Проблеми працевлаштування котів

     Як це не дивно звучить, але існує конкретне місце, де кішки виконують обов'язки державних службовців. Країна ця - Великобританія, місто Лондон, в якому розташувався всесвітньо відомий найбільший національний музей, створений парламентським актом ще 1753 р., - Британський музей.

     Це один із найкращих музеїв, у ньому зосереджені найбагатші й унікальні колекції з історії, археології, етнографії й т. ін., що мають світове значення. До того ж, у Британському музеї розташувалася одна з найкращих бібліотек у світі. А от щоб миші не завдавали шкоди музею, в його штаті офіційно передбачена "котяча рота" у складі шести кішок. На утримання "роти" бюджетом передбачено 50 фунтів стерлінгів  на рік на кожну тварину. Проте, годують їх не щодня, щоб тварини не забували про свій головний службовий обов'язок - ловити мишей. Щоб кицьок ніхто не ображав, і усі відвідувачі знали, що вони "службовці музею", для чотирилапих вартових передбачена уніформа - на шиї кожної тварини пов'язаний пишний жовтий бант.

До штатного розкладу трьох поштових відділень Лондона включено декілька кішок, яким регулярно виписується "зарплата". Коти "перебувають на службі" поштового відомства ще з 1868 р., тобто майже 150 років. Зрозуміло, кицьки не працюють поштарями. Проте роботи їм вистачає: вони охороняють поштові відправлення від пацюків і мишей. Державний секретар поштового відомства  своїм розпорядженням призначив на утримання кожної кицьки 8 пенсів на місяць.

     В Російській імперії історія "державної служби" кішок розпочалася з XVIII ст., коли цар Петро I завів у Зимовому палаці величезного кота, якого він особисто привіз із Голландії. Пізніше за наказом імператриці Єлизавети, яка дуже боялась гризунів, до старого палацу доставили партію котів-крисоловів з Казані. В архівах навіть зберігся документ 1745 р., підписаний дочкою Петра I, - "Указ про висилку до двору котів". Статус охоронців музею котам надала імператриця Катерина II. Проте імператриця все ж більше полюбляла собак, і, врешті-решт, з палацових кімнат коти були вимушені переселитися до підвалів і там захищали палац Її Величності від мишей і пацюків.

    Ермітажні коти пережили революцію і продовжували нести службу в музеї і за нової, радянської влади. Лише блокаду Ленінграда вони не пережили. Усіх котів з'їли, і одразу місто заполонили пацюки. Після закінчення блокади до міста з центральних районів Росії привезли два вагони кішок. 

     У другій половині 60-х років ермітажних котів стало надто багато. "Ермікі" почали поводитись дуже зухвало, завдаючи шкоди безцінним експонатам. За наказом "згори" кішок терміново прибрали. Проте через декілька років хвостатих охоронців терміново повернули, щоб вони продовжили боротьбу за культурні цінності.

     Сьогодні в музеї несуть службу понад 50 котів. У кожного з чотирилапих охоронців є власний паспорт з фотокарткою, який посвідчує високу кваліфікацію у нелегкій службі із захисту підвалів від гризунів. У вусатих охоронців є навіть своє свято - День березневого кота, яке відзначається щорічно останньої суботи березня. Страшно уявити, що сталося б зі світовою  спадщиною, якби не втрутилась у справу порятунку шедеврів звичайнісінька кішка.

За матеріалами сайта www.33cats.ru