціальності.

10. Дорога до Бога веде через Батьківщину.

11. Батьківщина — це найширший розріст індивідуальності як з погляду приймання, так і з погляду творення.

Юліан Вассиян

Український публіцист, громадський і політичний діяч, філософ, ідеолог ОУН, член Проводу Українських Націоналістів. Ю. Вассиян написав ряд праць з філософії, а також праць, в яких викладено і розвинуто ідейні засади українського націоналізму: «До головних засад націоналізму» (1928), «Ідеологічні основи українського націоналізму» (1929), «Змаг основ» (1940), «Рефлексії» (1927), «Листопадові рефлексії»(1950), «Воююча Україна» (1951), «Завзяття чи самовиправдання» (1956, посм.).

28 жовтня - День визволення України від нацистських загарбників

В ході Другої світової війни саме на Україні відбулися майже всі ключові битви зав визволення Європи від нацизму.

Сталінградська битва (листопад 1942 року – лютий 1943 року) докорінно змінила хід війни, в ході якої стався злам. Контрнаступ під Сталінградом розпочався 19 листопада 1942 року. Він закінчився оточенням і розгромом знесилених тривалими боями німецьких військ. 

Першими на Україні в грудні 1942 р. були звільнені населені пункти східного Донбасу. 18 грудня 1942 року окупанти були вибиті з перших сіл на Луганщині. До квітня 1943 року німців відкинули на 700 км. від лінії їх максимального просування. Була звільнена значна частина Харківщини і Донбасу. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 року). Внаслідок успішних Харківсько-Білгородської (3-23 серпня 1943 р.) та Донбаської операцій (13 серпня - 22 вересня 1943 р.) радянські війська вдруге вибили німців з Харкова (23 серпня) і визволили Донецьк (8 вересня).

Розпочалася битва за Україну, яка тривала 680 діб. 

Найгучніші закордонні операції КГБ

1) Операція "Вихор"

27 червня 1941 року Угорщина слідом за нацистською Німеччиною оголосила війну СРСР і відправила на Східний фронт 200-тисячну армію. У 1944 р. Червона армія в боях за Угорщину втратила близько 200 тис. чоловік, з угорської сторони втрати були - 350 тис. чол., а в радянський полон потрапили 514 тис. Саме тим, кого СРСР репатріював у 1953-55 рр. і належало відіграти головну роль в Угорському повстанні 1956 р. Згідно з радянсько-угорським договором 1947 року СРСР мав право тримати в Угорщині свої війська. У 1955 р. Угорщина стала членом Організації Варшавського договору, і війська радянської армії лишилися в країні вже в новому статусі. Вони називалися Особливим корпусом.

В жовтні 1956 року в Будапешті почалися багатотисячні маніфестації, які переросли в масові заворушення. Перша 200-тисячна демонстрація, в якій приймали участь представники майже всіх верств населення, мала своїми вимогами національну незалежність, демократизацію, повне виправлення помилок режиму Ракоші, реабілітацію жертв репресій 1949-53 рр., покарання винних за ці репресії. Серед вимог була й така - негайний вивід радянських військ з Угорщини, знесення пам'ятників Сталіну. Після цього з'явились антиурядові лозунги,  а вже до вечора почалося й повстання. Перший секретар ЦК УПТ (Угорської партії трудящих) Ерне Гере (колишній міністр держбезпеки) подзвонив у Москву Микиті Хрущову й попросив ввести до Будапешта радянські війська, розташовані в Угорщині. І в ніч на 24 жовтня вони були введені - 6 тис. радянських солдат і офіцерів, 290 танків, 120 БТРів, 156 одиниць важкого озброєння.

Трохи тепла й користі

Настала осінь, а з нею прийшли й холоди. Все менше хочеться виходити на вулицю, все більше хочеться сидіти у м'якому кріслі, загорнувшись в м'якенький плед, тримаючи в руках цікаву книжечку. І для завершеності картини поряд має стояти філіжаночка гарячої кави. Але якщо справа йде до вечору, то кава є не завжди доречною, адже не кожен наважиться пити каву на ніч. Тоді виходом для теплого проведення часу є кухлик з молочком. А для повної радості - кухлик теплого молочка зі спеціями. Маю навіть кілька рецептів для підняття загального тонусу й покращення здоров'я. І залюбки викладаю їх на широкий загал.

Молочко з кардамоном вже саме здатне піднести настрій, але воно ще й стимулює роботу мозку й позбавляє від депресій і втоми. А це так актуально після важкого напруженого робочого дня. 

Якщо додати до молочка дрібочку кориці, ви отримаєте легкий збуджуючий напій, який попри пікантний смак (адже кожен з нас додавав корицю в кондитерські вироби, тож з її смаком трохи знайомий) ще й позитивно впливає на потенцію. Ммм, мабуть книжечці прийдеться почекати. 

