Українські землі напередодні і в перші роки Другої світової війни (лекція 3)

Лекція 3

Тим часом СРСР, ведучи переговори  з Британією і Францією, паралельно вів активні розмови з Берліном. Зокрема, 2 серпня 1939 р., коли вже операція "Вайс" ("Білий план"), план війни з Польщею, був в Німеччині запущений на всю котушку, керівник німецького МЗС Йоахім фон Ріббентроп поспілкувався з радянським повноважним представником у Берліні й відкрито йому заявив, що у випадку, коли Радянський Союз підтримає Німеччину в її конфлікті з Польщею, то Німеччина готова вести розмову про визначення чітких сфер розмежування між СРСР і Німеччиною в межиріччі між Чорним і Балтійським морем.
Радянський посол в Німеччині Астахов після зустрічі з Ріббентропом телеграфував до Москви: "Німці зараз готові на такі поступки, які б півроку тому були абсолютно неможливими: відмова від Прибалтики, Бессарабії, Східної Польщі, не говорячи вже - від України. Це мінімум, на який би пішли німці без довгих розмов, аби лише отримати від нас обіцянку не втручатися в конфлікт із Польщею."

12 серпня 1939 р., в той самий день, коли до Москви прибула англо-французька військова місія вести розмови про можливий військовий союз, новий радянський нарком закордонних справ В'ячеслав Молотов повідомив через Астахова, що радянський уряд готовий вести переговори з Берліном. А 15 серпня 1939 р. Ріббентроп через німецького посла в Москві Шуленбурга передав своє особисте звернення Молотову. Історики вважають, що автором цього звернення був безпосередньо Гітлер. У документі автор переконував радянський уряд у тому, що між німецьким націонал-соціалізмом і радянським більшовизмом - дуже невелика різниця.  Причиною непорозуміння між двома країнами є тільки намагання розсварити їх так званими західними демократичними капіталістичними державами. Автор послання сказав, що всі роздуми про життєвий простір на сході, що містяться у "Майн кампф", є лише теоретизуванням, що вони стосуються лише Африки, в крайньому разі Південної Азії, але аж ніяк не СРСР. Автор послання закликав до тісного економічного й політичного співробітництва між Третім Райхом та СРСР.

16 серпня 1939 р. радянське керівництво відреагувало дуже позитивно на послання, і в цей

день між представниками німецького й радянського МЗС почалися активні переговори. 18 серпня німецький посол Шуленбург повідомив у Берлін про готовність Радянського Сюзу укласти торгівельно-кредитну угоду, а потім підписати широкий пакт про ненапад.  У такому гарячковому темпі 19 серпня було підписано радянсько-німецький  економічний договір і відповідно  того самого дня Молотов передав до Берліна проект пакту про ненапад між двома країнами та проект таємного протоколу до цього договору. Пакт про ненапад практично розв'язував руки Гітлеру у війні з Польщею, дозволяв йому приготувати й провести цей бліц-криг, не втягуючись у тривалий конфлікт з Радянським Союзом, тобто Німеччина не постане перед загрозою тривалої війни на два фронти у випадку, якщо британці й французи відкриють фронт на Заході.

Того самого 19 серпня, коли були підписані торгівельні угоди, а проект договору про ненапад відправлено до Берліна, Сталін до цинізму відверто заявив про необхідність підштовхувати Європу до нової війни, яка стане поштовхом до Світової революції. Виступаючи на розширеному засіданні Політбюро ЦК ВКП (б) за участю провідних діячів Комінтерну, Сталін підкреслив: "Питання миру чи війни вступає в критичну для нас фазу. Якщо ми укладемо угоду про про взаємну допомогу з Францією та Великою Британією, Німеччина відмовиться  від Польщі, почне шукати modus vivendi із західними державами. Війна буде відвернута, але в майбутньому події можуть набути загрозливого для СРСР характеру. Якщо ж ми приймемо пропозицію Німеччини про укладення пакту про ненапад, вона, звісно, нападе на Польщу, втручання Франції та Британії в цю війну стане неминучим, Західна Європа буде піддана серйозним хвилюванням і безпорядкам. У цих умовах у нас буде чимало шансів лишатися осторонь цього конфлікту, і ми зможемо сподіватися на наш вигідний вступ у війну. Досвід двадцяти останніх років показує, що в мирний час неможливо мати в Європі комуністичний рух настільки сильний, щоб більшовицька партія могла здобути владу. Диктатура цієї партії стає можливою лише в результаті великої війни. Ми зробимо свій вибір, і він зрозумілий. Ми повинні прийняти німецьку пропозицію і ввічливо відіслати назад англо-французьку місію.

