10 історій про українців, які воювали проти нацистів у лавах Об'єднаних націй

Іконографіка про Україну у Другій світовій війні

Друга світова: пишіть правильно

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ ДО 70-Ї РІЧНИЦІ ВИГНАННЯ НАЦИСТСЬКИХ ОКУПАНТІВ З УКРАЇНИ

Український інститут національної пам’яті звертається до українських медіа, органів державної влади та місцевого самоврядування в належний спосіб вшанувати 70-ту річницю вигнання нацистських окупантів з України.

І. Термінологічні зауваги

ІІ. Ключові повідомлення коммеморативних заходів

ІІІ. Історична довідка

ІV. Історичні міфи, пов’язані з вигнанням нацистських окупантів із України

V. Пропозиції щодо медійних заходів 28 жовтня 2014 року

VІ. Перелік вітчизняних науковців, що спеціалізуються на окремих аспектах історії Другої світової війни

І. Термінологічні зауваги

1. Український інститут національної пам’яті пропонує використовувати термін «вигнання нацистських окупантів із України» замість сполучення «визволення України від фашистських загарбників».

Термін «визволення» передбачає волю, свободу, а у 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, тільки опинилася під іншим пануванням, результатом якого стали масові репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу.

СРСР ставив за мету не визволення Українського народу, а повернення його до складу радянської імперії. Волю і свободу Український народ отримав тільки після 24 серпня 1991 року, визволення України відбулося тільки з розпадом Радянського Союзу.

2. Попри певну історичність використання сполучення «фашистські загарбники», зокрема у радянській пресі тих часів, науково більш коректним є використання терміну «нацистські окупанти».

3. Також рекомендуємо відмовитися від використання сталінського пропагандистського терміну «Велика Вітчизняна війна», замінивши його історично коректним – «Друга світова війна». Український вимір тих подій не обмежується хронологічними рамками воєнного конфлікту між СРСР і Третім Рейхом – 1941-1945, а має розглядатися в контексті подій усієї Другої світової війни 1939 – 1945 років. Війна із нацизмом для українців розпочалася 1 вересня 1939 року, у той час коли Третій рейх та СРСР співпрацювали як союзники.

Про відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом у Європі

Згідно з Указом Президента «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни» та Закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.

Новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги включає в себе:

• переосмислення подій ІІ світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого;
• рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об’єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін);
• перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь вшанування.

Символ відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги — червоний мак.

Гасло “1939—1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-211 від 23 квітня 2015 року

Департаменти (управління) освіти і науки обласних,

Київської міської державних адміністрацій

Про відзначення Дня пам’яті та примирення

і Дня Перемоги над нацизмом у Європі

Указом Президента України від 24.03.2015 № 169 "Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни" з метою консолідації суспільства навколо ідеї захисту України, налагодження громадянського взаєморозуміння і примирення у питаннях національної історії періоду Другої світової війни встановлюється День пам’яті та примирення, який відзначатиметься щороку 8 травня.

Міністерство освіти і науки України рекомендує 8 травня 2015 року у всіх навчальних закладах провести заходи з нагоди відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом у Європі.

Про серйозне з гумором

Питання на кмітливість

ПИТАННЯ

1. На думку Михайла Успенського, це слово недарма читається і пишеться в обидві сторони однаково: потрапити туди нескладно, а вийти нелегко. Назвіть слово.

2. Проводжаючи дружину або служницю на ринок за покупками, древній грек говорив їй традиційне напуття: «Мовчи, жінка!» А чому їй слід було мовчати?

3. На одній з бензоколонок в Сахарі є табличка, яка переконує купити бензин саме там. Що написано на цій табличці?

4. На Русі без них намагалися обходитися, і гарним майстрам це часто вдавалося. Відомо, що аж до початку XIX століття іноді спалювалися будинки лише для того, щоб їх добути. Про що йдеться?

5. Наприкінці XIX століття в одній із латиноамериканських держав сільський священик під час епідемії, прийнявши на себе функції Страшного суду, збільшив свій дохід. Яким чином?

6. Опитування, проведене в Китаї, показало, що найбільш популярним в цій країні є побутовий прилад під назвою «айці», що перекладається як «боготворять дружину». Що це за прилад?

7. Чи відомо вам, що за часів царювання Олексія Михайловича на дорогах, що ведуть до Москви із Заходу, верстові стовпи ставилися на меншій відстані один від одного, ніж на інших. Як ви думаєте, чому?

Творчість Ліни Костенко

Українська поезія багата на славні імена – іронічний, дотепний, дошкульний, палкий Тарас Шевченко, мрійлива і мужня Леся Українка, безкомпромісний Іван Франко, ніжний, ліричний Володимир Сосюра, до болю правдивий Василь Стус. І найбільш яскрава зірка – Ліна Костенко. Людина, яка піднесла Слово до небачених висот, яка зуміла висловити невимовні почуття людської душі, яка поламала всі стереотипи, якою має бути поезія.