Якщо приготувати молочко із шафраном, то у вас вийде напій, який може стабілізувати роботу нервової системи (теж актуально, особливо для вчителів), дихальних шляхів і судин, а якщо споживати шафранове молоко регулярно, то можна позбавитися набряклості під очима і подовжити молодість. Досить заманливо звучить, але, якщо чесно, я саме такого не куштувала. Тож з молодістю щось не виходить. 

Якщо в напій додати куркуму, ваша печінка отримає додатковий заряд користі, такий напій також бореться зі зморшками.

Імбир "чистить" організм і підвищує імунітет (це відомо всім і давно, адже імбир вже успішно додається гурманами до кави, зеленого чаю, коржиків, тощо. Класифікацію страв з додаванням імбиру можна продовжувати й продовжувати. Отримаємо на виході і смак і користь.  

Особливо корисний в молоці мускатний горіх (теж корисна річ, особливо для водіїв). Мускатний горіх знімає головний біль, тонізує й покращує пам'ять. Зовсім невеличка дрібочка мускатного горішку у вашому кухлику з молочком здатна позбавити від безсоння і втоми.

Готувати напої надзвичайно просто. Молочко підігріваєм (можна кип'ятити, можна - ні, можна гаряче, можна - тепленьке, хто як любить. Я п'ю некип'ячене гаряче, дуже гаряче), додаємо дрібочку (кінчик ножа) улюбленої приправи, розмішуємо і... забираємося під ковдру з книжечкою на історичну тематику. Цукор в напої буде зайвим. Ось і все. Приємний вечір забезпечений. 

Я бажаю всім доброго, теплого й смачного настрою з кухликом смачного молочка, милою музикою і цікавезною книжечкою. Хай всім щастить!

  

Виховання патріотів

Другий рік триває російсько-українська війна (на мою думку, треба називати речі й історичні явища своїми іменами), яка політкоректно називається АТО. Майже вся українська свідома людність не залишилася осторонь цієї сумної для нашої країни події. Хто пішов в лави ЗСУ добровольцем, хто зайнявся волонтерською діяльністю, хто допомагає, чим може на місцях. І допомога ця є надзвичайно дієвою, попри те, що населення нашої країни майже поголовно зубожіє. Такими ось справами й підтверджується патріотизм нашої нації. Щирими молитвами стареньких, останніми грошима, які віддає бабуся, що все життя зберігала собі на останню путь, або скарбами, які дитина збирала на день народження. Ярмарками-продажами дитячих поробок, або солодощів, що пекла дитина разом із мамою, і виручені кошти віддавала нашим солдатам. Благодійними концертами аматорських дитячих колективів. Маскувальними сітками, які плетуть діти разом із вчителями. Наївними, але щирими дитячими малюнками, листами, оберегами, виготовленими власноруч. Чергами в пунктах прийому донорської крові. І таких прикладів - безліч. Саме так виховується  патріотизм нації.

Київське Богоявленське Братство

На початку XVII ст. з розповсюдженням панування польської шляхти й Католицької церкви на українських землях православні культурні осередки зазнавали розорення й занепадали. Становище ускладнилось після Берестейської 1596 року унії. У православних відбиралися церкви, чимало братств і братських шкіл в Україні, Білорусі, на Побужжі й Холмщині припиняли свою діяльність. В цих умовах українська православна інтелігенція, особливо із західних українських земель, шукала притулку й захисту в більш надійному місці, ніж край полонізовані території. Цим місцем виявився Київ. 

Київ протягом віків відігравав  важливу роль в історії українського народу. Традиція міста як давньої столиці Руси-України, його храми, архітектурні споруди й пам'ятні місця зберігали історичну пам'ять. Постійні зв'язки Києва з різними містами і землями України формували відчуття національної єдності і незборимості українського народу. 

Київське братство, громадська організація православних міщан Києва, виникло 1615 року. Містилось у Києво-Братському монастирі, збудованому на земельній ділянці, що її подарувала монастиреві Галшка Гулевичівна. З 26 травня 1620 року мало права ставропігії, надане єрусалимським патріархом Теофаном III під час перебування в Україні.

Трохи романтики

Є лівобережні, є правобережні,

А ти безберегий і необережний

Живеш під заставу, шукаєш заплаву

і рідко торкаєшся дна.

Панічно, трагічно, щонічно, щоденно,

Мов пісня сирени пульсує у венах

Нерідна твоя рідина.

А ще тобі сниться срібляста лисиця,

Що дражниться, кличе підступно і ницо,

А ти без рушниці, та вже без різниці

Впольований ти, чи вона,

Заточені точні і гострі причини,

Пронизують ночі, нанизують днини,

Зализуєш рани, та пізно чи рано

Закінчиться кожна війна

Мальованим лисом увійдеш до лісу,

Де м'ята прим'ята і млосна меліса,

Де мирно чекає на свого Улісса

Безпам'ятна вірна жона.

Віддай їй півсвіту здобутого списом,

Щоб збулося писане богом чи бісом,

Щоб хоч ненадовго,

Щоб хоч під завісу

Озвалася срібна струна.

