Останнім часом в соціальних мережах, в побутових розмовах, на просторах Інтернету, в телепередачах почастішали розмови про "таких" і "не таких" громадян. Одні, наче, зі сходу, інші, зі заходу, одні - бідні, інші - багаті, одні наживаються, інші мовчки страждають. Перелічувати контрасти можна безкінечно. Але є ще одна проблема, яка не дає спокійно спати деяким нашим співвітчизникам і не тільки. Виявляється, деякі національності прямо скажем "заважають" нам жити, працювати, відпочивати, захищати свою країну, тощо. Мова йдеться про євреїв. То чи справді цей народ всім "заважає"? Чи маємо ми право толерувати ксенофобію й антисемітизм в своєму просторі. Чому цей народ кругом всім винний? Де є витоки цієї проблеми? Знайшла чудові матеріали про деякі аспекти історії та ментальності цього народу авторства Ігоря Щупака. Мені сподобалось.
Ксенофобія та антисемітизм
Із недалекого минулого ми пам'ятаємо, як важко бути "не таким, як усі". Якийсь "правильний" (тобто "такий, як усі") громадянин міг з допитливою підозрілістю запитати: "Ти що, не такий, як усі?"
Більш за те, радянське середовище породило "образу", яку не дано зрозуміти іноземцям. Це - агресивне питання: "Ти що, найрозумніший?!" В суспільстві це був тест на визначення " свій - чужий".
Так, дійсно, євреї "не такі, як усі". У жодному разі не "кращі" чи "найрозумніші". Так може думати людина, яка дуже погано знає євреїв. Серед євреїв, як і серед інших людей, вистачає будь-яких - гарних і не дуже, розумних та інтелектуально обмежених.
Але євреї справді "не такі"...
І це є важливою психологічною передумовою роздратування деяких не дуже освічених та культурних людей. Справді - спробуйте поставити себе на їхнє місце: "усі чоловіки" під час молитви знімають головні убори, а євреї заходять "до своєї церкви" в якійсь шапочці-єрмолці; "усі люди" святкують Пасху, а євреї наворожили якісь "кучки" і святкують Пасху в інші дні; "всі люди" відпочивають у неділю, а євреї - в суботу; і взагалі - "євреї Христа продали та розіп'яли"!
І не має жодного значення, що похолодання напередодні Пасхи - абсолютно нормальне явище для наших широт, як само як і суворі "хрещенські морози" під час відповідного християнського свята. На Святій Землі, на території Ізраїлю, де відбувалися всі біблійні події, взагалі немає ніяких квітневих "кучок", або зимових "хрещенських морозів". Але ж нікому на розум не спадає звинувачувати християн у псування погоди взимку. Натомість чимало неєвреїв традиційно покладають "відповідальність" на євреїв за весняне похолодання ("кучки")...
Очевидно, подібні психологічні явища пов'язані з ксенофобією.
Ксенофобія (лат. cseno - чуже, незнайоме, fobio - нелюбов, страх) - несприйняття чужого, незнайомого. Ксенофобія може проявлятися в агресії щодо незрозумілих речей, незвичних традицій, тощо.
Євреїв у різних країнах завжди сприймали як чужих. Адже саме чужих зручно звинувачувати в усіх своїх бідах. Тоді й сам виглядаєш краще. Дивіться: цар був гарний - "тільки йому євреї все псували". Польські пани гарні - це "євреї-орендарі кров п'ють". Прийшли до влади більшовики - "це єврейська влада". Фанні Каплан стріляла в Леніна - "це замах євреїв на народного вождя". Як зазначив гострий на язик Ігор Губерман (процитуємо за оригіналом - російською мовою):
"За все на євреев найдется статья:
За живость, за ум, за сутулость.
За то, что єврейка стреляла в вождя,
За то, что она промахнулусь".
Ви чули, як інколи обивателі запитують: Скажіть, а Гітлер був єврей? А Ленін - єврей? А Сталін?.. - Немов осетинське чи грузинське походження Сталіна, австрійське чи німецьке походження Гітлера можуть пояснити нам хід історії.
Уявляєте, як би відреагували ці люди, коли б раптом з'ясувалося, що серійний маніяк-убивця Чікатіло - не росіянин, а єврей? Хоча поміркуємо, навіть, якби він був євреєм - що з цього?
 |
| Зеєв (Володимир) Жаботинський |
Мабуть, людство ще довго не усвідомлюватиме уроків історії, якщо ця історія розглядається через призму "єврей - неєврей". Такий спосіб "пізнання" і однією з ознак антисемітизму.
Антисемітизм - ідеологія та політика боротьби з єврейством, переслідування євреїв та вороже ставлення до них.
Державний антисемітизм - антиєврейська політика з боку держави та державних органів (обмеження прав євреїв на освіту та заняття певними видами діяльності, формування негативного образу євреїв в суспільстві, тощо.) Державний антисемітизм проводився владою нацистської Німеччини, а також фашистських держав - її союзників. Прояви державного антисемітизму були в Радянському Союзі на певних етапах його історії.