«Криши,

            ламай,

                        трощи стереотипи!

Вони кричать, пручаються – ламай!»

Справжня поезія лишається осторонь від суджень про неї, вона просто існує.

«Поезія - це свято, як любов.

О, то не є розмовка побутова!»

Її вік може бути коротким, в життя одного покоління, а може бути безкінечним, як Космос. Поетом не можна стати, їм треба народитися. Він, як пророк з Божої ласки. Світогляд поета лишається таємницею, його не можна укласти в звичні всім рамки, його початок – десь в далекому минулому, а кінець – в такому ж далекому майбутньому. Рамки творчості поета – горизонт, якому не видно ні кінця, ні краю. Аналізувати творчість Ліни Костенко рано, вона ще в дорозі, в дорозі творчості, фантазії, її горизонти ще попереду, нам можна лише милуватися, дивуватися і захоплюватися нелюдським злетом думки,  нерозгаданим чудом української поезії.

«Поезія - це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі…»

Ліна Василівна Костенко – знакова постать українського шістдесятництва. Вона рано стала дорослою, бо в одинадцять років їй прийшлося побачити війну.

«Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій  сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні.»

40 цікавих фактів про Україну

1.Третій найвідвідуваніший у світі Макдональдс - у Києві, біля залізничного вокзалу. Цей заклад незмінно потрапляє до п'ятірки найбільш жвавих Макдональдсів світу.

2.Станція метро «Арсенальна» у Києві - найглибша у світі, і вона йде під землю на 105 метрів. Станцію побудували однією з перших, в 1960 році, у безпосередній близькості від будівлі парламенту. За деякими даними, у тунелях біля «Арсенальної» є таємні сховища для політичної верхівки.

3.Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень - це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. На Youtube різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів.

4.Українець Микола Сядристий, хоч і не «лівша», але підкував блоху, прямо як у казці. Блоху можна побачити в Київському музеї мініатюр.

5.Найкоротша головна вулиця, але в той же час одна з найширших і мальовничих - вулиця Хрещатик у столиці України Києві. Її довжина усього 1225 метрів.

6.На Україні, у містечку Рахів, в оточенні мальовничих Карпат, знаходиться географічний центр Європи.

7.Українська мова зайняла друге місце в світі за мелодійністю після італійської. Також її визнали третьою найкрасивішою мовою у світі за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія і побудова речень після французької та перської мов на мовному конкурсі, що пройшов у Парижі в 1934 році.

9 травня парад переможців, чи...

Поки в Росії повним ходом триває підготовка до параду перемоги, "Вєсті Кремля" вирішили пригадати ще один парад. Відбувся він 76 років тому, і про нього дуже не хоче згадувати сучасна російська пропаганда. Кадри з репетиції військового параду до 9-го травня — російська армія марширує рівними колонами, карбуючи крок. З репетиції, в кращих кремлівських традиціях, відбувається включення на пряму лінію з Путіном. Ветерани, яких спеціально привезли, мають право задати питання президенту.

22 вересня 1939 року — в цей день в польському Бресті, на уламках підкореної Польщі пліч-о-пліч стояли вірні союзники — нацист та комуніст. Командир 19-го танкового моторизованого корпусу вермахту Гейнц Гудеріан та радянський танковий комбриг Семен Кривошеєв. Стояли разом, як рівні, як добрі друзі — бо підкурювали один одному сигарети і мило посміхалися один одному.

В той день у розгромленому польському Бресті відбулося те, про що дуже не хочуть згадувати "сталіністи" та і сам Путін — спільний радянсько-німецький танковий парад. Адже усього місяць тому, 23-го серпня, в Москві було підписано "Угоду про ненапад між СРСР та Німеччиною". Таємним протоколом два диктатори Гітлер та Сталін поділили сфери інтересів у Європі та зобов’язалися не нападати один на одного.

За пактом Молотова-Ріббентропа Гітлер та Сталін домовилися поділити Польщу на дві частини – по лінії Керзона. До СРСР в разі початку німецько-польської війни відходила Західна Україна з Буковиною та Західна Білорусь, де і був розташований злощасний Брест.

1 вересня о 4:30 перші бомби впали на спляче польське місто Велюнь. Першим на кнопку скидання німецької СД-500-т натиснув капітан Вальтер Зігель — командир дивізіону пікіруючих бомбардувальників імені Макса Іммельмана. Майже в той самий час через кордон посунули орди закованих в броню тевтонців.

Поляки не мали жодного шансу. За 17 днів розбиті польські армії відкотилися на схід, де спробували сформувати лінію оборони. І тут в спину полякам віроломно вдарили радянські війська.

