Лекція 1
На початку 1941 р. колишні доволі теплі стосунки між Німеччиною і Радянським Союзом відходять у минуле. Ці дві наддержави, які фактично контролювали всю континентальну Європу, опинилися на порозі взаємного зіткнення. Для того, щоб детально подивитися на хід бойових дій, потрібно зрозуміти, які плани були у протиборчих сторін.
Наприкінці 1940 р. Гітлер підписав директиву, відому під кодовою назвою "Барбаросса", або
"План Барбаросса", яка передбачала швидке завоювання континентальної частини Радянського Союзу, подавлення з допомогою авіації всіх промислових центрів за межами лінії окупації, тобто за лінією Архангельська-Астрахань, за Волгою. Планом "Барбаросса" передбачалось, що бойові дії вестимуться протягом весни-літа 1941 р., але в силу низку обставин бойові дії були відкладені, весною вони не розпочалися, почалися лише влітку, і, як пізніше буде видно, Німеччина не змогла реалізувати цього плану.
Якими були плани Радянського Союзу?
Вже згадувалося, що Сталіну доповідали про небезпеку німецького нападу, Сталіну повідомляли про це як радянська розвідка, так і британські урядові кола. Проте Сталін розглядав і сам план "Барбаросса", і всі повідомлення про нього як британську провокацію, спрямовану на те, аби втягнути Радянський Союз у війну проти Німеччини, й тим самим порятувати Британію від німецького вторгнення.
Фактично із тих документів, які доступні сучасним дослідникам, можемо стверджувати, що Сталін очевидно розраховував на початок війни, вступ у неї на стратегічно вигідних для Радянського Союзу умовах. Такими умовами могли бути - вторгнення німецьких військ на Британські острови, тим самим Німеччина фактично оголяла свої тили і дозволяла Червоній Армії здійснити так званий "визвольний похід" до Європи, як це задумувалось радянською воєнною доктриною, яка весь час говорила про війну "малою кров'ю на чужій території". Європейські країни звільнялися б від нацистської окупації, і в них би встановлювався відповідні режими, які б задовольняли Кремль, фактично комуністичні режими в Центрально-Східній Європі. Уже 5 травня 1941 р., виступаючи перед випускниками воєнних академій в Кремлі, Сталін відверто заявив, що Радянський Союз відмовляється від оборонного курсу й змінює свою доктрину. Він сказав: "Ми до якогось часу тримали лінію на оборону , а тепер, коли ми нашу армію реконструювали, наситили технікою для сучасного бою, коли ми стали сильнішими, тепер слід перейти від оборони до наступу. Забезпечуючи оборону нашої країни, ми зобов'язані діяти наступальним чином".
Сталін не лукавив, коли говорив про переоснащення армії, Радянська економіка, особливо ВПК і важка промисловість, розвивалися колосальними темпами. Якщо в 1937 р. оборонний бюджет Радянського Союзу становив 20,5 млрд рублів, то в 1938 р. - 31 млрд., в 1939 р. - 44 млрд., в 1940 р. - 63 млрд. Ці витрати становили відповідно 8, 12, 13, і 17% від національного доходу Радянського Союзу. Якщо в 1938 р. ріст радянського промислового виробництва складав 11,8% , то військове виробництво за той же рік зросло на 36,4%, у 1939 р. ріст промислової продукції становив 14,7%, а військова промисловість зросла на 46,5%. Загалом, протягом 1938 - 1940 рр. СРСР наростив виробництво озброєнь у 2,3 рази, перетворившись таким чином на наймогутнішу у військовому відношенні державу.
6 травня 1941 р. Сталін зробив ще один загадковий крок - він офіційно очолив радянський
уряд, зосереджуючи в своїх руках всю владу в країні і владу в комуністичній партії. Це був дійсно загадковий крок. Чому загадковий? Бо Сталін і так фактично мав безроздільну владу в країні, йому не потрібний був офіційний титул, адже Сталін ніколи не був борцем за офіційну титулатуру, його сила й полягала в тому, що він фактично не мав ніяких офіційних титулів, але контролював усю державу, весь державний апарат, а тут він раптом вирішив офіційно титулуватись. Намагаючись пояснити цю загадку, німецький посол в Москві Шуленбург в таємному донесенні до Берліна повідомив: "Сталін поставив перед собою у сфері зовнішньої політики завдання колосальної ваги, яке він мав намір реалізувати власними зусиллями".