автор: Юрій Іздрик

Ох, не повчайте молодих!

Ох, не повчайте молодих! Нехай побудуть молодими.
Кожне покоління відкоркує своє шампанське.
Кожне покоління вип'є свою чашу.

Але чому вони повинні пити ще й нашу?!
Причому вона ж і не наша,
це ж нам залишена чаша.

Коли й де помер Гітлер?

Здавалося б, відповідь однозначна: фюрер разом зі своєю дружиною Євою Браун покінчили з собою 30 квітня 1945 року у 15.30 в Берліні, в підземному бункері, облаштованому в палаці Імперської канцелярії.Це підтверджено людьми з найближчого оточення  Гітлера, а також результатами експертиз його ексгумованого трупу. Проте, існує й інша версія: Гітлер зовсім не покінчив життя самогубством, але втік із обложеного Берліна в Південну Америку та й помер там у 1964 році у віці 75 років. І ця версія підкріплюється рядом документів і свідчень.

Перші нестиковки

Американський історик і письменник Вільям Ширер в своєму фундаментальному дослідженні "Злет і падіння Третього Рейху", яке було опубліковане у 1960 році, стверджує, що тіла чи кістки Гітлера й Єви Браун ніколи не були знайдені, оскільки були розкидані й знищені розривами радянських снарядів.

А півстоліття потому з'ясуванням істинної долі Гітлера, Єви Браун й усіх вищих нацистських керівників зайнявся аргентинський історик і письменник-документаліст Абель Басті. Результати його досліджень викладені в книзі "Гітлер в Аргентині", яка побачила світ у 2006 році. Висновки й узагальнення автора спираються на численні документи і показання свідків, на їх підставі історик стверджує: самогубство і подальше спалення трупів Гітлера та Єви Браун було сфальсифікованим. Гітлер і його дружина зуміли сховатися в Південній Америці й дожити до старості.

Звідки походить назва Україна

Країна, у якій ми живемо, "народилася" не так давно - трохи більше ніж 20 років тому. Але назва "Україна" має дуже поважний вік, оскільки її почали використовувати в останній чверті XII століття, хоча остаточно назва затвердилася у кінці XIX - початку ХХ століття.

У різні часи українці називали себе по-різному, неоднаково іменували їх і сусіди. За сивої давнини, коли східнослов'янські племена ще не утворили сталої спільноти, наші предки, вочевидь, могли називати себе полянами, деревлянами, тиверцями - як завгодно, але не українцями.

Скандинавське слово "Русь" за підтримки князів та їхніх варязьких дружинників стало символом об'єднання розрізнених доти східнослов'янських племен. Воно закріпилось як назва київських, переяславських, чернігівських, сіверських і заліських земель. Тоді ж з'явилося слово "русини", як самоназва українців. Воно до сьогодні побутує на Закарпатті.

Назву Україна вперше було зафіксовано в Іпатіївському списку "Повісті минулих літ" 1187 р. Відтоді це слово часто трапляється і в інших літописах у складі назв "Київська україна", "Чернігівська україна", "Сіверська (Новгород-Київська) україна", тощо.

Чому назва тих самих земель змінилася? Відомо, що свого часу князь Володимир наділив землею на півдні Київщини черкесів, які потім зробилися черкасами-українцями, змішавшись з киянами. Саме вони називали свою землю Україною й поширили свій громадсько-військовий устрій на Київщину, Полтавщину, Брацлавщину, Чернігівщину.

Після занепаду Київської Русі (чи то б пак Русі-України, будемо вживати той термін, який вживав М.Грушевський), ця назва виринає у Великому князівстві Литовському. Ранні збережені книги канцелярії великих князів литовських називають прикордонні зі степом околиці держави "українами", а їхніх мешканців "українниками" чи "людьми українними". Поняття "Україна" могло поширюватися на весь південь держави взагалі. 

Урочище Шумейкове. Трагедія і пам'ять

74 роки відділяють нас від жахливих подій початку радянсько-німецької війни - складової Другої світової. Вона мала безпрецедентний характер як за своїми масштабами, так і за наслідками. Нашою територією двічі пронісся вогняний смерч воєнних подій. Саме тут відбулися чи не найбільші за історію війни битви. І саме на плечі українського народу впав чи не найбільший тягар війни. Адже майже вся українська територія була театром бойових дій, і саме її німці хотіли перетворити на зону випаленої землі.

На тему Другої світової написано безліч книг, художніх й документальних, мемуарів, захищені тисячі дисертацій, зняті кінофільми. Сучасний інформаційний прорив подарував нам ще сотні статей, монографій, відеофрагментів. Але все ж таки, історія радянсько-німецької війни до сих пір продовжує хвилювати, не лише фахівців, але й пересічних громадян України, та й не тільки України. В чому секрет такої популярності означеного періоду в нашій історії?