Першою перевагою буде знищення Польщі до самих підступів до Варшави, включаючи українську Галичину. Німеччина надає нам цілковиту свободу дій у Прибалтійських країнах, не заперечує з приводу приєднання Бессарабії до СРСР. Вона готова поступитися як зоною впливу Румунією, Болгарією та Угорщиною. Залишається відкритим питання, пов'язане з Югославією. Водночас ми повинні розуміти наслідки, які будуть витікати як з перемоги, так і з поразки Німеччини. У випадку її поразки неминуче відбудеться радянізація Німеччини, і буде створено німецький комуністичний уряд. Ми повинні пам'ятати, що радянізована Німеччина опиниться перед великою небезпекою, що ця радянізація буде наслідком поразки Німеччини під час короткострокової війни. Англія та Франція будуть доволі сильні, щоб захопити Берлін і ліквідувати радянську Німеччину. А ми не будемо мати можливости прийти на допомогу нашим більшовицьким друзям у Німеччині. Таким чином, - сказав Сталін, - наше завдання полягає в тому, щоби Німеччина могла вести війну якнайдовше з метою, щоб втомлені до крайньої міри, виснажені Англія і Франція були б позбавлені можливости розгромити радянізовану Німеччину. Дотримуючись позиції нейтралітету, очікуючи на свій час, СРСР буде надавати допомогу сьогоднішній Німеччині, постачаючи їй сировину і продукти харчування. Якщо Німеччина вийде переможцем, вона буде настільки виснажена, що не зможе розпочати нового конфлікту з СРСР щонайменше протягом 10 років. Товариші! В інтересах СРСР, батьківщини трудящих, вперед до початку війни між Райхом і капіталістичним англо-французьким блоком!"

В Берліні, звісно, нічого не знали про цей виступ Сталіна, в Берліні знали лише те, що Кремль погодився на підписання угоди. Але німецьких лідерів не влаштовувала дата підписання, визначена в Кремлі - 26-27 серпня. Німецькі армії стояли вже в повній бойовій готовности прямо біля польських кордонів і тримати їх там довше було б складно, потрібно було починати війну. Тому Гітлер 20 серпня 1939 р., поставивши на кін свій власний авторитет, звернувся до Сталіна з особистим посланням: "Я приймаю пакт про ненапад , що його передав нам ваш міністр закордонних справ пан Молотов. Але вважаю за край необхідне з'ясувати питання, пов'язані з ним, якнайшвидше.  Суть додаткового протоколу, бажаного радянському урядові, може, я переконаний, бути з'ясована в найкоротший час, якщо відповідальний німецький державний діяч зможе особисто прибути до Москви на переговори. На мою думку, враховуючи наміри обох наших держав вступити у нові відносини між собою, бажано не гаяти часу. Тому я пропоную, - писав Гітлер, - щоб ви прийняли мого міністра закордонних справ у вівторок 22 серпня, або, щонайпізніше, у середу 23 серпня.

Наступного дня, 21 серпня, з Москви до Берліна надійшла відповідь Сталіна, дуже лаконічна, в сталінському дусі: " Канцлеру німецької держави панові Гітлеру. Дякую за лист. Я сподіваюсь, що німецько-радянський пакт про ненапад стане вирішальним поворотом до кращого у політичних відносинах між нашими країнами. Народам наших країн потрібні мирні відносини. Радянський уряд уповноважив мене повідомити, - писав Сталін, - що він погоджується на приїзд пана фон Ріббентропа до Москви 23 серпня. Й.Сталін". Коли ад'ютант приніс Гітлеру коротеньку телеграму Сталіна, німецький канцлер радісно вигукнув: "Я їх маю! Я знову отримав верх! Я маю в кишені весь світ!"