Бачимо збіг - 5 травня Сталін виступає перед своїми випускниками військових академій і каже, що Червона Армія повинна тепер діяти наступальним чином, а 6 травня він бере на себе повну відповідальність за долю країни. До певної міри плани Сталіна були розкриті того ж 6 травня в передовиці газети "Правда". В статті писалося: "За рубежами нашої батьківщини палає полум'я другої імперіалістичної війни. Всі жахи її незчисленних бід лягають на плечі трудящих. Народи не хочуть війни, їх погляди звернуті в бік соціалізму, в бік країни соціалізму, яка пожинає плоди мирної праці. Вони справедливо бачать у збройних силах нашої держави - Червоній Армії та Військово-Морському Флоті - надійну опору миру. В сьогоднішній складній міжнародній обстановці слід бути готовими до будь-яких несподіванок".
У цих словах проглядається підготовка громадської думки в Радянському Союзі до так званого визвольного походу на Захід. Одразу ж після знаменитого виступу Сталіна перед випускниками військових академій 5 травня 1941 р., того самого дня в Генеральному Штабі Червоної Армії було завершено розробку надзвичайно цікавого документу, фактично, плану удару по німецьких військах. В'ячеслав Молотов згадував, що в травні 1941 р. Генштаб запропонував завдати превентивного удару по німецьких військах. Згадані Молотовим плани були викладені в спеціальному проекті директиви командування, який був підготовлений
Жуковим за участю Тимошенка й Василевського: "Доповідаю на ваш розсуд міркування щодо плану стратегічного розгортання збройних сил СРСР на випадок війни із Німеччиною та її союзниками. Сьогодні Німеччина має розгорнутими майже 230 піхотних, 22 танкових, 20 моторизованих, 10 повітряних і 4 кінних дивізій, всього майже 286 дивізій. З них на кордонах СРСР станом на 13 травня 1941 р. зосереджено до 94 піхотних, 13 танкових, 12 моторизованих, 1 кінна дивізія. Всього 132 дивізії. Передбачається, що Німеччина у випадку нападу на СРСР зможе виставити проти нас 144 піхотних, 20 танкових, 18 моторизованих і 1 кінну дивізію. Ймовірно, союзники Німеччини зможуть виставити проти СРСР: Фінляндія - 15 піхотних дивізій, Румунія - до 25 піхотних дивізій. Зважаючи на те, що Німеччина дотепер тримає свою армію відмобілізованою із розгорнутими тилами, вона має можливість випередити нас у розгортанні і завданні можливого удару. Щоб уникнути цього, вважаю за необхідне не віддавати ініціативу в діях німецькому командуванню, випередити противника у розгортанні, атакувати німецьку армію в той момент, коли вона буде перебувати в стадії розгортання. Першою стратегічною метою для військ Червоної Армії слід поставити розгром головних сил німецької армії, що розгортаються на південь від лінії Брест-Демблін і вихід на 30-й день операції на фронт Остроленка-Оломоуц.
Цей документ не був підписаний. Молотов у спогадах припускав, що небажання Сталіна давати "добро" на підписання документа було пов'язане з несподіваним перельотом у
Британію заступника Гітлера Рудольфа Гесса. 10 травня 1941 р. Рудольф Гесс, досі не з'ясовано, чи з санкції Гітлера, чи без неї, вилетів у Британію й катапультувався над територією Шотландії. В СРСР припускали, що все це було зроблено за санкцією Гітлера, і що Гесс привіз для британців умови мирного договору. Згадуючи про ці події, Молотов відзначав: "Розвідка НКВД донесла нам, що Гесс від імені Гітлера запропонував Великій Британії укласти мир і взяти участь у воєнному поході проти СРСР. Якби в цей час ми самі розв'язали війну проти Німеччини, двинувши свої війська в Європу, тоді б Англія без зволікання вступила б у союз із Німеччиною, і не тільки Англія. Ми могли опинитися один на один перед обличчям всього капіталістичного світу.
Після 20 травня 1941 р., коли німецькі війська завдали удару по британських військах на острові Крит, в Москві зрозуміли, що місія Гесса не увінчалась успіхом, і що Британія відкинула всі мирні пропозиції нацистського лідера. Московському диктатору тоді здавалося , що сценарій розгортається за його планом. Британія відмовилася капітулювати перед Німеччиною або йти в німецькі сателіти. Це означало, що найближчим часом почнеться британсько-німецька війна. А для Радянського Союзу це означало, що потрібно стягувати війська до західних кордонів, аби завдати у вигідний час удару по Німеччині.
Сталін заборонив своїм воєначальникам в цей період здійснювати будь-які заходи, які були б спрямовані на підготовку оборони на західних кордонах, натомість, усі радянські війська, які активно передислоковувались до західних рубежів Радянського Союзу не зробили жодної спроби стати в оборону, здійснити якісь заходи для оборони своєї території, натомість вони переховувалися в лісах, марші здійснювали в нічний період, щоб не бути поміченими, перебували в польових таборах, вся військова техніка перебувала в ешелонах, для того, щоб швидко можна було б її перевезти до військових частин, які будуть пересуватися далі на захід.
