Нариси з історії пам'яток, обов'язкових для візуалізації учнями та абітурієнтами

Ікона "Успіння Богородиці" перемишлянського маляра Олексія Горошковича

Ікона "Успіння Богородиці" з собору архангела Михаїла в Смільнику (тепер на території Польщі) - перша ікона в історії українського мистецтва з авторським підписом. Її створив у 1547 році Олексій Горошкович - священник, український маляр з перемишльської родини малярів. Композиція ікони побудована із залученням апокрифічних легенд про перенесення ангелами на хмарах розсіяних по всьому світу апостолів. Хмарам надано подоби фантастичних істот із роззявленими пащеками. На іконі зображено стрункі постаті з невеликими довгастими ликами, нагромадження архітектурних споруд за стіною, перед якою розгортається багатолюдна сцена: у центрі Богородиця, одягнена в сіро-синю туніку і вишневий мафорій, спочиває на ложі, за нею стоїть Ісус, який прийшов по душу матері (Христос тримає душу в руках у вигляді сповитої дитини). Угорі Богородиця вже сидить на троні, а ангели перед нею розкривають небеса.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%86%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%A3%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0_%D1%96%D0%B7_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8_%D1%83_%D0%A1%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%83_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%A1%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BC,_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0_XVI_%D1%81%D1%82.jpg

Ікона зберігається в Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові.

"Обмежені відомості про майстрів є однією з особливостей цього періоду, тому малярська спадщина XIII  - першої половини XV ст. залишається анонімною. Оскільки в руслі візантійської церковної традиції давнє українське малярство мало теологічний характер, у свідомості епохи маляр лише передавав фарбами світ образів і понять, сформульованих церковною традицією. Тому його індивідуальний внесок у створення конкретного зображення сприймався як малозначущий. Богословське трактування релігійного мистецтва визнавало фіксацію такого малоістотного явища ще й невідповідним християнській етиці. Тому авторські підписи в класичний період розвитку східнохристиянської мистецької традиції належать до виняткових. В українському малярстві перші належать до 1547 р. - ікони "Богородиця Одигітрія з пророками" та "Успіння" маляра Олексія (перемишльського маляра Олексія Горошковича) з церкви Собору архангела Михаїла у Смільнику"

Александрович В.С. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво //Історія української культури: У 5 т. - К.: Наук. думка. - 2001. - Т.2. - С.276-277

Джерело: Віталій Власов. Нариси з історії пам'яток, обов'язкових для візуалізації учнями та абітурієнтами //Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. 2012. № 5. С. 32

Кенофобія та антисемітизм (як євреї стали "не такими")

Останнім часом в соціальних мережах, в побутових розмовах, на просторах Інтернету, в телепередачах почастішали розмови про "таких" і "не таких" громадян. Одні, наче, зі сходу, інші, зі заходу, одні - бідні,  інші - багаті, одні наживаються, інші мовчки страждають. Перелічувати контрасти можна безкінечно. Але є ще одна проблема, яка не дає спокійно спати деяким нашим співвітчизникам і не тільки. Виявляється, деякі національності прямо скажем "заважають" нам жити, працювати, відпочивати, захищати свою країну, тощо. Мова йдеться про євреїв. То чи справді цей народ всім "заважає"? Чи маємо ми право толерувати ксенофобію й антисемітизм в своєму просторі. Чому цей народ кругом всім винний? Де є витоки цієї проблеми? Знайшла чудові матеріали про деякі аспекти історії та ментальності цього народу авторства Ігоря Щупака. Мені сподобалось. 

Ксенофобія та антисемітизм

Із недалекого минулого ми пам'ятаємо, як важко бути "не таким, як усі". Якийсь "правильний" (тобто "такий, як усі") громадянин міг з допитливою підозрілістю запитати: "Ти що, не такий, як усі?"

Більш за те, радянське середовище породило "образу", яку не дано зрозуміти іноземцям. Це - агресивне питання: "Ти що, найрозумніший?!" В суспільстві це був тест на визначення " свій - чужий".

Так, дійсно, євреї "не такі, як усі". У жодному разі не "кращі" чи "найрозумніші". Так може думати людина, яка дуже погано знає євреїв. Серед євреїв, як і серед інших людей, вистачає будь-яких - гарних і не дуже, розумних та інтелектуально обмежених.

Але євреї справді "не такі"...