Упевнений в успішній місії Ріббентропа, фюрер, виступаючи 22 серпня 1939 р. на нараді вищого військового керівництва в Оберзальцберзі, наголосив: "Обнародування пакту про ненапад справить ефект бомби, що вибухнула, наслідки неосяжні. Сталін теж сказав, що такий курс піде на користь обом сторонам. , вплив на Польщу буде жахливим, тепер Польща в такому становищі, в яке я хотів би її поставити. З осені 1938 року мною було прийняте рішення йти разом зі Сталіним. По суті, в усьому світі є лише три державні діячі: Сталін, я і Муссоліні. Муссоліні - найслабкіший. Сталін і я - єдині, хто бачать майбутнє. Таким чином, через кілька тижнів я простягну руку Сталіну на спільному німецько-російському кордоні і разом із ним візьмусь за новий поділ світу..."

Аналогічну радість з приводу підписання угоди з Гітлером висловлював і радянський диктатор. Однак при цьому Сталін зовсім не горів бажанням ділитися з Гітлером світом, очевидно вважаючи, що земна куля, зображена на радянському гербі під серпом і молотом, повинна повністю підпорядковуватись єдиній волі комуністичного тирана. Зокрема маршал Жуков згадував, що Сталін, давши добро на підписання акту з Німеччиною, був переконаний, що він, спираючись за пакт, обведе Гітлера навколо пальця. Таку саму думку підтверджував у своїх спогадах і Хрущов, який залишив такі слова Сталіна стосовно пакту з німцями: "Ну для початку ми обманули Гітлера". Як бачимо, наприкінці літа 1939 року Європа стояла перед колосальними змінами, змінами, які готувалися їй за лаштунками радянської й німецької дипломатії, змінами, які мали втілитися за зачиненими дверима Кремля.    

23 серпня 1939 р. до Москви прибув Йоахім фон Ріббентроп, німецький міністр закордонних справ, і коли він їхав з аеропорту на своєму автомобілі з німецьким прапорцем, назустріч йому проїхав кортеж англо-французької делегації, яка поверталася в аеропорт, щоб вилетіти, відповідно, на свої батьківщини.. Зрозуміло, що англійці і французи усвідомили, що росіяни їх

просто брутально обманули, ведучи переговори за їхніми спинами ще й з німцями, бо, очевидно, що міністри закордонних справ спонтанно самі не приїжджають, а якщо і приїжджають, то для підписання якихось договорів, значить, очевидно, що домовленість була заздалегідь. До складу німецької делегації, яка прибула в Москву, крім Ріббентропа входили Вернер фон Шуленбург, посол в Радянському Союзі, юридичний радник, помічник статс-секретаря міністерства закордонних справ Німеччини Фрідріх Вільгельм Гаус, перекладач Ґустав Гільґер.. З радянського боку окрім Молотова та перекладача Павлова на переговори прийшов особисто Й.Сталін. Сталін розпочав розмову, яка протікала зважено й спокійно. Згоди пр пакт про ненапад дійшли надзвичайно швидко, поклавши в основу документа радянський проект. Більш жваво обговорювався таємний протокол. Проте й тут особливих проблем не було, тому що німці, в принципі, погоджувалися на всі вимоги, які висувала радянська сторона, тому не дивно, що гітлерівський міністр закордонних справ охоче в своїх спогадах відзначав, що на переговорах панувала приємна атмосфера. Близько опівночі переговори закінчилися підписанням Пакту про ненапад, за яким історіографія закріпила назву "Пакт Молотова-Ріббентропа".

Термін дії угоди визначався десятьма роками, і у випадку, якщо жодна із сторін не мала до нього претензій, він автоматично пролонгувався ще на п'ять років. Обидві держави згідно договору зобов'язувалися утримуватися від будь-яких насильницьких дій, у разі двосторонніх конфліктів, домовилися вирішувати їх мирним шляхом. Також жодна зі сторін не повинна була надавати допомогу третій стороні у випадку нападу на когось із договірних сторін. Також угода забороняла брати участь у міжнародних блоках і союзах, спрямованих проти когось із учасників пакту.

Загалом, у самому підписанні  Пакту про ненапад не було нічого злочинного чи некоректного за єдиним, можливо, винятком, що Радянський Союз і Німеччина не мали спільних сухопутних кордонів. Ці дві держави не межували між собою, тому теоретично, враховуючи ті засоби озброєння, які були в 1939 р., вони не могли напасти один на одного і так, тому що між двома державами був цілий бар'єр із нейтральних третіх держав. Тож уже сам факт підписання цієї угоди мав насторожувати світ - то для чого дві держави, які не мають спільних кордонів, підписують угоду про ненапад між собою. Але сама угода не була чимось вже винятковим, тобто, це була звичайна дипломатична угода, подібна до інших угод про ненапад.