Побутовий антисемітизм - неприязне ставлення до євреїв на побутовому рівні, з боку окремих людей. Зазвичай пов'язаний з фантастичними міфами, негативними стереотипами щодо євреїв та їх традицій.
Розрізняють різні види антисемітизму:
- релігійний - переслідування євреїв через їхню відданість своїй вірі; спроби навернення євреїв до інших релігій; звинувачення євреїв у злочинах проти певної релігії та її провідників (наприклад, звинувачення у розп'ятті Ісуса Христа.
- економічний - намагання обмежити права євреїв в економіці, що має на меті, перш за все, подолання конкуренції з боку євреїв у певних сферах господарського життя.
- політичний - спроби обмежити політичні права євреїв, їхній вплив на політичне життя країни; супроводжується міфами про нелояльність євреїв, "Підривний характер" їх діяльності ; звинуваченнями у потенційній зраді національним інтересам держави.
- расовий - характеристика євреїв як "неповноцінних" людей, або таких, що "паразитують" на суспільстві.
Треба зауважити, що з розвитком цивілізації, зі зростанням культурного рівня людей антисемітизм слабшає (хоча не зникає - як ніколи не зникне, на жаль, злочинність, кривда, тощо). В сучасній демократичній Європі антисемітизм давно вже не тільки вважається непристойним, але й карається законом так само, як і публічні прояви ксенофобії, антипатії до представників певних націй чи рас, релігій чи політичних ідей, а тим більше - спроби обмеження їхніх прав і переслідування. Люди розуміють, що рівність прав та захист інтересів усіх є запорукою прогресивного розвитку суспільства, збагачення народу. Філософ Бердяєв слушно зауважував, що антисемітизм - це прояв комплексу неповноцінності людей, які невпевнені в своїх вилах у рівнму змаганні з євреями в різних царинах діяльності. З цього приводу можна ще згадати слова відомого англійського політичного діяча Вінстона Черчіля: "У нас немає антисемітизму, бо ми не вважаємо євреїв розумнішими за нас".
Роздуми з приводу...
Кожному народу притаманні певні психологічні особливості. Зрозуміло, що за темпераментом, характером, звичаями народи Кавказу відрізняються від народів країн Балтії, мешканці Латинської Америки - від населення Скандинавії.
Але незнання традицій, культури наших сусідів інколи призводить до непорозумінь, формування неправильних уявлень, негативних стереотипів. Цікаво, що у ставленні до представників одного і того ж народу в різних країнах можуть сформуватися різні стереотипи.
Наприклад, у Північній Америці росіян вважають працьовитими й кмітливими людьми, корисними для країни, бо вони досить швидко опановують мову країни, де живуть, та інтегруються до суспільства. А в той же час деякі мешканці країн Балтії звинувачують росіян в небажанні вивчити місцеву мову, нелояльності до держави (нам важливо пам'ятати неприпустимість колективної відповідальності - звинувачень певної спільноти за принципом "всі вони...")
Цікаво, що стереотипи змінюються протягом часу. Наприклад, серед негативних стереотипів СРСР, Росії певний час було ставлення до євреїв , як до чужих, потенційно небезпечних. Зараз така оцінка певною мірою нівелювалася, але "образ ворога" ще живий у свідомості багатьох. Ми бачимо упереджене ставлення певної частини населення Росії до вихідців з Кавказу та Азії, а останнім часом - до українців, яких під впливом російської пропаганди стали називати "бандерівцями", "фашистами", не усвідомлюючи антидемократичного характеру "демонізації" цілого народу.
Іще один приклад - приклад позитивного стереотипу. Протягом ХХ століття в США та Канаді імідж "найрозумніших" та схильних до гарного навчання був у євреїв. Зокрема, це було пов'язано з тим, що в СРСР, звідки приїхало чимало євреїв, їм треба було докладати більших зусиль у порівнянні з іншими громадянами, що поступити до вишу, отримати престижну роботу. Але вже наприкінці ХХ - на початку XXI століття імідж "найрозумніших" в Америці отримали китайці. Справа, мабуть, в тім, що євреї в США та Канаді мають сьогодні абсолютно рівні права з усіма іншими, а вихідцям з Китаю треба докладати багато зусиль для подолання економічних проблем у власних родинах, з якими вони приїхали з Азії, і головним шляхом для завоювання гідного місця в суспільстві китайці вважають старанне, завзяте навчання.
Матеріали з книги: Щупак Я.І. Голокост в Україні: Пошуки відповідей на питання історії. - Навчальний посібник для учнів старших класів серед. загальноосвіт. навч. закладів. - Дніпропетровськ: Український інститут вивчення Голокосту "Ткума", третє видання, змінене і доповнене, 2015. - 148 с., іл., карти.
Немає коментарів :
Дописати коментар