Тому 22 вересня Гудеріан та Кривошеєв стояли на трибуні разом, як переможці, як рівні. Перед ними йшли спільні танкові колони радянської армії та вермахту. Тоді здавалося, що перед радянсько-німецькою міццю не встоїть світ.

Потім спільний парад у Бресті радянська пропаганда усіма силами намагатиметься витерти зі сторінок історії. Та не вдалося. Тому навіть зараз, через 76 років після подій, архівні кадри нагадують нам про тих, хто насправді запустив світову "м'ясорубку" — не лише Гітлер, а й Сталін.

Націоналізм чи шовінізм

Слово "націоналізм" ми чуємо чи не щодня по радіо, телебаченню, читаємо в газетах. Причому поняття, пов'язані з цим словом, часто мають зовсім протилежний зміст. Одні вважають, що націоналізм - це добре , інші розуміють як велике зло. Часто слово "націоналізм" подається як синонім слова "фашизм", інші ототожнюють його зі словом "патріотизм". В газеті "День" (№ 67-68 від 15-16 квітня 2011 року) є стаття Володимира Монастирського "Націоналізм: чим він є - злом чи добром?", на яку було багато відгуків, що спонукало автора ще раз виступити на цю тему (№ 100 - 101 від 10-11 червня 2011 р.), де він досить грунтовно роз'яснює, що означає слово "націоналізм", а також інші слова, такі як "фашизм", "нацизм", "шовінізм", "комунізм", "расизм", пов'язуючи їх з конкретними ідеологами і політиками, як Шовен, Муссоліні, Гітлер.

Опитування показують, що слово "націоналізм" більшість ототожнюють зі словом "патріотизм", а слово "фашизм" розуміють як щось, безумовно, погане, але конкретно не знають, що воно означає. В наших медіа слово "фашизм" ототожнюється зі словом "нацизм". Мовляв, "нацизм" - це німецький різновид фашизму. Однак треба відповісти на питання: чому одне й те ж поняття характеризується різними словами? Слова «фашизм», «нацизм», «шовінізм», «комунізм», «расизм» відображають певні суспільні явища, і їх потрібно розрізняти. Так, скажімо, як ми добре розрізняємо такі природні явища як сніг, дощ, град, туман.

Мова солов'їна

Зайшовши нещодавно на сайт незалежного культурологічного часопису "Ї", натрапила на його титульну сторінку. Цікаво, скільки не читала звідти статей, ніколи не бачила його титулки. А там - отаке є чудо, що належить перу українського поета і видавця Івана Малковича.

Для довідки: Малкович Іван Антонович - власник і директор видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Він же редактор, упорядник, автор та перекладач кількох десятків книжок для дітей. 

У 1992 році у створеному власному видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Малкович видає першу книжку — «Українську абетку». Того ж року виходить третя поетична збірка «Вірші» (Київ, «Український письменник»). У 1994 році у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання «Улюблених віршів». У 1997 році побачила світ четверта книга поета «Із янголом на плечі» (Київ, поетична аґенція «Княжів»).

У 2002 році Форум видавців у Львові визнає «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» найкращим видавництвом року в Україні. У 2004 році видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» отримало право на створення філії в Москві (за умови, що на кожній книжці буде зазначено: «Книга без права продажи в Украине»). Того ж року Форум видавців у Львові визнає Івана Малковича найкращим директором видавництва в Україні. Тоді ж Іван Малкович став кавалером Міжнародного ордену усмішки (свого часу цю нагороду отримували Папа Іван-Павло ІІ, Астрід Ліндґрен, Сєрґєй Образцов, Дж.Роулінґ та ін.) У 2005 році у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання «100 казок. 1-й том», а також п'ята поетична книжка Івана Малковича «Вірші на зиму» (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА») 

З 2008 року Іван Малкович починає видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі» «дорослу» літературу. У 2009 році у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить «Дитяча Євангелія» з благословіннями Предстоятелів найбільших традиційних християнських церков в Україні.

Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, бенгальською (Індія), литовською, норвезькою, грузинською, словацькою, словенською мовами.

До речі, улюблений усіма "Гаррі Поттер", виданий у "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі" вважається накращим серед усієї Поттеріади. І за оформленням, і за перекладом.

Я (звісно, без дозволу, але за посиланням на сторіночку часопису "Ї") взяла на себе сміливість поділитися нижчеподаним "Напучуванням". Мене воно вразило до глибини душі. Сподіваюся, вам сподобається також. 

Іван Малкович

НАПУЧУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,

але ти, дитино,

покликана захищати своїми долоньками

крихітну свічечку букви “Ї”,

а також,

витягнувшись на пальчиках,

оберігати місячний серпик

букви “Є”,

що зрізаний з неба

разом із ниточкою.

Бо кажуть, дитино,

що мова наша - солов'їна.