На жаль, можна з впевненістю констатувати, що висвітлення подій радянсько-німецької війни до сих пір так і не вийшло на належний рівень. Ми на разі не маємо повного, всеохоплюючого,  всебічного, об'єктивного викладу подій. Події війни досі пристосовуються до тих чи інших потреб суспільства та іноді є об'єктом політичних спекуляцій.

Довгий час ми вивчали пригладжений і начищений до блиску парадний бік війни. Позалаштунковий же її бік всіляко приховувався, бо правда, особливо про початковий період війни, про дії окремих представників вищого тогочасного керівництва держави перед війною та в початковий її період, могла перевернути з ніг на голову всю офіційну версію війни. 

Сьогодні відкрилися нові можливості для дослідження цієї проблеми, адже з'ясувати справжню правду ніколи не пізно. Цього року Верховна Рада України прийняла ряд законів, а саме: "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 років", які мають покласти край домінуванню в суспільстві та науці історичних міфів та сприяти з'ясуванню правди. Звичайно, після розпаду СРСР та зникнення офіційної комуністичної ідеології про початок війни було написано чимало як публіцистики, так і монографій та мемуарів. Однак ідеологічні нашарування та стереотипи зруйнувати не так легко. 

Лист учителю

Один директор школи відсилав цього листа кожному учителю, якого брав на роботу:

"Шановний учителю!

Я пережив концтабір, мої очі бачили те, чого не повинна бачити жодна людина:

- як вчені інженери будують газові камери;

- як кваліфіковані лікарі отруюють дітей;

- як навчені медсестри вбивають немовлят;

- як випускники вищих навчальних закладів розстрілюють і спалюють дітей і жінок...

Тому я не не довіряю освіченості.

Я прошу вас: допомагайте своїм учням стати людьми. Ваші зусилля ніколи не повинні увінчатися появою вчених чудовиськ, тренованих психопатів, освічених Ейхманів.

Читання, письмо, арифметика важливі лише тоді, коли допомагають нашим дітям стати більш ЛЮДЯНИМИ".

Джерело: мережа Інтернет 

15 кращих книг про подорожі

1. Грегорі Девід Робертс "Шантарам"

Неперевершений роман про Індію. Більш ніж 800 сторінок книги присвячені пригодам злочинця-втікача в одній з найконтрасніших і найсуперечливіших і загадкових країн світу. Шанувальників Сходу порадує детальний опис індійських нетрів і розкішних палаців, навіжених переповнених потягів, глухих сел і гамірних мегаполісів...

Від першої до останньої сторінки книга просякнута щирою любов'ю автора до Індії, якою можуть заразитися навіть ті, хто до прочитання "Шантарама" ніколи не цікавився цією країною.

2. Джек Керуак. "В дорозі"

Культова книга про епоху бітників і хіппі. Сал Парадайз і Дін Моріарті - герої книги, всією душею прихильні до двох найкращих явищ американської культури: автомобілів і джазу.  Вони подорожують по задвірках Америки, радіють життю і ненавидять його. Замість буденного опису знаменитих пейзажів, Керуак розповідає про потаємні куточки Америки - наприклад, про задвірки Сан-Франциско або про табір мігрантів-фермерів на півдні Каліфорнії. Ця книга понесе вас із собою в захоплюючу подорож по всій Америці - від Нью-Йорка до  Сан-Франциско. Але найголовнішим, що приваблює читача, є унікальний авторський стиль і наліт легкого божевілля, яким буквально просякнуті сторінки роману.

3. Джессика Уотсон. "Сила мрії"

У дванадцять років Джессика говорить батькам, що збирається здійснити навколосвітню подорож. В 14 вона миє посуд в ресторані, а на зароблені гроші вчиться мореплавству. В 16 Джессика наодинці пропливає навколо Землі на маленькій рожевій яхті і стає знаменитою. В книзі опубліковані щоденники Джессики Уотсон, яка в 2010 році побила рекорд, ставши наймолодшим мореплавцем, який здійснив навколосвітню одиночну подорож на яхі без зупинок. Не дивлячись на дуже юний вік, відсутність грошей і несхвалення оточуючих, Джессиці вдалося за два роки відточити навички мореплавства, знайти спонсорів і умовити батьків відпустити її в навколосвітню подорож. Лише 4 роки на втілення мрії - сильно, правда?

Кодекс чести русского офицера 1904 г.

Хоча дописувати в свій блог я маю звичку лише українською мовою, але знайдений в просторах Мережі пост мовою російською не міг залишити мене байдужою. Означена пам'ятка присвячена російському офіцерству, тож публікувати її буду

мовою оригіналу (мені здається, так буде природніше).

Во время русско-японской войны 1904 года ротмистр Валентин Кульчицкий написал "Советы молодому офицеру", который, по сути, стал кодексом чести русского офицера. Прошло более, чем 100 лет, но эти советы могут быть универсальны и для современного мужчины.

1. Не обещай, если ты не уверен, что исполнишь обещание.

2. Держи себя просто, с достоинством, без фатовства.

3. Необходимо помнить ту границу, где кончается полная достоинства вежливость и начинается низкопоклонство.

