Яким було спартанське виховання?

- Навіщо ти йдеш до бою? - питали спартанця.

- Щоб битися, - відповідали воїни.

- Битися, а не тікати, - відповідали кульгаві.

- Щоб меч ворога спокутувати своїм тілом, - відповідали незрячі.

- Щоб моє тіло стало захистом для молодих, - відповідали старі.

Два царі, що правили водночас, заборона займатися будь-якою справою, окрім військової, заборона на участь в Олімпійських іграх, як і на заняття спортом взагалі - такою незвичною постає перед нами Спарта, якщо характеризувати її, не заглиблюючись в її сутність. І хоча самі спартанці відносились би до всіх інших, крім себе, з неприхованим презирством, всі інші або боялися цих громадян Греції, або захоплювались ними, як це й можна бачити на сьогодні.

Сила Спарти містилася в її організації, а вся організація ґрунтувалась на вихованні спартанського духа з раннього дитинства. Виховання юних спартанців було повністю підпорядкованим духу воїнів, а батьком спартанської ідеології називають легендарного Лікурга, про якого самі спартанці казали: "Він більше є богом, ніж людиною".

Свідчення про життя Лікурга різноманітні та суперечливі. Йому приписують створення інститутів спартанського суспільного та державного устрою, і це – величезна заслуга і результат довгого історичного процесу переходу від первісного ладу до класового суспільства. Кажуть, що він розділив Лаконські землі на рівні ділянки для спартітатів і більш мілкими для периеків, створив раду старійшин (герусії), народне зібрання (апелли), запровадив товариства, трапези, суворі методів виховання дітей. Тому не дивно, що в Спарті існував особливий культ Лікурга.

Все починалося з народження, коли новонародженого малюка батько повинен був показати раді старійшин. Якщо дитина була квола - її скидали з високої скелі недалеко від Спарти: місця в Спарті таким не було.

З 7 років хлопчики переходили з домашнього виховання на казармене, в казармах їм належало провести довгі роки. Їсти давали мінімально, щоб відчуття голоду було постійним, одяг був універсальним, незалежно від того, чи була на вулиці літня спека, чи зимовий холод - один плащ, а спати можна було тільки на досить жорсткому очереті. І то лише з умовою: цей очерет, жорсткий і гострий, приходилося рвати для себе голими руками.

Практики витримування болю, які були притаманні всім військовим народам, були й у спартанців: якщо індіанський юнак повинен був пройти через "ритуал  Посвяти" лише один раз при ініціації, то спартанським хлопчикам приходилось витримувати побої щорічно. Всім без винятку. Завдання, яке перед ними при цьому ставилося - не видані ані звуку, не показати, що боляче. А те, що порки були жорстокими підтверджує простий факт - витривалі й сильні хлопчаки іноді просто гинули під ударами розог.

Заборона працювати накладає ряд обмежень, тож виживати і війну спартанцю приходилося злодійством. Хлопчики повинні були продемонструвати своє вміння щось вкрасти, якщо юний спартанець з цим завданням не справлявся, то потрапляв під покарання і додаткові побиття. Якщо його ловили - результат був ідентичним. З приводу цього у спартанців була красива, відома, мабуть усім, притча, що одного разу хлопчик украв лисеня і сховав його під свій плащ. Дорослі, які запідозрили щось не те, зупинили його й почали розпитувати. В цей час лисеня став вгризатися в живіт хлопчини, але останній ані словом, ані порухом не показував болю й уник підозр. А ось лисеня скоро добралося до нутрощів хлопця, після чого той і помер. При вихованні спартанців цього хлопчика ставили у приклад, як героя.

Принцип оцінювати кожну свою дію окремо, а не в їх сукупності, теж закладався змалечку. Існує згадка про хлопчика Ісада, який самовільно втік на війну. Юний Ісад показав себе доблесним воїном в бою, за що при поверненні був удостоєний вінком, що символізує мужність. І покарання розгами у відповідь на порушення дисципліни.

Дійсно, дисципліна у Спарті була основою основ. Саме спартанці першими в Греції засвоїли узгоджені дії, ведучи бій не поодинці, а строєм. Покинути своє місце в строю або не підкоритися наказу - найтяжчий злочин, виправдання якому не було. Тікав від ворога - смерть. Залишив місце в строю й кинувся на ворога - теж смерть за той же злочин. 

З дитинства спартанців привчали до думки, що вино - небезпечна річ. Для цього ілота (представника завойованої народності) під час бенкетів у Спарті напоювали вином і водили між лавок з молодими бійцями. Ілоти, яких і без того зневажали надзвичайно, в нетверезому вигляді був прототипом  сьогоднішніх бомжів, тож спартанці отримували ще й урок відрази до алкоголю.

А ось щоб і в мирний час бойовий дух не падав, молодь водили на нічні набіги на поселення ілотів: ті були беззахисними перед грізними спартанцями (хоча й переважали тих кількісно у 10 разів), а самі спартанці змалечку звикали до крові в бою. Така звичка внесла корективи в антураж під час бою: не було барабанів, ріжків, що піднімали бойовий дух війська. Одержимих війною воїнів Спарти треба було втихомирювати, а не підбадьорювати, тож йшли вони на ворога під томні звуки сопілки. 

Червоний колір одягу повинен був приховати рани й кров від ворога, не видаючи слабкості. Зачіска була важливим аспектом: красивих правильна зачіска робила грізними, в той час як некрасиві ставали страшними.

Їжа воїнів була ситною, але головне блюдо спартанців ніхто крім них амих витримати б не зміг: свіжа свиняча кров (за іншими джерелами - кров'яна юшка), в яку додавали сочевицю, оцет і сіль. Замість грошей - залізні прути, витримані в оцті: навіть дрібна покупка вимагала б цілого возу таких прутів, в той час як через оцет вони ставали крихкими й непридатними до перековування. 

Два царі не давали можливості розслабитися один одному, забезпечуючи водночас можливість війни на декілька фронтів. "Спарті потрібні не спортсмени, а воїни" - саме під цим гаслом оголосили заборону на участь спартанців в Олімпійських іграх. Навіть не було тренерів по боротьбі й бою: не хитрими прийомами, а силою й мужністю повинні були вчитися перемагати ворога воїни Спарти. 

В Спарті не було покарання за зради, тому що не було самих зрад. Старих і жінок шанували теж лише тут, причому на слова про те, що чоловік-воїн лише в Спарті буде слухати жінку, була лаконічна відповідь: лише спартанські жінки здатні народжувати чоловіків.

Лаконічність, витоки якої містилися на  земляк Лаконіки, була відображенням прагматичної сутності спартанців: зайві слова не віталися, як і пафос взагалі. Закони в Спарті не записувались: вони були лаконічними, тож завчивались напам'ять.

Спарта проіснувала близько десяти століть, і досі її традиції й закони цікавлять сучасників, і в наш час термін "спартанське виховання" не втратив актуальності, і означає виховання хлопчиків без сентиментів й сюсюкання. Все так, як і тоді, основними критеріями для майбутнього чоловіка є сила волі, загартованість і витривалість. Головне для прихильників Лікурга - не переборщити, все ж виховання машин для війни перестало бути актуальним в наш час, мабуть, просто досить виростити з хлопчика справжнього чоловіка.