І так би воно й було, якби не одне але - таємний протокол. До угоди про ненапад на вимогу радянської сторони було додано таємний протокол про розмежування сфер впливу між Німеччиною і Радянським Союзом у  Центрально- Східній Європі. Радянська сфера впливу згідно таємного протоколу мала охоплювати Фінляндію, Естонію, Латвію. Німеччина погоджувалась, щоб СРСР мав право повернути до своєї сфери впливу Бессарабію, яка належала в міжвоєнний період Румунії, а до 1-ї світової війни - Російській імперії. А щодо території Польщі, було написано дуже цікаво: "У випадку територіальних змін, які відбудуться на території Польської держави, розмежування сфер інтересу між Радянським

Союзом і Польщею буде пролягати по лінії річок Нарев - Вісла - Сян." А відповідь на питання, чому на території Польщі мають відбутися якісь територіальні зміни, була відома лише самим підписантам. Литва, яка залишалася третьою серед балтійських держав у Східній Європі, мала увійти до німецької сфери впливу. Аналізуючи цю угоду, маємо бачити один нюанс: розмежування між СРСР і Німеччиною на території Польщі мало проходити по річках Нарев - Вісла - Сян, тобто фактично через саму Варшаву, розділяючи Варшавське воєводство на Східну й Західну частини і залишаючи за радянською стороною окрім українських і  білоруських етнічних територій великий шматок центральної Польщі, заселений винятково поляками.

Тобто, пізніше радянська інтерпретація цієї угоди - ми, мовляв, захищаєм українців і білорусів, не витримує критики, тому що це формулювання про захист  братів-українців і білорусів з'явилося вже в ході реалізації цього проекту. Фактично Радянський Союз і Німеччина  не оформлюючи де-юре свої союзницькі стосунки, де-факто стали союзниками.

1 вересня 1939 р. німецький вермахт атакував Польщу. Розпочалася польсько-німецька війна.

3 вересня 1939 р. Британія і Франція, захищаючи свого східного союзника в Європі, оголосили війну Німеччині Для Німеччини це була цілковита несподіванка. Німці думали, що британці й французи закриють очі на напад на Польщу так само, як закрили очі щодо Чехословаччини. Гітлер любив повторювати, що через два тижні ніхто й не згадає про існування якоїсь Польщі. Але цього разу сталося інакше. Британці й французи оголосили війну Німеччині, однак в цьому випадку існувало суттєве "але". Вони не були готові до цієї війни на відміну від Німеччини, яка мала вже відмобілізовану армію. Тому Франції потрібно було згідно з її воєнною доктриною три тижні, 21 день, на те, аби розгорнути свої збройні сили і атакувати Німеччину із заходу по так званій "лінії Зігфріда", тобто західному укріпрайоні Німеччини. В такому випадку Польщі потрібно було протриматися до 24 вересня (з 3 по 24 вересня - 21 день) для того, щоб дочекатися реального відкриття фронту на заході Європи проти агресора.

Що відбувалося в той же час в Радянському Союзі? В радянській науковій і публіцистичній літературі казалося, що Радянський Союз дотримувався нейтралітету в цій війні, але реалії були дещо інакшими. Вже 1 вересня 1939 р. в Радянському Союзі під виглядом великих навчальних зборів починається прихована мобілізація. Червона Армія різко за декілька тижнів збільшується на 98 стрілецьких, 14 кавалерійських дивізій, 27 танкових бригад і 24 артполки

резерву головного командування. Це збільшення проходить в термін всього з 1 по 17 вересня, трохи більше, ніж за два тижні. В західному світі, у Великобританії чи Франції, щоб створити одну лише дивізію, треба було рік в парламенті дискутувати на тему збільшення воєнного бюджету. Тут же відбувається колосальне, лавиноподібне збільшення армій. Майже всі ці сили поступово концентрувалися на території Радянської України і Білорусі для можливого походу проти Польщі. 11 вересня було створено Український і Білоруський фронти. Це було важливо, тому що всі радянські військові довідники вказують, що "фронт - це група армій, яка розгортається в період війни". Тобто, якщо 11 вересня було оголошено про створення двох фронтів, то це означало, що де-факто Радянський Союз вступив у війну.

