Лекція 3
Майже одночасно з початком Корсунь-Шевченківської операції в наступ перейшло північне крило Першого Українського фронту, розгорнувши так звану Луцько-Рівненську наступальну операцію, яка тривала з 27 січня до 11 лютого 1944 року. Головного удару завдала 13-та радянська армія в районі міста Сарни, який був важливим залізничним вузлом. Після взяття Сарн війська 13-ї армії повернули різко на південь і південний захід в напрямку Рівного та Луцька. Після взяття цих двох обласних центрів відповідно 2 лютого 1944 року радянське командування провело додаткову наступальну операцію на Славуту-Шепетівку, яка завершилася взяттям цих двох важливих залізничних вузлів 10 лютого 1944 року.
Таким чином Червоною армією було повністю зайнято територію Рівненської й майже всієї території Волинської областей за винятком Ковеля й прилеглих до нього на півночі й північному заході районів. Також Червона армія взяла північну частину Тернопільської та сучасної Хмельницької областей, нависаючи загрозливою лавиною над німецькими військами з півночі. Після завершення вищезгаданих операцій, коли німці на півночі були витіснені аж на західну Волинь, коли такі обласні центри як Житомир, Рівне, Луцьк опинилися в руках Червоної армії, постала потреба очистити від вермахту економічно важливі промислові райони Кривого Рогу та 
Нікополя. З цією метою радянське командування розробило Нікопольсько-Криворізьку наступальну операцію, яка тривала з 30 січня до 29 лютого 1944 року й здійснювалась силами 3-го та 4-го Українських фронтів. Радянське угрупування під час битви за Кривий Ріг налічувало 47 дивізій, танковий і кінний корпуси, два механізовані корпуси, загалом мало на озброєнні 7796 гармат і мінометів, понад 1000 танків, 1300 літаків. Цим силам протистояло 18 німецьких піхотних дивізій, 4 танкові, одна моторизована, які мали на озброєнні 400 танків, 3000 гармат і мінометів і 300 літаків. Зранку 30 січня 1944 року радянські 37-ма та 6-та армії нанесли потужний удар по німецькому угрупуванню. Підтягуючи резерви й послідовно вводячи в бій 46-ту й 8-му армії та 4-й механізований корпус, радянське командування зуміло до 5 лютого прорвати німецьку оборону й оволодіти селом Апостолове, розрізавши німецькі позиції навпіл. Три німецькі дивізії опинилися фактично в оточенні, і, відповідно, німці змушені були створити два оперативні угрупування: Нікопольське й Криворізьке. Передові частини 46-ї радянської армії обійшли Кривий Ріг із заходу і вийшли на рубіж річки Інгульця, а з'єднання 8-ї радянської армії замкнули оточення навколо Нікопольського угрупування противника. До 8 лютого 1944 року німецькі війська у Придніпров'ї були повністю знищені, і Червона армія оволоділа Нікополем. Після завершення боїв за цей важливий промисловий центр радянські війська сконцентрувались навколо оточеного Кривого Рогу і 17 лютого 1944 року після потужної артпідготовки 37-ма та 40-ва армії розпочали штурм міста. П'ять днів кровопролитних боїв, і вермахт змушений був відступити, 22 лютого 1944 року Червона армія здобула цей надзвичайно потужний промисловий центр.
Протягом січнево-лютневих операцій 1944 року радянські війська очистили від німців повністю
Київську, Черкаську, Житомирську, Рівненську, Дніпропетровську, Запорізьку області, окремі райони Миколаївської, Вінницької, Хмельницької, Волинської областей. Німецьке угрупування в Криму було практично повністю заблоковане. Німецьке командування не бачучи можливості стримати своїми силами радянський наступ, велику надію покладало на весняне бездоріжжя. Сподівалися, що коли розтане сніг, коли й дороги України перетворяться на непролазне болото, що, відповідно, зуміє зупинити, чи, принаймні, на деякий час затримати Червону армію, що дозволить вермахту привести себе в порядок. Однак, в 1944 році погода не врятувала німців від поразок. Після загибелі в засідці від рук українських повстанців командувача 1-го Українського фронту генерала Ватутіна, фронт очолив відомий своєю жорстокістю і наполегливістю маршал Жуков. 4 березня 1944 року він віддав наказ, незважаючи на весняне бездоріжжя, провести Проскурівсько-Чернівецьку наступальну операцію, скерувати війська 1-го Українського фронту із західного на південо-західний напрямок, намагаючись розрізати німецьке угрупування в Україні й вийти до Чернівців.