Правильно кажуть.

Але затям собі,

що колись

можуть настати і такі часи,

коли нашої мови

не буде пам'ятати

навіть найменший соловейко.

Тому не можна покладатися

тільки на солов'їв,

дитино.

[11-18 грудня 1985]

І обіцяне посиланнячко: http://www.ji.lviv.ua/index.htm

Ну хіба ж це не краса?

Дивитися ще

Що таке російський шовінізм?

    Націоналіст - це людина, яка любить свою націю, поважає інші і готова захищати інтереси свого народу . Шовініст - особа, якій байдужі інтереси будь-якої нації, однак вона використовує національні почуття інших людей в своїх інтересах. Російський шовініст - це особа, яка використовує національні почуття російської нації у своїх інтересах.

    Російські шовіністи використовують національні почуття, як лісоруб використовує сокиру під час вирубки лісу, як людина використовує ключі для відкриття замка. Для представників російського шовінізму російська ідентичність є засобом для досягнення своїх особистих чи групових інтересів. Однак, це не означає, що російські шовіністи сповідують російську культуру, сприяють її розвитку та збагаченню росіян. 

    Аналізуючи минуле, можна стверджувати, що таке роздвоєння особи російського шовініста бере свій початок із Жовтневого перевороту 1917 року. Ті, хто ініціював і керував переворотом, не ставили собі за мету покращення житя російського народу, проте вони використовували гасла "Землю крестьянам!", "Фабрики и заводы рабочим!", "Вся власть советам!". Легко зрозуміти, що Лев Давидович Троцький (Лейба Бронштейн), Яків Свердлов, Антонов-Овсієнко (Овсієнко), Григорій Зинов'єв (Герш Аронович), Йосип Сталін (Джугашвілі), Володимир Ленін не були носіями й навіть прихильниками російської культури. Так, вони говорили російською мовою, але вона була їм необхідна тільки для спілкування між собою та з народом. З метою використання національних почуттів російської нації вони свідомо міняли свої незвичні для російського вуха прізвища та імена на прізвища та імена з російським відтінком.

   

Те, що робить нас українцями

Теорії походження козацтва

Уперше термін «козак» згадується в Початковій монгольській хроніці (1240 p.).

Існує кілька основних теорій походження козацтва:

1) Теорія «етнічних витоків». Згідно з теорією «етнічних витоків», козаки — це особлива група нащадків інших народів (хозар, черкесів, татар). В польській історичній школі 16-17 ст. теорія отримала назву «кочівницька» під впливом гіпотези сарматського походження шляхти. З розширенням джерельної бази та становленням історичної науки, кочівницькі гіпотези були відкинута офіційною історіографією.

а) «хозарська»— ототожнює козаків з давніми народами степу «козарами» або хозарами (почата Г.Граб’янкою, продовжена автором “Історії Русів” і  російським дворянським істориком Олександром Рігельманом (який потім вказав на недосконалість теорії);

б) «чорно-клобуцька»— вбачає в них нащадків «чорних" клобуків» — тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі Степом Пороссі (М.Стрийковський (близько 1547-1582 рр.) в “Хроніці польської, литовської, жмудської і всієї Русі”, російський історик М.Карамзін);

в) «черкаська» — вважає виникнення козацтва одним з наслідків процесу міграції в Подніпров'я черкесів (черкасів), які до того проживали в Тмутаракані.  Дві останні версії іноді об’єднуються під назвою «чорноклобуцько-черкаська» Ця гіпотеза базувалася на повідомленні Воскресенського літопису, в якому зазначено, що “все чорные клобуки, єже зовуться черкасы”. З деякими відмінностями і доповненнями її приймали М.І.Карамзін, І.М.Болтін, М.П.Погодін, С.М.Соловйов, Д.М.Бантиш-Каменський;

г) «татарська» — виводить козацький родовід з татарських поселень, що виникли на Київщині за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства — козацтво (І.М.Каманін, М.І.Костомаров);

д) «касозька» - походження від племені касогів з Кавказу(П.Симоновський, В. М. Татищев, Г. Ф. Міллер). Першу спробу поєднати місцеву і косозьку теорії походження українського козацтва зробив О.Ф.Шафонський. Вважаючи козаків українцями, він виводив термін “козак” від слова “козар” як синоніму термінів “гіркан” – “черкас”.

е) «половецька» - походження від половців, які тривалий час перебували в степовому Причорномор’ї.  В 20 столітті апологетом половецького походження козаків був російський вчений Гумільов.

13 ознак того, що ви витрачаєте життя даремно

1. Ви витрачаєте дуже багато часу на речі, які того не варті.