Коли Гітлер увійшов в Польщу з танками, літаками, він несподівано для себе не побачив радянського вторгнення на сході. Німці були переконані, що Радянський Союз так само 1 або 2 вересня вторгнеться й займе свою сферу впливу в Польщі. Тому з перших же днів, з 4, а, особливо 5 вересня німецький МЗС бомбардував радянський наркомат закордонних справ своїми телеграмами й запитами: "Де радянське вторгнення?" На що радянські керівники казали: "Нам ще треба час, аби підготуватись". Тож коли 3 вересня британці й французи оголосили війну, то вони оголосили її Німеччині, але не Радянському Союзу. Він вступив у війну через два тижні після того, але оголошення війни з боку західних демократій врешті-решт так і не отримав.

Сталін перехитрив Гітлера, Гітлер це зрозумів, тому з 9 вересня німці починають тиснути на Радянський Союз з метою примусити його швидше вступити у війну. Зокрема, допускаються так звані витоки інформації. Наприклад публікуються такі речі: " 9 вересня у головній квартирі фюрера обговорювалося про можливе створення на території колишньої польської держави західноукраїнської та західнобілоруської держави, звісно ж, під німецьким протекторатом. Якщо таке питання в Німеччині обговорювалось, в Кремлі починали нервувати. 15 вересня німці пішли ще далі. Керівник німецької військової розвідки, абвера, адмірал Канаріс викликав до себе тодішнього керівника ОУН Андрія Мельника і запропонував йому створити уряд західноукраїнської держави під німецьким протекторатом. Інформацію про цю зустріч теж пустили в німецьку пресу.

Це вже було дуже  серйозно для Радянського Союзу. І тому 15 вересня радянські відповідні служби повідомили німцям, що Червона Армія готова до вторгнення. Але СРСР наполегливо наголошував на тому, що в нього немає придатного формулювання, що у Радянського Союзу з Польщею є договір про ненапад, а тому не завадило б прикрити цей напад якоюсь дипломатичною фразеологією. І тоді радянська дипломатія запропонувала німцям цікавий вихід - оголосити про те, що Радянський Союз йде захищати західноукраїнське й західнобілоруське населення від нацистської Німеччини. Німецьке керівництво було шоковане - СРСР має з Німеччиною договір, і цей же СРСР хоче оголосити про свій захист українського

й білоруського населення від німців же. І  Німеччина запропонувала виступити зі спільним комюніке  в Берліні й Москві, що внаслідок того, що польська держава перестала існувати, фактично розвалилася, Радянський Союз бере під свій захист єдинокровне населення Західної України й Західної Білорусі. Спільне комюніке в Кремлі не захотіли оголошувати, бо боялися, що якщо вони таке підпишуть, то отримають оголошення війни з боку Франції й Британії, тому врешті-решт радянська сторона просто скористалася запропонованими німцями формулюваннями, тож в радянській ноті, яку вручили польському послу в Москві Вацлаву Гжибовському, було зазначено: "Польська держава розпалася й більше не існує, тому анулюються всі угоди, укладені з Польщею. Треті держави можуть спробувати дістати вигоду із хаосу, який утворився. Радянський Союз вважає своїм обов'язком втрутитися для захисту своїх українських і білоруських і дати змогу цьому нещасному населенню працювати спокійно. Зважаючи на такі обставини, радянський уряд розпорядився віддати наказ  головному командуванню Червоної Армії перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західної України й Західної Білорусі".

17 вересня 1939 р. о 2-й годині ночі  німецького посла Шуленбурга викликали до Кремля, де Сталін особисто повідомив йому, що о 5-й ранку Червона Армія перейде радянсько-польський кордон. Таким чином, о 5-й ранку розпочалася радянська інтервенція. Це було цілковитою несподіванкою для поляків. Цей напад був дійсно настільки несподіваним, що коли командувачу польської армії маршалу Едварду Ридз-Смігли доповіли про те, що росіяни наступають, він запитав: "На кого? На нас чи на німців?" Тобто, поляки очікували до останнього моменту, що Радянський Союз зможе допомогти їм у боротьбі з Німеччиною із якоїсь там мітичної слов'янської солідарности. Але факт - Радянський Союз наступав на Польщу.