Для того, щоб зрозуміти масштаби майбутньої катастрофи, яка розгорнулася на території
України після 22 червня 1941 р. і тої катастрофи, яка спіткала влітку 1941 р. Червону Армію, потрібно зрозуміти, яким було співвідношення сил у Німеччини й Радянського Союзу на майбутньому Східному фронті Другої світової війни.
В повоєнний період, та, власне, й у воєнний період радянські пропагандисти, а потім радянські історики стверджували, що Радянський Союз був слабкоозброєною країною, Червона Армія потребувала великої маси найрізноманітніших видів озброєнь, і всі воєнні катастрофи 1941 р. були пов'язані з неготовністю до війни, з так званим віроломним нападом Німеччини. Але статистика, яка зараз доступна вченим, свідчить про протилежне. Радянський Союз на кінець 30-х - початок 40-х рр. був найбільш мілітаризованою державою світу. Відповідно, Червона Армія була найбільшою, наймогутнішою, найкраще озброєною армією тодішнього світу. В 1939 р. військові асигнування Радянського Союзу уже становили 26% видаткової частини бюджету, або 12% всього національного доходу країни. В Німеччині в тому ж році відповідні показники становили 23% і 9%, тобто, Німеччина, розв'язавши Другу світову війну, була менш мілітаризованою в плані бюджетних витрат, ніж Радянський Союз.
До 1941 р. радянські збройні сили були лавиноподібно збільшені. Так само колосально зросли й витрати на армію. У 1941 р. витрати на збройні сили СРСР досягли 43% від видаткової частини бюджету. Особовий склад армії збільшувався від 1 млн. 943 тис. осіб в 1939 р. до 5 млн. 700 тис. осіб на поч. 1941 р. Кількість гармат і мінометів в Червоній Армії була збільшена від 55800 в 1939 р. до 115900 у 1941 р. Чисельність танків зросла за цей період від 18400 до 23300, кількість бойових літаків від 15500 до 22400.
Німецький вермахт на середину 1941 р. переважав Червону Армію в кількості особового складу. Німці мали в армії 8 млн. 300 тис. осіб проти 5 млн. 700 тис. осіб в радянських збройних силах. Проте варто пам'ятати, що Німеччина на той час вже здійснила мобілізацію, а Радянський Союз на червень 1941 р. мобілізацію навіть не починав. Німецький Вермахт, переважаючи Червону Армію чисельно, загалом відставав від неї в технічному оснащенні. Гармат і мінометів у німців було 88 тис. проти 115 тис. Танків і танкеток - 5700 проти 23300, літаків - 10 тис. проти 22 тис. Фактично по всіх параметрах Німеччина технічно програвала Радянському Союзу. Також слід підкреслити, що німецькі збройні сили не мали в своєму розпорядженні жодного важкого танка, а в Радянському Союзі було 636 важких танків КВ. Німці мали менше нових середніх танків - 439 танків Т-4 проти 1225 радянських танків Т-34, найкращих танків цього класу в Другій світовій війні.
Якщо подивитися на співвідношення сил безпосередньо на кордоні між Радянським Союзом і
Німеччиною, то Червона Армія на західних кордонах на червень 1941 р. складалася з 170 дивізій, особовий склад яких налічував 3 млн. 488 тис. осіб. Вермахт мав на рубежах СРСР 153 дивізії з особовим складом 4 млн. 050 тис. солдатів і офіцерів. Союзники Німеччини мали на рубежах з Радянським Союзом 37 дивізій з чисельністю 745 тис. осіб.Артилерії протиборчі сторони на кордонах мали практичний паритет, приблизно, по 50 тис. мінометів і гармат, але Червона Армія мала колосальну перевагу в бронетехніці. На західних кордонах СРСР було зосереджено 12379 радянських танків, яким протистояли 3266 німецьких і 402 танки їхніх союзників. Переконлива перевага була також на боці Червоної Армії в авіації. Червона Армія на західних рубіжах мала 19500 літаків проти 1830 німецьких і 1020 літаків союзників Німеччини.
Наприкінці 1940 р. Гітлер підписав директиву, відому під кодовою назвою "Барбаросса", або
Якими були плани Радянського Союзу?
Вже згадувалося, що Сталіну доповідали про небезпеку німецького нападу, Сталіну повідомляли про це як радянська розвідка, так і британські урядові кола. Проте Сталін розглядав і сам план "Барбаросса", і всі повідомлення про нього як британську провокацію, спрямовану на те, аби втягнути Радянський Союз у війну проти Німеччини, й тим самим порятувати Британію від німецького вторгнення.