4. Не пиши необдуманных писем и рапортов сгоряча.

5. Меньше откровенничай - пожалеешь. Помни: язык мой - враг мой!

6. Не кути - лихость не докажешь, а себя скомпроментируешь.

7. Не спеши сходиться на короткую ногу с человеком, которого недостаточно узнал.

8. Избегай денежных счетов с товарищами. Деньги всегда портят отношения.

9. Не принимай на свой счёт обидных замечаний, острот, насмешек, сказанных вслед, что часто бывает на улицах и в общественных местах. Будь выше этого. Уйди - не проиграешь, а избавишься от скандала.

10. Если о ком-нибудь не можешь сказать ничего хорошего, то воздержись говорить и плохое, если и знаешь.

Яким було спартанське виховання?

- Навіщо ти йдеш до бою? - питали спартанця.

- Щоб битися, - відповідали воїни.

- Битися, а не тікати, - відповідали кульгаві.

- Щоб меч ворога спокутувати своїм тілом, - відповідали незрячі.

- Щоб моє тіло стало захистом для молодих, - відповідали старі.

Два царі, що правили водночас, заборона займатися будь-якою справою, окрім військової, заборона на участь в Олімпійських іграх, як і на заняття спортом взагалі - такою незвичною постає перед нами Спарта, якщо характеризувати її, не заглиблюючись в її сутність. І хоча самі спартанці відносились би до всіх інших, крім себе, з неприхованим презирством, всі інші або боялися цих громадян Греції, або захоплювались ними, як це й можна бачити на сьогодні.

Сила Спарти містилася в її організації, а вся організація ґрунтувалась на вихованні спартанського духа з раннього дитинства. Виховання юних спартанців було повністю підпорядкованим духу воїнів, а батьком спартанської ідеології називають легендарного Лікурга, про якого самі спартанці казали: "Він більше є богом, ніж людиною".

Свідчення про життя Лікурга різноманітні та суперечливі. Йому приписують створення інститутів спартанського суспільного та державного устрою, і це – величезна заслуга і результат довгого історичного процесу переходу від первісного ладу до класового суспільства. Кажуть, що він розділив Лаконські землі на рівні ділянки для спартітатів і більш мілкими для периеків, створив раду старійшин (герусії), народне зібрання (апелли), запровадив товариства, трапези, суворі методів виховання дітей. Тому не дивно, що в Спарті існував особливий культ Лікурга.

Все починалося з народження, коли новонародженого малюка батько повинен був показати раді старійшин. Якщо дитина була квола - її скидали з високої скелі недалеко від Спарти: місця в Спарті таким не було.

Не будь пасивним!

"Бездіяльність - це передчасна смерть"

П'єр Буаст

Французький лексикограф і поет П'єр-Клод-Віктор Буаст жив у 1765 - 1824 роках. У юнацькі роки здобув юридичну освіту в Королівській академії Даммартена. Однак згодом зрозумів: "Щоби змінити розум, потрібно спочатку змінити серце". А серце П'єра прагнуло до гуманітарних наук. Тож юрист вирішив: настав час діяти. Покинув правничу кар'єру "за станом здоров'я", щоб присвятити себе омріяній діяльності лінгвіста й письменника.

І недарма. Пішовши за велінням серця, Буаст створив свої найвидатніші праці, серед яких - Універсальний словник французької мови, вперше виданий у 1800 році. Словник набув популярності, і до 1866 року його перевидавали аж 15 разів! Особливо цьому успіху сприяли революція й науково-технічний прогрес. Багато малоосвічених людей прагнуло ознайомитися із новими науковими, політичними та юридичними термінами. А Буастова просвітницька робота допомогла широкому загалу.

Якби П'єр Буаст залишився на нелюбій посаді, він би став ще одним посереднім адвокатом. Однак не прогадав, обравши чітку мету - і залишив слід в історії. Радив іншим не витати у хмарах, а діяти планомірно. Бо сам вчасно зрозумів: "Ледарями часто стають люди з дуже великими планами".

Як довести до кінця розпочаті справи

1. Складайте списки запланованих справ. Візьміть ручку й папір і складіть список усіх справ, які необхідно владнати. Відволічіться хвилин на 10, розслабтеся, ви вже записали все, що вас хвилює, на папір або введи до електронного пристрою. Тоді поверніться до свого списку, критично на нього подивіться, визначте, які причини заважають довести кожну з справ до кінця?

2. Викреслюємо непотрібне. Прочитайте список ще раз. Подумайте, чи справді всі ті

справи, які ви написали, так вам потрібні? Справи недоцільні просто викресліть із списку. Краще витратьте свій час на щось потрібне і корисне.

3. Запам'ятайте "правило двох хвилин". Є в тайм-менеджменті такий принцип - "правило двох хвилин": справи, які займуть у вас не більш ніж 2-5 хвилин, здійснюються одразу й викреслюються. Наприклад, розібрати полички в шафі, навести порядок на поличці у ванній кімнаті, завантажити пральну машину білизною, тощо. Все це займає не більш ніж 5 хвилин (максимум 10). Пройшло всього півгодини, а у вас вже зроблено від 5 до 10 справ.

