Отто фон Бісмарк

Сьогодні виповнилось 200 років від дня народження Отто фон Бісмарка (1815-1898), німецького державного діяча, дипломата, князя, першого рейхсканцлера Німецької імперії в 1871-1890 рр. Бісмарк повів об’єднання Німеччини. В 1878 році видав Винятковий закон проти соціалістів, водночас проводив помірковані соціальні реформи. Один з головних організаторів Троїстого союзу (1882), направленого проти Росії та Франції. 

Народився Отто Бісмарк у юнкерській родині. Змінив дві гімназії, вчився не надто старанно. Захоплювався творами Шіллера, Гете, Шекспіра. Блискуче вивчив французьку мову (Франція на той час була ворогом Німеччини). «Він схожий на мале лисеня, що сидить у залізній клітці, але знає, що обов’язково вирветься звідти», - сказав про 12-річного Бісмарка один з істориків, розглядаючи фотографію майбутнього «залізного канцлера». Згодом Отто Бісмарк закінчив університет Георга Августа в Геттінгені де вивчав право. У юності він був задиркуватий і дуже самолюбивий. За перші 9 місяців навчання він брав участь у 24 (!) дуелях. У першій дуелі його поранили, шрам на обличчі залишився на все життя. До того ж майбутній канцлер був гульвісою. 

По закінченні університету  Отто влаштувався на службу, але невдовзі його звідти звільнили. До 1846 року (31 рік) він ніде не служив, проводячи час у батьківському маєтку. «Моя гордість вимагає від мене керувати, а не виконувати чужі накази», - самовпевнено заявляв він. Як зауважив один із сучасних дослідників, «кар’єру йому зробила Історія». У 32 він одружився, шлюб був вдалий. Того ж 1848 року Бісмарк, затятий монархіст, стає депутатом парламенту від дворянства. Його помітив король Вільгельм Перший, але написав на пропозиції міністра внутрішніх справ: «Затятий реакціонер. Використати згодом». У 1859-1862 рр. він був посланцем німецької держави у Петербурзі, з 1862-го -  прем’єр-міністр Пруссії. Саме тоді він сказав досить відому фразу: «Великі питання вирішуються не розмовами і більшістю, а залізом і кров’ю». 

Європу лихоманило від революцій, а революції Бісмарк ненавидів, протиставляючи їм жорстку монархічну централізовану систему і мілітаризм. «Революції готують генії, здійснюють революційні фанатики, а її плодами користуються пройдисвіти», - це теж знаменита його фраза. Бісмарк ненавидів вільнодумство, був прибічником дисципліни, військової сили та мудрої дипломатії. Він мріяв про сильну й єдину країну. Німеччина на той час (ще з ХІV століття) була роз’єднаною державою, яка складалася з 39 дрібних держав-князівств, королівств і герцогств – така собі доволі пістрява мозаїка. Центральна влада начебто й була – адже обирався король, але вона була досить умовною, князівства мали дуже велику автономію (можна сказати, що нинішній федеративний устрій сучасної Німеччини – звідти, з глибокої історичної традиції самостійності). За майже 28 років правління Бісмарку вдалося втілити в життя задумане. Можливо він і надалі б віддано служив Пруссії та імператору, але в 1888 році Вільгельм І помер, а на зміну йому прийшов Вільгельм ІІ (онук), який під тиском молодих генералів мало не примусив Отто фон Бісмарка подати у відставку, що він і зробив у 1889 році. Через 9 років  «залізного канцлера» не стало. 

Останні роки життя він провів у інвалідному візку, зневірений, морально пригнічений. Дружина померла, синам не вдалося зробити кар’єру, державі він був непотрібний. Сучасники називали його диктатором і деспотом. Він сам вибрав для себе епітафію: «Вірний німецький слуга кайзера Вільгельма І». Оцінки історичного значення постаті Отто фон Бісмарка різняться. «Він залишив після себе націю, абсолютно несформовану політично, повністю позбавлену політичної волі, яка звикла до того, що людина зверху вкаже політичний курс», – пише британський соціолог Макс Вебер. 

Наостанок  декілька відомих висловлювань Отто фон Бісмарка: 

«Ніколи не вірте росіянам – росіяни не вірять навіть самі собі»; 

«Ніколи нічого не задумуйте проти Росії, бо на кожну вашу хитрість Росія відповість непередбачуваною дурістю»; 

"Навіть переможна війна - це зло, яке повинно бути припинено мудрістю народів";

"Горе тому державному діячеві, який не потурбується знайти таку підставу для війни, яка й після війни буде актуальною";

"Політика - є мистецтво пристосовуватись до обставин і отримувати користь з усього, навіть неприємного";

"За всяку доручену справу має відповідати одна і тільки одна людина";

«Бог особливо прихильний до дурнів, п’яниць і Сполучених Штатів Америки»; 

«Глупота – дар Божий. Утім не варто ним зловживати»;

"Єдина здорова основа великої держави є державний егоїзм, а не романтика, великій державі не варто боротися за те, що не стосується її власних інтересів".

У Радянському Союзі в 1940-1941 рр. був виданий тритомник «Мыслей и воспоминаний» Отто фон Бісмарка.  

Використані матеріали:

http://www.hrono.ru/biograf/bio_b/bismark.php

http://www.ukrinform.ua/ukr/news/1_kvitnya_tsey_den_v_istoriii_2038452