4 млн. років тому - австралопітеки (південні мавпи) - перші людиноподібні істоти, які вважаються безпосередніми предками сучасної людини. Розпочали ходити на двох ногах. З'явилися в Африці.
2,5 - 2 млн. р. тому - homo habilis (людина вміла) - перші розумні істоти, які розпочали виготовляти знаряддя праці. З'явилися в Африці. Власне, від знарядь і отримала назву найдавніша доба в історії людства — кам’яна; вона завершилася приблизно 5 тисяч років тому.
1,5 млн. р. тому - homo erectus (людина з прямою ходою), або архантропи (найдавніші люди) - були першими, хто навчився першими використовувати вогонь. З'явилися в Африці й розселилися за її межами. Близько 800 тис. р. тому архантропи потрапили на територію сучасної України з півдня Європи.
Близько 1 млн. р. тому - поява пралюдини (найдавнішої людини) на території України (перша стоянка - с. Королеве, Закарпатської області).
1 млн. р. тому - 13 тис. р. до н.е. - палеоліт (давній кам'яний вік).
1 млн. р. тому - 150 тис. р. тому (400 - 100 тис. р. тому) - ранній або нижній палеоліт (давній кам'яний вік). Стоянки - Королеве на Закарпатті, Лука-Врублівецька на Дністрі, Амвросіївка на Донбасі, Деркул, Киїк-Коба в Криму.
300 тисяч років тому - поширилося цілеспрямоване використання вогню. Найдавнішим поселенням, у яких археологи знайшли сліди вогнища, понад мільйон років. Проте систематично використовувати вогонь людство почало приблизно 300 тисяч років тому, і цим часом можна з певністю датувати використання вогнищ для готування їжі.
150 - 35 тис. р. тому - середній палеоліт або мустьє. Найвідоміші стоянки Молодове, Житомирська, Антонівка, Киїк-Коба.
150 - 100 тис. р. тому - неандертальці або палеоантропи (давні люди) - були першими людьми, що ховали своїх померлих. З'явилися в Африці, Азії та Європі. Найдавніші людські рештки на українських землях (печера Киїк-Коба в Криму) належать палеоантропам.
40-35 тис. р. тому - homo sapiens (людина розумна) з'явилась у багатьох регіонах нашої планети. Із появою неоантропів (кроманьйонців) - людей сучасного фізичного типу - завершився процес антропогенезу на Землі та розпочалася історія людства.
35 - 11 тис. р. тому - пізній палеоліт або верхній. Стоянки - Мізин, Межиріч, Кирилівська, Амвросіївка, Молодове, Пушкарі. Основний вид діяльності - мисливство. Поява родового ладу в формі матріархату.
27 тисяч років тому - вимирання неандертальців. Неандертальці (чиї рештки вперше знайдено в німецькій долині Неандерталь) жили паралельно із кроманьйонцями й навіть схрещувалися з ними. Приблизно 27 тисяч років тому Homo sapiens витіснили їх і залишилися єдиним видом людських істот.
10 - 8 тис. р. тому - мезоліт або середній кам'яний вік. Стоянки - Волоське, Василівка, Мурзак-Коба, Фатьма-Коба, Кудлаївка, Гребеники, Кодак та інші. Приручення тварин, використання луків, стріл, човнів. Мікроліти.
5 - 4 тис. р. тому - неоліт або новий кам'яний вік. Неолітична революція. Перехід від привласнювальних до відтворювальних форм господарства. Поява нових видів господарювання - хліборобства та скотарства, перехід до осілого способу життя.
V тис. до н.е. - III тис. до н.е. - трипільська культура на території від Дніпра до Карпат і Чорного моря. Більш точка назва - культура Кукутені-Трипілля. Культура високого рівня розвитку. Удосконалення знарядь праці, розвиток гончарства, ткацтва, поява металургії. Окремі елементи трипільської культури стали невід'ємною частиною сучасної української культури. Її називають культурою "мальованої кераміки".
V тисячоліття до н.е. - поширення індоєвропейців у Євразії. Індоєвропейці — це носії мов індоєвропейської мовної сім’ї, нині найбільшої у світі: до неї належать слов’янські, кельтські, германські, італійські та численні інші мови, що виросли зі спільного коріння.
2 тис. р. тому - VIII ст. до н.е. - бронзовий вік. Перший суспільний поділ праці - відділення скотарства від землеробства. Перехід від матріархату до патріархату. Виникнення майнової нерівности.