Ваша величносте, УРОК

Переглядаючи нещодавно свою педагогічну колекцію на вінчестері свого комп'ютера, натрапила на цікавезну статтю прекрасного педагога. Всім нас час від часу приходиться атестуватися, звітувати перед різноманітними комісіями, тощо. І ми в пошуках адекватних звітів починаємо в лихоманковому темпі переривати скарбнички googlа або yandexа, намагаючись натрапити на те, що нас по-справжньому цікавить, адже в дидактиці, як і в природі немає нічого нового. Хтось колись вже озвучував поставлені нами питання. Звісно, деякі, обклавшись фаховими журналами й іншою методичною літературою, намагаються зліпити творчі звіти самі, причому отримують непоганий результат. Творчих вчителів на Україні-неньці багато, про що свідчить велика кількість переможців олімпіад і лауреатів різних конкурсів. Тож про статтю. Знайшла я її давно, і не знаю, ані імені, ані регалій педагога, який її написав. Тож не приписую собі чужих звершень, просто викладаю для ознайомлення. Сподіваюсь, колеги, вам буде цікаво, як було цікаво мені.

Ваша величносте, УРОК!

Трагічна доля єпископа Михаїла Мельника

Події 69-річної давності, тобто сумнозвісний Львівський псевдособор 1946-го року і те, що йому передувало, обернулося важкою трагедією для багатьох людей. Це, в першу чергу, духовенство УГКЦ, яке у своїй більшості стало на хресний шлях сповідництва віри, це і тисячі простих людей, які в тій чи іншій формі не схвалювали того, що робила влада, і через те зазнавали різноманітних утисків. І як не дивно ці події стали трагедією і для тих людей, які з різних причин опинились у цей час по другий бік барикад. Тобто мова йде про тих людей, які брали участь у цьому соборі, або в різний спосіб йому сприяли. Більшість із читачів напевно вже знає про досить загадкові вбивства голови ініціативної групи, котра готувала псевдособор о. Гавриїла Костельника та головного антикатолицького пропагандиста – письменника Ярослава Галана. Сьогодні і піде мова про ще одного діяча ініціативної групи, колишнього греко-католицького священика, а пізніше єпископа Російської Православної Церкви – владику Михаїла Мельника. 

Народився він 21 жовтня 1903 року в селі Суха Воля Любачівського району. Початкову освіту здобув у парохіяльній школі свого села. Пізніше поступив до гімназії міста Перемишля, яку закінчив у 1925 році. У тому ж році він поступає в Перемишльську Духовну Семінарію, через два роки студій, тобто у 1927 році його відсилають на богословські студії до Інсбруку (Австрія). Ще в часі студій, а конкретніше в 1929 році Перемишльський греко-католицький єпископ – Йосафат Коциловський уділив йому єврейські свячення. У 1931 році, вже о. Михаїл Мельник завершив богословські студії в Інсбруку з титулом доктора богослов’я. Опісля повернувся до Перемишля. У 1932 році бл. Йосафат Коциловський призначив о. д-ра Мельника настоятелем церкви в селі Нижанковичі, а одночасно викладачем Перемишльської Духовної Семінарії з предмету моральне богослов’я. Так на цих двох посадах він і протримався до початку трагічних для нашої Церкви і народу подій. 

Тепер, щоб краще зрозуміти ситуацію, в якій опинився в роки війни о. Михаїл Мельник, згадаємо дещо із тодішніх історичних подій. У 1939 році, коли розпочалась Друга світова війна і Західна Україна була зайнята Червоною армією, то Перемишльська єпархія опинилась у дуже складній ситуації. І не тільки з причини ворожості нової влади до Церкви, хоч це, зрозуміло, було очевидним. Проблема була ще і в тому, що єпархія була розділена кордонами: одна частина під німецькою займанщиною, друга – під совєтською. І вже тоді ординарій єпархії бл. Йосафат вирішив утворити на підрадянській території єпархії Генеральний вікаріят. Але в 1941 році ця потреба відпала, бо вся Україна опинилась в зоні німецької окупації, єпархія знову стала об’єднаною. Але в 1944 році ситуація знову змінюється: Західна частина єпархії, включно із Перемишлем, опиняється в складі Польської Республіки, а Східна – Радянського Союзу.

Йосиф Сліпий

Патріарх і Кардинал Йосиф Сліпий-Коберницький-Дичковський, народився 17 лютого 1892 р. в селі Заздрість, Теребовельського повіту в Галичині. Гімназію закінчив у Тернополі (1911 р.), згодом студіює у Львівській Духовній Семінарії, а з 1912 р. в — Інсбруці, де й одержує ступінь доктора богослов'я в 1916 р.