Комп'ютерні ігри. Телебачення. Інтернет. Багато їжі. Багато алкоголю. Цей список можна продовжити. Погляньте на своє життя серйозно. Де і як ви проводите більшу частину свого вільного часу. Це приносить вам користь? Це веде вас до кращого життя?  Якщо ні, вам треба передивитися свою повсякденну діяльність і внести в неї корективи.

2. Ви багато скаржитеся.

Є багато людей, які постійно незадоволені своїм життям, і вони ніколи не перестають про це говорити. Ви - один з них? Ви скаржитеся на свою роботу, свого шефа, свою зарплату, своїх сусідів чи свого чоловіка (дружину)? Якщо це так, ви нічого не змінюєте, а лише поширюєте навколо себе негативну енергію. Скарги заганяють вас у глухий кут. Спробуйте поговорити про те, що ви любите, а не про те, що вам не подобається, і результат не забариться.

3. Ви не підживлюєте свій розум.

Якщо ви не зростаєте і не розвиваєтеся, як особистість, то ви стоїте на місці - так само, як тихий ставок, який за відсутності течії затягується тванню. Це стається з вашим розумом, якщо ви не підтримуєте його в активному стані, і не вивчаєте нового. Проблеми й випробування  лише тренують і загартовують його.

4. Ви ведете негативний внутрішній діалог.

Внутрішній діалог може бути доленосним для вас. Як сказав Генрі Форд: "Незалежно від того, що ви думаєте - можете ви чи ні, все одно ви праві".  Якщо ви говорите собі, що ви недостатньо розумні, щоб отримати підвищення або почати бізнес - ви праві. Якщо ви говорите собі, що для змін ви надто заморились - це правда. Що б ви не говорили собі, це стає вашою дійсністю. Тримайте свої думки під контролем, і життя почне їм відповідати.

15 кращих цитат, що можуть змінити життя

1) Невдача - це просто можливість почати все заново, але вже з більшою мудрістю. (Генрі Форд)

2) Якщо проблему можна розв'язати, не варто про неї турбуватися. Якщо проблема нерозв'язна, непокоїтися через неї безглуздо. (Далай Лама)

3) Навіть якщо ви дуже талановиті і прикладаєте великі зусилля для досянення успіху, деяким результатам просто потрібний час: ви не отримаєте дитину через місяць, навіть якщо змусите завагітніти дев'ять жінок. (Уоррен Баффет)

4) Раз у житті фортуна стукає в двері кожної людини, але людина в цей час часто сидить у найближчій пивниці і ніякого стуку не чує. (Марк Твен)

5) Наш великий недолік полягає в тому, що ми надто швидко опускаємо руки. Найвірніший шлях до успіху - весь час пробувати ще один раз.  (Томас Едісон)

6) Особисто я люблю суниці з вершками, але риба чомусь віддає перевагу черв'якам. Ось чому, коли я йду на рибалку, я думаю не про те, що люблю я, а про те, що любить риба. (Дейл Карнегі)

7) Прокидаючись зранку, спитай себе: "Що я повинен зробити?" Ввечері, перед тим, як заснути: "Що я зробив?" (Піфагор)

8) Бідний, невдалий, нещасливий і нездоровий це той, хто часто вживає слово "завтра". (Роберт Кийосаки)

9) Старі люди завжди радять молодим економити гроші. Це погана порада. Не накопичуйте п'ятаки. Вкладайте в себе. Я ніколи в житті не зекономив жодного долара, поки не досяг сорока років. (Генрі Форд)

10) Я цього хочу. Значить це буде. (Генрі Форд)

11) Я не зазнавав поразок. Я просто знайшов 10000 способів, які не працюють. (Томас Едісон)

12) Важка праця - це скупчення легких справ, які ви не зробили, коли повинні були зробити. (Джон Максвелл)

13) Раніше я казав: "Сподіваюсь, що все зміниться". Тоді я зрозумів, що існує єдиний засіб, щоб все змінилося  - змінитися самому. (Джим Рон)

14) Урок, який я виніс і який збираюсь пронести через все життя, полягає в тому що треба намаатися, намагатися і ще раз намагатися - але ніколи не здаватися. (Річард Бренсон)

15. Роби сьогодні те, що інші не хочуть, завтра будеш жити так, як інші не можуть. 

Незвичайна історія звичайної школи

Село моє, для мене ти єдине,

Для мене ти найкраще на землі,

Частинка серця і Вкраїни

Прийми мої і радощі й жалі.

Мабуть не одному з нас спадали на думку слова відомої пісні, коли ми знову поверталися до свого села із далеких доріг. Коли спускаєшся із заповітної гори вниз в село, село як на долоні. Ось рядочки чепурненьких будиночків. Зліва попід горою вони – найновіші, найпривабливіші. А ген там за тополями тихоплинна Ворскла. Розхвилювалася, розшумілася на греблі, а далі все тихіше і тихіше, звиваючись попід горою, понесла свої води до Дніпра. Не одне дитинство відкупалося в ній, та не одне й відкупається.. Там за річкою – луки і ліси, зелень і краса. Як не любити цього чарівного куточка  живої природи? Як не любити людей, які живуть тут, трудяться а також тих, хто знаходиться на заслуженому відпочинку. Це ж їх працьовиті руки створили таку зелену красу! Повертаєшся до села з далеких доріг, і серце наповнюється гордістю за свій рідний край, за своє маленьке село Кунцеве.