IX ст. до н.е. - IV ст. н.е. - ранній залізний вік. Другий суспільний поділ праці - відділення ремесла від землеробства. Поява перших держав.
IX - VII ст. до н.е. - кіммерійці. Перші відомості - Гомер, VIII ст. до н.е. «Кіммерійці» — перша документально зафіксована назва народу, що жив на теренах України. Найдавнішою вважають згадку про кіммерійців у «Одіссеї» Гомера; Геродот в «Історії» називає кіммерійців доскіфським населенням степів Надчорномор’я. Упродовж І тисячоліття до Р. Х. Кочовики-кіммерійці розселилися між Дністром і Доном, в Криму і на Тамані. Займалися кочовим скотарством. Використовували залізну зброю. Здійснювали завойовницькі походи на Близький Схід (до Ассирії, Урарту, Лідії).
VIII–ІІ століття до н. е. - таври в Криму. Таври — це один із найзагадковіших народів, що мешкав на теренах України. Про них згадують переважно давньогрецькі автори, наголошуючи на жорстокості та войовничості цього племені. Власне, таврами цю культуру назвали самі греки.
VII - VI ст. до н.е. - початок панування греків в Північному Причорномор'ї. Поява міст - окремих республік із давньогрецьким демократичним ладом, засновниками яких стали купці, промисловці (Ольвія, Тіра, Херсонес, Феодосія, Пантікапей). Грецькі міста-держави сприяли поширенню античних знань. Завдяки грецькій цивілізації до наших часів дійшли істотні відомості про давніх слов'ян.
640-ві роки до н. е. - заснування Борисфена. Найдавнішим грецьким поселенням у Надчорномор’ї стає Борисфен (сучасний острів Березань), заснований як торговельне поселення. У VI столітті до Р. Х. поселення розростається вздовж лівого берега Бузького лиману, отримує нову назву — Ольвія Понтійська — і стає полісом.
VII - III ст. до н.е. - скіфська держава. Скіфи були кочовим народом, який прийшов на терени сучасної України з-за Кавказьких гір. Вони витіснили звідси кіммерійців і вже в V столітті до Р. Х., вважали надчорноморські землі своєю споконвічною батьківщиною. Столиця на Дніпрі - Кам'янське городище. Кургани - Чортомлик, Солоха, Кам'яна Могила.
514 або 512 рік до н. е. - скіфо-перська війна. Чи не найбільше прославила скіфів перемога у війні з перським військом під проводом Дарія Великого. Імовірно, певну прихильність еллінів скіфи здобули, саме здолавши їхнього одвічного ворога — персів.
480 р. до н.е. - заснування Пантікапея. Пантікапей, заснований на схилах гори Мітридат у нинішній Керчі, зрештою став центром Боспорської держави. Він проіснував близько дев’яти століть, тобто довше за решту античних міст Надчорномор’я.
480-ті роки до н. е. - засновано Боспорську державу. Боспорська держава виникла внаслідок об’єднання грецьких полісів, які на той час існували на західному (Пантікапей, Тірітака, Мірмекій) та східному (Гермонасса, Фанагорія) берегах Керченської протоки.
IV століття до н. е. - виготовлено Скіфську пектораль. Учені припускають, що пектораль — золоту нагрудну прикрасу — виготовили на замовлення скіфської знаті в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея. 1971 року експедиція Бориса Мозолевського виявила її під час розкопок біля міста Покров на Дніпропетровщині.
339 до н. е. - Македонсько-скіфська війна. Ледь не єдиної великої поразки скіфам завдало військо Філіппа ІІ Македонського. У цій війні (у бою над Дунаєм загинув) скіфський правитель Атей. Перемігши, македонське військо забрало велетенську здобич: двадцять тисяч жінок і дітей та стільки само найкращих кобилиць.
331 рік до н. е. - битва скіфів із військом Зопіріона. Скіфи розбили 30-тисячне військо полководця Александра Македонського після того, як він узяв в облогу Ольвію. Ольвійці запропонували звільнення з рабства тим, хто стане на захист міста; Зопіріон мусив відступати — і тоді його атакували скіфи. Джерела говорять, що ніхто з македонського війська не вижив.
Середина ІІІ століття до н. е. - виникнення в Криму Малої Скіфії. Унаслідок сарматської навали території, на яких проживали скіфські племена, обмежилися Кримом і Нижнім Подніпров’ям. Тут сформувалося пізньоскіфське державне об’єднання під назвою Мала Скіфія.