Святу Тайну Священства приймає 30 вересня 1917 р. з рук Слуги Божого Митрополита Андрея. Продовжує студії в Інсбруці і в Римі в Орієнтальному Інституті, Анджелікум і Грегоріянум. Стає габілітованим професором догматики. Від 1922 р. є професором догматики в Духовній Семінарії у Львові, а від 1925 р. її ректором. Був співзасновником Богословського Наукового Товариства, а згодом його постійним головою. Львівську Семінарію розвиває так, що вона від 1928 р. стає Богословською Академією, а о. Йосиф її постійним ректором аж до свого ув'язнення. Реформує навчання в Богословській Академії за найновішими зразками і вимогами рідної Церкви, пише наукові праці, редагує богословський журнал "Богословія", видає наукові твори, відбуває наукові подорожі до університетів різних країн, бере участь у Велеградських Унійних Конгресах та інших наукових з'їздах.

Друга світова війна не перериває діяльності о. Ректора Сліпого серед важких обставин. 22 грудня 1939 р. під час першої більшовицької окупації Митрополит Андрей висвячує о. Йосифа на єпископа з правом наслідства. Після смерті Слуги Божого Андрея 1 листопада 1944 р. серед руїн нашої Церкви і Народу архієпископ Йосиф стає Главою Церкви-Мучениці і духовним Батьком Народу.

11 квітня 1945 р. арештований, за віру засуджений в Києві на 8 років примусових робіт у сибірських таборах. У 1953 р. засуджений знову на заслання. Третій раз засуджений в 1957 р. на сім років ув'язнення і каторжних робіт і четвертий раз в 1962 р. засуджений на ув'язнення в Мордовії. Разом — 18 літ ув'язнення, заслання, тюрем, каторжних робіт. Папа Іван XXIII у 1960 р. номінує Митрополита Йосифа Кардиналом "іn ресіоrе".

9 листопада 1963 р. звільнений з каторги стараннями папи Івана XXIII прибуває до Риму. Бере участь у II Ватиканському Соборі. 25 лютого 1965 р. папа Павло VI номінує Його кардиналом.

Впродовж 21 року на волі відвідує всі українські поселення в світі, об'єднує український єпископат у Синод Української Церкви, в 1975 р. приймає титул Києво-Галицького Патріарха в очікуванні на визнання його папою, купує монастир для монахів-студитів, і збирає їх, розсіяних по світі, основує і будує Український Католицький Університет св. Климента папи з храмом Святої Софії. Весь час на волі переповнений безупинною працею та багатогранною діяльністю, молитвами за свою Церкву і Нарід і на славу Бога та благо Народу.

Помер 7 вересня 1984 року при храмі Святої Софії в Римі. У 1992 р. мощі Патріарха Йосифа перенесено до Львова у крипту архикатедрального собору Св. Юра.

Болгарія в міжвоєнний період

До попередньої статті про історію Болгарії. В обох світових війна ця країна виступила союзником Німеччини, що призвело до не зовсім позитивних наслідків для неї.  

У Першу світову війну Болгарія вступила на боці австро-німецького блоку в жовтні 1917 р. і вже на 1918 р. майже повністю виснажила людські й матеріальні ресурси. Внаслідок означених причин і супутніх їм економічній кризі, корупції, зловживання владою в Болгарії виникає внутрішньополітична криза. На фронті – воєнні поразки і масове дезертирство. Через поєднання внутрішньо- і зовнішньополітичних факторів Болгарія першою з країн Четверного союзу ви  йшла з війни. Цар Фердинанд відрікся від престолу на користь свого сина, який був проголошений царем під іменем Борис III. Сформований коаліційний уряд Тодорова почав здійснювати демократичні перетворення. В країні все більше поширювався вплив лівих партій, здебільшого селянської партії Болгарський землеробський народний союз (БЗНС) та Болгарської комуністичної партії (БКП).

Болгарія у XVIII - початку XX ст.

 

 Сучасна шкільна програма з всесвітньої історії передбачає оглядове вивчення країн Східної і Південно-Східної Європи, історія яких завжди проходила в затінку розвинених країн Західної Європи чи Російської імперії, пізніше СРСР. З одного боку, перевантажувати шкільну програму безліччю фактів про країни, що не відігравали провідної ролі в історичному процесі, не варто. З іншого, ці країни мають надзвичайно багату і своєрідну історію і культуру, тож вивчати їх, на мій погляд, варто. 

 Намагаючись виправити цю, певною мірою, несправедливість, пропоную невелике дослідження про цікаву і самобутню країну - Болгарію другої половини XVIII - початок XX ст.

Болгарія XVIII – початку XX ст.