Школа, школа… Давня-прадавня. В нашому селі їй виповнилося 102 роки. Її збудували в 1912 р., роки царських реформ, коли були створені сільські земства. Уявляєте, скількох кунчан відправила вона в далекі мандри по дорогах життя? Десятки? Сотні? Та ні, мабуть не одну тисячу. Спочатку звалася двокомплектною, потім – початковою, після війни – семирічною, потім – восьмирічною, за наших часів – неповною середньою, а сьогодні – загальноосвітньою школою I – III ступенів. Відчуваєте, як пройшлася історія по її класних кімнатах і коридорах? Всі корінні  жителі села Кунцеве були її учнями. І в кожному з них, напевне, залишився спогад про шкільні роки, про любимого вчителя. Багато, дуже багато вчителів працювало тут. Якби ми спробували їх усіх перелічити, то цифра добралась би мало не до сотні. Самих директорів школи змінилося за 97 років чимало. Чи підказує вам щось пам’ять, коли звучать прізвища Піхулі Онисима Петровича, Сідаша Івана Івановича, Вінич Галини Луківни, Свідерського Леоніда Володимировича, Голік Івана Григоровича, Колодочки Віри Василівни, Хрипко Тамари Олексіївни?

НА ФОТО: КОРПУС № 1 КУНЦІВСЬКОЇ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Звичайно, кожен з цих людей залишив в школі про себе пам’ять чи то добрим словом, чи посадженим фруктовим садом, чи новою будовою, чи власним життєвим прикладом. Кожен з них щось приносив, щоб школа розцвітала, а значить, молоділо і відроджувалося село.

Хронологія Другої світової війни

Друга світова війна — наймасштабніша світова війна в історії людства. Почалася 1 вересня 1939 і тривала до 2 вересня 1945, коли на борту лінкора «Міссурі» підписано капітуляцію Японії перед союзними державами. Друга світова війна значно вплинула на долю людства. В ній брала участь 61 країна (80 % населення Землі). Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. До збройних сил було мобілізовано 110 млн осіб у всьому світі. Загальні людські втрати досягли 50-55 млн осіб, з них загинуло на фронтах 27 млн.

Хронологія подій Другої світової війни

Читати далі:

Полтавщина 1920 - 1929 рр.

Полтава. Вигляд із Соборної площі. 1920 р.

   Українська революція внаслідок взаємодії цілого ряду чинників не увінчалась успіхом. Але радянська влада утверджувалась болісно, в боротьбі з масовим партизанським рухом селянства, обуреного грабіжницькою продрозкладкою та першими спробами колективізації, жорстокістю більшовицького режиму взагалі, його неприховуваним україноненависництвом.

Так, упродовж 1920—1921 років на теренах Зіньківського повіту діяло близько 40 повстанських загонів, Полтавського — 55, Костянтиноградського — 39, Кобеляцького — 36, Миргородського — 18, Лохвицького — 14. Аналогічною була ситуація в решті повітів. У радянській історіографії соціальний і національно-визвольний рух селянства кваліфікувався як "політичний бандитизм". Але факти заперечують останнє: повстанці нападали саме на радянські та партійні установи, залізниці, пункти збору реквізованого хліба, розганяли органи радянської влади. За розпорядженням ЦК КП(б)У було створено спеціальний орган — Всеукраїнську нараду по боротьбі з бандитизмом, яку очолив М. В. Фрунзе.

М.В.Фрунзе

У губерніях та повітах діяли місцеві наради. Полтавський губком КП(б)У протягом квітня — липня 1921 року провів три партійні мобілізації, зорганізував ударні групи та загони самооборони незаможних селян із викорінення "політичного бандитизму". В губернському центрі розташувався штаб бригади частин особливого призначення, що координував діяльність своїх місцевих підрозділів. Але, незважаючи на численні каральні експедиції, повстанці (особливо ж — заповзятливі махновці) завдавали чимало клопоту владі. Значні антибільшовицькі виступи селянства спалахнули взимку 1921—1922 років у Кобеляцькому та суміжних із ним повітах. Їх спровокували, насамперед, реквізиції хліба російськими продовольчими дружинами, збройними загонами комнезамів. І це в місцевості, що була, за визнанням самих партійців, "полтавським Поволжям" (у Кобеляцькому повіті голодувало близько 160 тисяч селян).