Нікополя. З цією метою радянське командування розробило Нікопольсько-Криворізьку наступальну операцію, яка тривала з 30 січня до 29 лютого 1944 року й здійснювалась силами 3-го та 4-го Українських фронтів. Радянське угрупування під час битви за Кривий Ріг налічувало 47 дивізій, танковий і кінний корпуси, два механізовані корпуси, загалом мало на озброєнні 7796 гармат і мінометів, понад 1000 танків, 1300 літаків. Цим силам протистояло 18 німецьких піхотних дивізій, 4 танкові, одна моторизована, які мали на озброєнні 400 танків, 3000 гармат і мінометів і 300 літаків. Зранку 30 січня 1944 року радянські 37-ма та 6-та армії нанесли потужний удар по німецькому угрупуванню. Підтягуючи резерви й послідовно вводячи в бій 46-ту й 8-му армії та 4-й механізований корпус, радянське командування зуміло до 5 лютого прорвати німецьку оборону й оволодіти селом Апостолове, розрізавши німецькі позиції навпіл. Три німецькі дивізії опинилися фактично в оточенні, і, відповідно, німці змушені були створити два оперативні угрупування: Нікопольське й Криворізьке. Передові частини 46-ї радянської армії обійшли Кривий Ріг із заходу і вийшли на рубіж річки Інгульця, а з'єднання 8-ї радянської армії замкнули оточення навколо Нікопольського угрупування противника. До 8 лютого 1944 року німецькі війська у Придніпров'ї були повністю знищені, і Червона армія оволоділа Нікополем. Після завершення боїв за цей важливий промисловий центр радянські війська сконцентрувались навколо оточеного Кривого Рогу і 17 лютого 1944 року після потужної артпідготовки 37-ма та 40-ва армії розпочали штурм міста. П'ять днів кровопролитних боїв, і вермахт змушений був відступити, 22 лютого 1944 року Червона армія здобула цей надзвичайно потужний промисловий центр.
Протягом січнево-лютневих операцій 1944 року радянські війська очистили від німців повністю
Київську, Черкаську, Житомирську, Рівненську, Дніпропетровську, Запорізьку області, окремі райони Миколаївської, Вінницької, Хмельницької, Волинської областей. Німецьке угрупування в Криму було практично повністю заблоковане. Німецьке командування не бачучи можливості стримати своїми силами радянський наступ, велику надію покладало на весняне бездоріжжя. Сподівалися, що коли розтане сніг, коли й дороги України перетворяться на непролазне болото, що, відповідно, зуміє зупинити, чи, принаймні, на деякий час затримати Червону армію, що дозволить вермахту привести себе в порядок. Однак, в 1944 році погода не врятувала німців від поразок. Після загибелі в засідці від рук українських повстанців командувача 1-го Українського фронту генерала Ватутіна, фронт очолив відомий своєю жорстокістю і наполегливістю маршал Жуков. 4 березня 1944 року він віддав наказ, незважаючи на весняне бездоріжжя, провести Проскурівсько-Чернівецьку наступальну операцію, скерувати війська 1-го Українського фронту із західного на південо-західний напрямок, намагаючись розрізати німецьке угрупування в Україні й вийти до Чернівців.
Проскурівсько-Чернівецька операція тривала від 4 березня до 17 квітня 1944 року. Масовим ударом на південь від Шепетівки війська 1-го Українського фронту перерізали головну залізничну магістраль регіону колію Тернопіль - Проскурів. Одночасно були нанесені удари в напрямку Вінниці й Жмеринки, які були звільнені від німців 21 березня 1944 року. Вперше за роки війни Жуков зосередив для наступу 3 танкові армії, користуючись з того, що радянські танки завдяки широким гусеницям могли долати весняне бездоріжжя. За таких умов вони були набагато ефективніші за німецькі аналоги, які грузнули в багнюці.
26 березня 1944 року 4-та радянська танкова армія прорвалась до Кам'янця-Подільського з півночі й оволоділа містом. Назустріч їй зі сходу просувалась 38-ма радянська армія. Війська обох армій зустрілися в районі місто Хотин (Північна Бессарабія), оточивши з'єднання 1-ї німецької танкової армії на північ від Дністра. Проте намертво замкнути Хотинський котел радянським військам не вдалося, і 1-ша німецька танкова армія вирвалася з оточення після важких боїв, 7 квітня 1944 року відійшовши на захід на територію Галичини.
Переслідуючи німецькі відступаючі війська, Червона армія спробувала на марші увірватися в Прикарпаття, але була там контратакована 4-ю німецькою танковою армією і зупинена в передгір'ї Карпат, в районі міста Коломия.
Таким чином, під час Проскурівсько-Чернівецької операції Червона армія зуміла розрізати
німецьке угрупування "Південь" на дві частини, які врешті-решт німці змушені були перейменувати на дві окремі групи - група армій "Південна Україна" та група армій "Північна Україна". На радянському боці фронту залишалися такі важливі міста як Вінниця, Жмеринка, Проскурів, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Чернівці, Хотин.
німецьке угрупування "Південь" на дві частини, які врешті-решт німці змушені були перейменувати на дві окремі групи - група армій "Південна Україна" та група армій "Північна Україна". На радянському боці фронту залишалися такі важливі міста як Вінниця, Жмеринка, Проскурів, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Чернівці, Хотин.
Паралельно із Проскурівсько-Чернівецькою наступальною операцією війська 1-го Українського фронту своїм північним флангом провели локальну Поліську наступальну операцію, яка тривала з 15 березня по 5 квітня 1944 року. Під час цієї операції радянські війська форсували р. Стоход, вийшли на лінію Ковель - Ратне, взявши в підкову важливий залізничний вузол станцію Ковель.