III ст. до н.е. - III ст. н.е. - панування сарматських племен у степах Причорномор'я. Сармати — це іраномовні кочовики, перебування яких на теренах України фіксують із ІІ століття до Р. Х. По суті, це було різноплемінне об’єднання, до якого належали аорси (мешкали між Доном та Уралом), сіраки (у басейні Кубані), а також язигів та роксоланів (на землях сучасної України).
І століття–ІІ століття - перші письмові згадки про давніх слов’ян. У текстах римських істориків Плінія Старшого й Тацита, а також грецього вченого Птолемея, з’являються перші згадки про слов’янське плем’я — венедів.
ІІ століття–V століття - панування готів в українських степах. Готи — це східногерманський народ, який прийшов на українські терени із південної Балтики. Готські племена стали першим народом, що мешкав одночасно в усіх кліматичних зонах України (степу, лісостепу та лісах).
375 рік - вторгнення гунів у Причорноморські степи. Перейшовши керченську протоку, гуни потрапляють у Крим і завдають поразки Королівству остготів. Під тиском гунів готи посунули на захід і випросили в римлян дозвіл оселитися в межах Імперії, на правому березі Дунаю.
V - VII ст. - Велике розселення слов'ян.
530-ті–550-ті роки - набіги склавинів та антів на балканські провінції Візантії. У першій половині VI століття слов’янські племена — анти і склавини — перейшли тодішній кордон із Візантією — річку Дунай. Візантійські імператори намагалися боротися з ними, одначе ця боротьба була приречена на провал. Урешті-решт імператорам довелося дозволити поселення слов’ян у межах імперії.
635 рік - утворення Хозарського каганату. Відокремившись від Західнотюркської держави, хозари заснували в межиріччі Дону та Волги власний каганат зі столицею в місті Ітіль (Атіль), точне розташування якого зараз невідоме. У VII–IX століттях влада Хозарії поширювалась на Волзьку Болгарію, Північний Кавказ, Приазов’я, Крим, а також степи й лісостепи Східної Європи аж до Дніпра — тобто на більшість території сучасної України.
VII ст. - утворення Дулібського племінного союзу. Племінний центр - Зимнівське городище на Волині.
VI - VIII ст. - поява перших міст у східних слов'ян. У полян - Київ, у сіверян - Чернігів і Любеч, у деревлян - Коростень, у волинян - Луцьк.
VIII - IX ст. - формування східнослов'янської державності. Виникнення політичних об'єднань Славії, Куявії, Артанії.
887 рік - перший датований будинок у Києві. Достеменно встановлена дендрохронологічним методом дата побудови найстарішого відомого на сьогодні будинку на Київському Подолі.
839 рік - перша точно датована згадка людей «Русь» («Rhos»). У Регенсбург, до двору Людовика Благочестивого, прибуло візантійське посольство, разом з яким подорожували люди, які називали себе «рос», а свого володаря — «каганом»; вважають, що це найраніша достеменна згадка про русів.
860 рік - перший набіг русів на Константинополь під керівництвом князя Аскольда. Руси вперше напали на столицю Візантії, Константинополь, із моря, пограбували околиці міста й повернулися назад. Прийняття Аскольдом християнства. Фактичне визнання Київської держави Візантією.
880-ті роки - заснування осередку русів на Середньому Дніпрі. У другій половині ІХ століття хозари перекрили норманам-русам традиційний торговий шлях на південь із Балтики по Волзі до Каспію. Почалася так звана срібна криза і тимчасовий занепад руської торгівлі. Щоб вийти з кризи, довелося знайти нові маршрути в обхід Хозарії.
879 - 912 рр. - правління Олега. Походив з роду новгородського князя Рюрика. Здобув Смоленськ, Любеч, Київ. Здійснив вдалий похід на Цареград (907 рік). Підкорив деревлян, радимичів, сіверян. Уклав вигідний торгівельний договір із Візантією (911 рік) після чергового походу.
882 рік - вбивство Олегом київських князів Аскольда й Діра. Київський престол захопив Олег. Об'єднання Новгородського та Київського князівств.
912 - 945 рр. - правління князя Ігоря. Завоювання уличів.
941 рік - напад київських русів на Візантію. Флотилія руських човнів з’явилася під стінами візантійської столиці. Нападників, однак, відігнали, налякали й частково знищили «грецьким вогнем». Візантійські й латинські джерела Х століття приписують похід 941 року Ігорю (Inger), і це найбільш рання достовірна датована згадка про нього.
Немає коментарів :
Дописати коментар