Повстанці. Зіньківщина. 1921 р.

    

Наприкінці 1922 року основні вогнища селянських виступів були нейтралізовані, що зумовило зняття воєнного стану в губернії. У 1923 році на Полтавщині констатується "радянський бандитизм", породжений соціально-економічними чинниками (голодомор 1921—1922 років, "ножиці цін" на сільськогосподарську та промислову продукцію тощо) і більшовицьким несприйняттям українського селянина-господаря. Все ж на осінь 1924 року хребет селянському рухові було зламано (відтоді, за даними ДПУ, в губернії діяли банди винятково кримінальних злочинців). і все-таки саме селянські повстання в поєднанні з військовими виступами та великими робітничими страйками змусили В. І. Леніна і, зрештою, партійно-державне керівництво країни визнати провал політики воєнного комунізму й переглянути тактику (не стратегію!) соціалістичного будівництва.

Здача продподатку. Лохвиця. 1921 рік

Неп став компромісом, відступом від марксистської доктрини задля самозбереження і подальшого утвердження більшовизму. Основне завдання непу зводилося до того, щоби заспокоїти селянство й забезпечити йому стимули до продуктивного виробництва, тоді як воєнний комунізм був спрямований на встановлення та зміцнення диктатури пролетаріату в державі, де селяни становили близько 80 відсотків населення. 

Полтавщина в 1917 - 1920 рр.

Лютнева революція 1917 року привела до повалення царського самодержавства і відкрила шлях до свободи поневолених народів, що входили до складу Російської імперії. Проте населення Полтавщини через протидію губернатора Р. Моллова дізналося про події в Петрограді лише 3 березня. Того ж дня Полтавська міська дума створила Комітет громадського спокою на чолі з міським головою С. Семенченком. 8 березня він був реорганізований у громадський комітет із 37 осіб — представників органів місцевого самоврядування, громадських, профспілкових і урядових організацій. Подібні комітети були створені і в інших містах Полтавщини.

5—6 березня 1917 року в Полтаві та інших містах губернії пройшли масові мітинги і демонстрації, на яких полтавці вітали повалення самодержавства, пов'язуючи з революцією надії на краще життя, припинення світової війни, встановлення миру і спокою на рідній землі та вирішення питання про національне самовизначення українського народу.

Після Лютневої революції на Полтавщині посилився національно-визвольний рух, населення почало пробуджуватися до політичного життя, з'явилися осередки українських партій і громадських організацій. Найстарішим осередком національного руху була Полтавська громада Товариства Українських Поступовців (ТУП). Після Лютневої революції 1917 року вона налагодила випуск агітаційних листівок, відозв та провела вибори до Національного конгресу, який узаконив існування Центральної Ради, визначив її статус та поповнив склад. Від Полтавщини до Центральної Ради ввійшли М. Ковалевський, М. Токаревський, П. Чижевський і В. Шемет, але в травні замість них були обрані П. Мшанецький, К. Пиляй, Р. Матяш і Л. Бочковський.

Найбільш впливовою політичною силою стала Партія українських есерів, провідними діячами якої були М. Ковалевський, Л. Ковалів, М. Литвиненко та А, Заливчий. В Українській соціал-демократичній робітничій партії (УСДРП) активно працювали М. Криворотченко (Тарас Воля), М. Токаревський, С Косенко, П. Височанський та ін. Партійні зосереджувалося лише в найбільших містах Полтавщини. Не була винятком у цьому і Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), яка користувалася певним впливом серед російськомовного робітництва.

Влітку 1917 року серед РСДРП намітився розкол на дві фракції — більшовиків і меншовиків. 1 жовтня більшовики Полтавської міської організації і залізничних майстерень об'єдналися, утворивши спільний комітет, але їх чисельність була незначною. Так, на загальних зборах, які відбулися 8 грудня 1917 року, були присутні лише 103 чоловіка. Помітну роль серед більшовиків відігравали Я. Дробніс, С. Мазлах (Робсман) і В. Шахрай. Лідером меншовиків був зять В. Г. Короленка К. Ляхович. У Кременчуці до об'єднаного комітету РСДРП увійшли 10 більшовиків і 5 меншовиків. Українських соціалістів-федералістів на Полтавщині очолювали К. Товкач та Є. Сіяльський. Провідником старої "Полтавської громади" був П. Чижевський.

Визначні архітектурні споруди України

1. Будинок державної промисловості (м. Харків)

Будівля Держпрому є головною домінантою площі Свободи в центрі Харкова, однією з найбільших у світі. Будівництво цієї унікальної споруди тривало з 1925 по 1929 роки, більшість трудомістких процесів виконувалися руками великої армії будівельників — до п'яти тисяч чоловік. Держпром увійшов до переліку найкращих досягнень сучасної архітектури i пропонується до включення у списки ЮНЕСКО.