Практично одночасно з 1-м Українським фронтом 5-6 березня 1944 року в наступ перейшли війська 2-го й 3-го Українського фронтів. Під час Умансько-Ботошанської наступальної операції 5-26 березня 1944 року потужних ударів було завдано німецькій армії в південній частині України. Радянські війська послідовно форсували три великі повноводні річки - Південний Буг, Дністер і Прут. Це було вперше в історії воєн, такого досі нікому не вдавалося. Форсування трьох великих річок, на жодній з яких вермахт не зумів вибудувати стійку оборону, призвело до того, що Червона армія перетнула радянський державний кордон і вийшла на територію Молдавії та Румунії. 10 березня 1944 року німецькі війська залишили Умань, а 13 березня війська 2-го Українського фронту витіснили німецькі армії з міста Гайворон, захопивши переправи через Південний Буг, що відкрило можливість наступати в напрямку Молдавії та Румунії.
Одночасно з цими наступальними операціями, які завершилися 26 березня 1944 року в місті Ботошани в Румунії, 3-й Український фронт провів ще дві операції - Березегувато-Снігурівську (6-18 березня 1944 року) й Одеську (26 березня - 14 квітня 1944 року). Радянські дивізії прорвалися з Кривого Рогу на південь й 13 березня зайняли Херсон, а 23 березня - Миколаїв, остаточно відрізавши німецькі угрупування в Криму від основних сил вермахту.
10 квітня 1944 року німецько-румунські війська були вибиті з Одеси, а до 17 квітня 1944 року війська 3-го Українського фронту досягли Дністра в його нижній течії та перейшли до оборони.
8 квітня 1944 року в наступ на Кримський півострів перейшли війська 4-го Українського фронту. 17-та німецька армія та румунські з'єднання, які оборонялися в Криму, були атаковані в районі Перекопа та Керченського півострова - з півночі й зі сходу. Чотири німецькі дивізії вели бої на сухопутних ділянках фронту, а шість румунських дивізій разом із добровольчим батальйоном із кримських татар здійснювали берегову охорону морського узбережжя.
10 квітня 1944 року радянські війська перетнули Сиваську затоку з боку Азовського моря і несподівано вийшли в тил німецьким військам на Перекопі. Ведучи ар'єргардні бої, вермахт відступав на південь Кримського півострова. Аналогічно, в районі Керчі німецька оборона протрималася лише два дні, після чого під ударами радянських військ німці розпочали відступ. Залучити румунські війська до стійкої оборони німцям не вдавалося, румуни не бажали воювати в Криму, серед них почалося повальне дезертирство, вони не бажали класти голови на території Криму, тоді як на їхні державні землі, на територію Румунії вступила Червона армія.
Румунські частини фактично випали з боротьби в Криму, німецькі ж дивізії до 15 квітня
відступали в напрямку Севастополя, тому що там вони очікували на можливу евакуацію морем. Однак протягом трьох тижнів боїв до 7 травня 1944 року німецькому флоту вдалося вивезти тільки частину дивізій із Севастополя. 8 травня 1944 року залишки німецьких дивізій були витіснені на мис Херсонес, де трималися ще дві доби, марно очікуючи на прихід своїх кораблів.
відступали в напрямку Севастополя, тому що там вони очікували на можливу евакуацію морем. Однак протягом трьох тижнів боїв до 7 травня 1944 року німецькому флоту вдалося вивезти тільки частину дивізій із Севастополя. 8 травня 1944 року залишки німецьких дивізій були витіснені на мис Херсонес, де трималися ще дві доби, марно очікуючи на прихід своїх кораблів.
Подібно цьому, два роки тому на Херсонесі були покинуті напризволяще радянські війська, захисники Севастополя, те саме відбулося й з німецькими солдатами.
В ході боїв за Крим німецькі й румунські війська втратили до 100 тис. осіб убитими, пораненими й полоненими, а також велетенську кількість військового спорядження, яке просто не встигли, чи не змогли евакуювати.
Таким чином, до кінця весни 1944 року з українських земель під контролем вермахту та його союзників залишились лише незначні території Волині й Полісся на захід від Луцька й Ковеля, більша частина Галичини, частина Буковини й все Закарпаття. Фронт від Прип'яті до Ковеля, на захід від Луцька, на південний схід від Бродів, на захід від Тернополя перетинав Тернопільську й Станіславську область аж до Коломиї, потім вздовж Карпатських хребтів, він тягнувся на південь до Ботошан і Ясс. Від міста Ясси фронт повертав до Кишинева і тягнувся до Дністра, вздовж якого спускався до Чорного моря. Так виглядала на той час фронтова карта України.
Видима легкість, із якою Червона армія громила вермахт і його союзників на території України взимку-весною 1944 року насправді коштувала радянським військам колосальних втрат і надлюдської напруги сил. Як і в попередні роки, постачання військ боєприпасами, продовольством, наметами, ліками залишало бажати кращого.
Немає коментарів :
Дописати коментар