Внутрішня нестабільність Османської імперії другої половини XVIII – XIX ст. не могла не позначитися на становищі підкорених нею країн, зокрема Болгарії. Відбувається криза тімарської системи, чим відразу скористалася болгарська сільська та міська верхівка, а, в першу чергу, керівники самоврядних громад чорбаджії[1]. Вони зосереджують в своїх руках весь значний капітал, тим самим перетворюючись в найбільш впливову силу. В такий спосіб, з цієї найзаможнішої верстви формується болгарська еліта, до котрої увійшло і освічене духовенство. Завдячуючи зв’язкам з греками та австрійськими сербами, на терени Болгарії разом з панеллінською пропагандою поступово відбувається проникнення ідей Просвітництва. Відбувається поступове відродження національної культури, історії, мови. У 1762 р. чернець Хіландарського монастиря на Афоні Паїсій видає слов’яно-болгарську історії «Про царів і святих болгарських і всіх діяннях болгарських»[2]. Його патріотична праця справила величезне враження на тогочасне болгарське патріотично налаштоване суспільство. Поширенню ідей просвітництва й гуманізму сприяла також праця учня Паїсія, єпископа Врачанського Софронія «Збірка повчань, перекладених зі старослов’янської та грецької мови»[3]. Діяльність Паїсія і Софронія стала першим паростом болгарського відродження, яке знайшло нових послідовників серед болгарських купців у Валахії, на кошти яких Петром Бероном у Брашові було видано перший буквар болгарською мовою.

Секрети підпільної боротьби УПА

УПА єдині, хто в роки Другої світової війни боролися, як проти гітлерівців, так і проти радянських військ. УПА проіснувала понад 10 років, бо мала чітку ієрархію та дисципліну.

Зброя

Зазвичай її здобували як трофей у боях або ж купували на чорному ринку. УПА була піхотною армією, тож в арсеналі переважала стрілецька зброя. Щоправда, траплялися поодинокі випадки, коли використовували захоплені танки, але лише доки в них були боєприпаси і доки вони не виходили з ладу. Тільки так можна було зберегти свій основний козир — маневреність.

Уніформа

На початках вона теж була трофейною. Упівців можна було побачити в одностроях польської, німецької, чеської, італійської армій. Втім аби не наражати бійців на небезпеку, командування дало наказ ніколи не носити повної форми чужої армії. У свої підпільних майстернях для хлопців шили зимові маскувальні плащі та шапки-петлюрівки.

Дисципліна

Вживання алкоголю без дозволу керівництва могло закінчитися розстрілом. Розпорядок дня чіткий і незмінний: підйом, молитва, фізичні вправи, сніданок, військові заняття. В умовах війни на дозвілля багато часу не залишалось. Втім ,у загоні завжди при собі були музичні інструменти і навіть існували цілі хори та духові оркестри.

Пропаганда

Їй упівці приділяли особливу увагу. В підпільних типографіях лише з 1948-го до 1952-го видали 350 тисяч примірників книжок і брошур. У них закликали не вступати в комсомол, не піддаватися русифікації та висміювали сталінський режим. На свята надсилали вітальні листівки. Керував типографіями Ніл Хасевич, він розробив увесь візуальний стиль — плакати, агітки, шрифти та дизайн відзнак. Існувало й своє радіо "Вільна Україна", але тільки до 1945 року, коли його викрили працівники НКВС.

Валюта

Власні грошові одиниці називали бофонами, скорочено від "бойовий фонд". Це грошові квитанції, які бійці видавали селянам за харчі й одяг.

Криївки

Виконували роль як таємних укриттів, так і шпиталів, типографій, складів зі зброєю та провіантом. Місця розташування — ліс, сільські хати, криниці й горища церков.

Іноземці

В рядах упівців було багато грузинів, узбеків, литовців, вірменів. Деякі з них формували окремі курені. Зазвичай це були дезертири німецької армії і радянські полонені, що іноді цілими групами приєднувалися до руху опору. На упівському радіо до прикладу працював бельгієць Альберт Газенбрукс, який вів програми англійською та французькою мовами.

Джерело: Телеканал новин "24"

10 шокуючих фактів про табір смерті Освенцим

  ХХ сторіччя назавжди запам'ятається людству жахливими подіями Другої світової війни і кривавими злочинами гітлерівського тоталітаризму. Одним із символів злодіянь нацистів по праву вважають табір смерті "Аушвіц-Біркенау" (Konzentrationslager Auschwitz-Birkenau), який був розташований біля польського міста Освенцим. Цей табір став місцем наймасовішого знищення мирного населення за всю історію людства.

  Комплекс концентраційних таборів і таборів смерті Освенцим прийнято називати Аушвіц - саме цю назву використовувала нацистська адміністрація. Загальна площа табору становила більше ніж 500 гектарів. Аушвіц являв собою комплекс , що складався з концентраційного табору, табору смерті й табору примусової праці, який було розташовано біля польського міста Краків. Табірний комплекс Аушвіц мав назви: Аушвіц I, Аушвіц II (Біркенау) і Аушвіц III (Моновіц). Територію кожного з трьох таборів оточував чотириметровий паркан з колючим дротом, по якому було пущено електричний струм, навколо були викопані великі рови. На відстані одного кілометру були виставлені додаткові караульні пости, тож втекти з табору було практично неможливо.