Сталін не лукавив, коли говорив про переоснащення армії, Радянська економіка, особливо ВПК і важка промисловість, розвивалися колосальними темпами. Якщо в 1937 р. оборонний бюджет Радянського Союзу становив 20,5 млрд рублів, то в 1938 р. - 31 млрд., в 1939 р. - 44 млрд., в 1940 р. - 63 млрд. Ці витрати становили відповідно 8, 12, 13, і 17% від національного доходу Радянського Союзу. Якщо в 1938 р. ріст радянського промислового виробництва складав 11,8% , то військове виробництво за той же рік зросло на 36,4%, у 1939 р. ріст промислової продукції становив 14,7%, а військова промисловість зросла на 46,5%. Загалом, протягом 1938 - 1940 рр. СРСР наростив виробництво озброєнь у 2,3 рази, перетворившись таким чином на наймогутнішу у військовому відношенні державу.
6 травня 1941 р. Сталін зробив ще один загадковий крок - він офіційно очолив радянський
Бачимо збіг - 5 травня Сталін виступає перед своїми випускниками військових академій і каже, що Червона Армія повинна тепер діяти наступальним чином, а 6 травня він бере на себе повну відповідальність за долю країни. До певної міри плани Сталіна були розкриті того ж 6 травня в передовиці газети "Правда". В статті писалося: "За рубежами нашої батьківщини палає полум'я другої імперіалістичної війни. Всі жахи її незчисленних бід лягають на плечі трудящих. Народи не хочуть війни, їх погляди звернуті в бік соціалізму, в бік країни соціалізму, яка пожинає плоди мирної праці. Вони справедливо бачать у збройних силах нашої держави - Червоній Армії та Військово-Морському Флоті - надійну опору миру. В сьогоднішній складній міжнародній обстановці слід бути готовими до будь-яких несподіванок".
Після 20 травня 1941 р., коли німецькі війська завдали удару по британських військах на острові Крит, в Москві зрозуміли, що місія Гесса не увінчалась успіхом, і що Британія відкинула всі мирні пропозиції нацистського лідера. Московському диктатору тоді здавалося , що сценарій розгортається за його планом. Британія відмовилася капітулювати перед Німеччиною або йти в німецькі сателіти. Це означало, що найближчим часом почнеться британсько-німецька війна. А для Радянського Союзу це означало, що потрібно стягувати війська до західних кордонів, аби завдати у вигідний час удару по Німеччині.
Сталін заборонив своїм воєначальникам в цей період здійснювати будь-які заходи, які були б спрямовані на підготовку оборони на західних кордонах, натомість, усі радянські війська, які активно передислоковувались до західних рубежів Радянського Союзу не зробили жодної спроби стати в оборону, здійснити якісь заходи для оборони своєї території, натомість вони переховувалися в лісах, марші здійснювали в нічний період, щоб не бути поміченими, перебували в польових таборах, вся військова техніка перебувала в ешелонах, для того, щоб швидко можна було б її перевезти до військових частин, які будуть пересуватися далі на захід.
Для того, щоб зрозуміти масштаби майбутньої катастрофи, яка розгорнулася на території
В повоєнний період, та, власне, й у воєнний період радянські пропагандисти, а потім радянські історики стверджували, що Радянський Союз був слабкоозброєною країною, Червона Армія потребувала великої маси найрізноманітніших видів озброєнь, і всі воєнні катастрофи 1941 р. були пов'язані з неготовністю до війни, з так званим віроломним нападом Німеччини. Але статистика, яка зараз доступна вченим, свідчить про протилежне. Радянський Союз на кінець 30-х - початок 40-х рр. був найбільш мілітаризованою державою світу. Відповідно, Червона Армія була найбільшою, наймогутнішою, найкраще озброєною армією тодішнього світу. В 1939 р. військові асигнування Радянського Союзу уже становили 26% видаткової частини бюджету, або 12% всього національного доходу країни. В Німеччині в тому ж році відповідні показники становили 23% і 9%, тобто, Німеччина, розв'язавши Другу світову війну, була менш мілітаризованою в плані бюджетних витрат, ніж Радянський Союз.
До 1941 р. радянські збройні сили були лавиноподібно збільшені. Так само колосально зросли й витрати на армію. У 1941 р. витрати на збройні сили СРСР досягли 43% від видаткової частини бюджету. Особовий склад армії збільшувався від 1 млн. 943 тис. осіб в 1939 р. до 5 млн. 700 тис. осіб на поч. 1941 р. Кількість гармат і мінометів в Червоній Армії була збільшена від 55800 в 1939 р. до 115900 у 1941 р. Чисельність танків зросла за цей період від 18400 до 23300, кількість бойових літаків від 15500 до 22400.
Якщо подивитися на співвідношення сил безпосередньо на кордоні між Радянським Союзом і
Немає коментарів :
Дописати коментар