Лекція 2
Москва, поспішаючи форсувати Дніпро на території України, очевидно мала якісь геополітичні плани. Цілком логічно було діяти наступним чином: або наступати на захід через територію Білорусі, де Дніпро був набагато вужчим, як це, власне, й робили німці в 1941 р., коли наступали на Москву через Білорусь. Через Мінськ відкривався прямий шлях на Варшаву, на Кенігсберг і Берлін - серце Німеччини. Це була б абсолютно логічна операція, якби Червона армія наступала на Німеччину не через Україну, а через Білорусь. Розгромивши німецькі угрупування в центрі, в Білорусі, радянські війська поставили б під загрозу оточення німецькі війська в Україні й Прибалтиці. Але цього зроблено не було. Не були зроблені навіть наступні речі - радянське командування не дочекалося поки замерзне Дніпро, щоб можна було його форсувати по льоду. Справа в тому, що Манштейн, який командував німецькою обороною на території України, надзвичайно серйозно остерігався, що Червона армія дочекається замерзання Дніпра і перейде його по всій ширині фронту. У нього катастрофічно не вистачало рухомих резервів, і якби Червона армія форсувала Дніпро не через плацдарм, а через замерзлу річку по всій ширині фронту, очевидно, становище німців було б ще скрутнішим, ніж під час форсування з плацдарму. І цей варіант було відкинуто. Виникає питання - чому Сталін так спішив на захід , але на південний захід, а не на захід до Німеччини. Чому, воюючи з Німеччиною, він намагався йти на захід через територію України, а не через територію Білорусі.