2. Державний історико-архітектурний заповідник у м. Святогорськ — Свято-Успенська Святогорська лавра (Донецька обл.)

Серед крейдяних пагорбів, вкритих реліктовим лісом Національного природного парку «Святі Гори», на правому березі Дінця розташувався архітектурний ансамбль Успенського чоловічого монастиря, який у 2004 році набув статусу лаври. Єдність храму з природним матеріалом крейдяної скелі та навколишнiм природним ландшафтом виводять культову споруду в розряд унікальних об'єктів культурної спадщини України, аналогів якому немає.

3. Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» (м. Хотин Чернівецької обл.)

Розташований на важливих транспортних магістралях тисячолітній Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького, Петра Дорошенка. Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького. У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох популярних художніх фільмів: «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стара фортеця», «Стріли Робін Гуда», «Яса».

Архітектурна спадщина Полтавщини

Архітектурна спадщина Полтавщини представлена пам’ятками різноманітних стильових напрямків, серед них є й такі, що відносяться до розряду унікальних. У більшості це споруди культового та громадського призначення, які збудовані переважно на межі XVIII - XIX ст. Значне місце в переліку пам’яток займає ансамбль Мгарського Спасо-Преображенського монастиря поблизу м. Лубен (XVIII ст.), Хрестовоздвиженський монастир у м. Полтаві (XVIII - XIX ст.). Серед пам’яток архітектури українського бароко, яке вважається видатним явищем в історії культури і мистецтва українського народу – Преображенська церква у с. Великі Сорочинці Миргородського району та Троїцька церква у селищі Диканька (1780). Багата Полтавщина і пам’ятками архітектури епохи класицизму.

Громадські та культові споруди цього стилю будувалися в багатьох дворянських садибах міст і сіл губернії. До теперішнього часу дійшли прекрасні пам’ятки класицизму: Миколаївська церква (1794), дзвіниця цієї церкви (1810) та Тріумфальна арка (1820) у садибі Кочубеїв у селищі Диканька, садибний будинок та інші споруди в маєтку Муравйових-Апостолів у с. Хомутець Миргородського району, будівлі у садибі Закревського у с. Березова Рудка Пирятинського району. До пам’яток архітектури зрілого класицизму відносяться також церкви: Троїцька у селищі Котельва (1812), Успенська у с. Веприк (1821) Гадяцького району, Благовіщенська у с. Федорівка (1828) Карлівського району, Всіхсвятська у м. Гадячі (1836).

Парадокси нашого життя

Це ми придумали пити до дев’ятої ранку, а о восьмій вже бути на роботі.

 Тільки в нашій країні ми можемо купити швейцарський годинник за 100 грн.

Тільки ми можемо заробляти 1 тисячу гривень, а витрачати 5.

Це ми приходимо на День народження голодними, але вже напідпитку.

 Це ми збільшуємо місткість сміттєвих відер за допомогою ноги.
Це ми придумали віддавати старі мобільні телефони ... мамам.

Це у нас 8 Березня і геморой - слова синоніми.

Це наші школярі можуть розповісти про Туреччину та Єгипет більше, ніж учителі.

Це наші жінки люблять вухами, а ненавидять сковорідками.

Це ми придумали заварювати один пакетик чаю ... тричі.

Це в нас навіть лежачі поліцейські беруть хабарі.

Тільки наші ліфти - ще й туалети.

Це ми коли їдемо на рибалку, купуємо горілку, а коли повертаємося – рибу.

Це наші жінки можуть увійти в палаючу хату, але в туалет ходять тільки з подружкою.

Тільки ми включаємо телевізор на повну гучність і йдемо готувати на кухню.

Це ми придумали їсти кавуни перед сном, щоб встати раніше.

Це ми придумали купувати сигарети поштучно і клеїти жуйку за вухо.

Це ми придумали набирати на мобільному телефоні номер і «відбиватися», щоб не витрачати гроші.

Це для нас калюжі-по кісточки, море-по коліно, а океан-по ...

Це в нашому метро можна отримати диплом про вищу освіту.

Це в наших будинках зберігаються тапочки та рушники з турецьких готелів.
Це ми кидаємо пити в тому віці, в якому у всьому світі тільки починають.

Це ми придумали 500-гривневі купюри, щоб доводити до інфаркту водіїв маршруток.

Це ми їмо брудні квитки в трамваях, щоб пощастило.

Це в нашій країні можна подивитися голлівудський фільм раніше прем'єри.

Це в нас одиниця виміру пива - ящик.

Тільки в нашій країні той, хто просить в тебе прикурити на вулиці, насправді хоче не прикурити, а гроші й телефон!

Тільки в нашій країні спортсмени приймають допінг не для рекордів, а для задоволення.

Це ми роками не розв'язуємо краватку, бо потім її хрін зав'яжеш.