Не будь пасивним!

"Бездіяльність - це передчасна смерть"

П'єр Буаст

Французький лексикограф і поет П'єр-Клод-Віктор Буаст жив у 1765 - 1824 роках. У юнацькі роки здобув юридичну освіту в Королівській академії Даммартена. Однак згодом зрозумів: "Щоби змінити розум, потрібно спочатку змінити серце". А серце П'єра прагнуло до гуманітарних наук. Тож юрист вирішив: настав час діяти. Покинув правничу кар'єру "за станом здоров'я", щоб присвятити себе омріяній діяльності лінгвіста й письменника.

І недарма. Пішовши за велінням серця, Буаст створив свої найвидатніші праці, серед яких - Універсальний словник французької мови, вперше виданий у 1800 році. Словник набув популярності, і до 1866 року його перевидавали аж 15 разів! Особливо цьому успіху сприяли революція й науково-технічний прогрес. Багато малоосвічених людей прагнуло ознайомитися із новими науковими, політичними та юридичними термінами. А Буастова просвітницька робота допомогла широкому загалу.

Якби П'єр Буаст залишився на нелюбій посаді, він би став ще одним посереднім адвокатом. Однак не прогадав, обравши чітку мету - і залишив слід в історії. Радив іншим не витати у хмарах, а діяти планомірно. Бо сам вчасно зрозумів: "Ледарями часто стають люди з дуже великими планами".

"Бездіяльність послаблює тіло, а праця змінює: перше призводить до передчасної старості, а остання подовжує молодість".

Авл Корнелій Цельс

Ще до нашої ери пасивність, як фізичну, так і духовну, мудреці оголосили шкідливою.

І говорили не безпідставно, а на основі багаторічних досліджень. 

Видатний давньоримський науковець часів імператора Августа та Тіберія, він вивчав людський організм упродовж усього життя. Цельс був людиною всебічно освіченою, добре знався на різних галузях науки. Був як лікарем-практиком, так і теоретиком медицини. Сучасники називали Цельса римським Гіппократом, а також "Цицероном у медицині" за чітку та вишукану мову.

Медик закликав пацієнтів не лінуватися, а діяти! Порада ця з часом не втратила актуальності. Притому працювати слід не безцільно, а результативно. Був упевненим: "Не важливо, що спричиняє хворобу, важливо, що її усуває", А з таким підходом кожну проблему можна вирішити. 

"Бездіяльність у момент, коли можна вчинити справедливо, означає боягузтво".

Конфуцій

Конфуцій - це латинське звучання китайського "Кун Фу-цзи", що означає "учитель Кун". Відомий китайський філософ жив у 551 - 479 рр. до н.е. З раннього дитинства Конфуцій багато працював і жив у бідності. Активно вдавався до самоосвіти. В молодості служив чиновником у царстві Лу, що в Східному Китаї. Це був час занепаду імперії Чжоу, коли імператор через власну бездіяльність втратив авторитет. Патріархальне суспільство зруйноване, і на місце родової знаті прийшли дрібні правителі окремих царств.

Звичний світ на очах молодого чиновника зазнав краху. Та замість того, щоб пасивно спостерігати за хаосом, до своїх тридцяти Конфуцій уже сформував основи нового світогляду. І його бачення лягло в основу багатомільйонного суспільства.

Проповідуючи ідеальні стосунки між людьми, у сім'ї та в державі, Конфуцій виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства. Вважав основою соціального устрою моральне самовдосконалення особистості. Саме мудрецю слід довіряти великі справи, аж ніяк не слабкодуху.

Такі принципи швидко знайшли послідовників. Від II століття до н.е. і аж до ХХ століття - понад дві тисячі років конфуціанство було офіційною державною ідеологією Китаю.

"Одним із покарань за пасивність у політиці є те, що врешті всяка сволота приходить до влади".

Платон

Давно відомо: під лежачий камінь вода не тече. Та ледарю чи боягузу завжди легше

знайти виправдання, ніж змінитися. "У своїх бідах люди схильні звинувачувати долю, богів і все, що заманеться, але тільки не себе" - 25 століть тому такого висновку дійшов Платон, античний мислитель, один із основоположників європейської філософії.

Народжений аристократом, він міг легко зробити політичну кар'єру і прожити безтурботне життя. Однак тодішній устрій не влаштовував вдумливого юнака.

25-річний Платон випадково на схилі Акрополя почув Сократа, який вів бесіду з афінянами. Ця зустріч перевернула його світогляд. Спаливши всі свої ранні твори, він відмовився від політичної кар'єри. І став відданим учнем політичного дисидента Сократа. 

Платон не закликав до кровопролитної революції, однак вів іншу боротьбу проти прогнилих політиканів. У діалозі "Держава" філософ описав свою ідеальну політичну систему. В утопії він ділить людей на три прошарки. Найнижчий - селяни, ремісники, торговці, які забезпечують матеріальні потреби людей. Другий - воїни. Управляють суспільством філософи. Перехід між кастами майже неможливий.

Філософ переконав багатьох послідовників у потребі змін. І попередив наступників-реформаторів: "Якщо шлях тривалий, не дивуйся: заради великої мети треба його пройти".

Використані матеріали: газета "Історія" № 1, 2014 р.