Є лівобережні, є правобережні,
А ти безберегий і необережний
Живеш під заставу, шукаєш заплаву
і рідко торкаєшся дна.
Панічно, трагічно, щонічно, щоденно,
Мов пісня сирени пульсує у венах
Нерідна твоя рідина.
А ще тобі сниться срібляста лисиця,
Що дражниться, кличе підступно і ницо,
А ти без рушниці, та вже без різниці
Впольований ти, чи вона,
Заточені точні і гострі причини,
Пронизують ночі, нанизують днини,
Зализуєш рани, та пізно чи рано
Закінчиться кожна війна
Мальованим лисом увійдеш до лісу,
Де м'ята прим'ята і млосна меліса,
Де мирно чекає на свого Улісса
Безпам'ятна вірна жона.
Віддай їй півсвіту здобутого списом,
Щоб збулося писане богом чи бісом,
Щоб хоч ненадовго,
Щоб хоч під завісу
Озвалася срібна струна.
автор: Юрій Іздрик
Немає коментарів :
Дописати коментар