Давня історія України є складовою всесвітньої історії і відображає загальноісторичні закономірності. Уже в палеоліті територія України була залюдненою. Особливо сприятливі природні умови склалися на наших землях у післяльодовиковий час, вони прискорювали появу й розвиток стародавніх суспільств, які. підтримуючи плідні контакти з сусідами, зробили значний внесок у світову цивілізацію.
Населення, що проживало на території України, починаючи з епохи палеоліту, пройшло у своєму розвитку той самий історичний шлях, який був притаманний його південним сусідам — близькосхідним цивілізаціям, лише трохи «приглушений» місцевими умовами.
Урок 1 (Вступний)
Завдання першого (вступного) уроку — насамперед пояснити учням, що вони вивчатимуть на уроках історії України в 7 класі, з якими підручниками та додатковою навчальною літературою працюватимуть.
І. Учитель. У 6 класі ми розпочали вивчення систематичного курсу всесвітньої історії. Давайте пригадаємо:
— Що таке історія?
— Що вивчає всесвітня історія?
— Який період всесвітньої історії ми вивчили в минулому навчальному році? Які його хронологічні межі? (Можна це питання сформулювати й по-іншому: з чого почали і чим закінчили вивчати історію стародавнього світу?)
— Вивчаючи історію стародавнього світу, з якими регіонами земної кулі ми знайомилися? (Показати їх на карті.)
— Чому саме ш регіони (Єгипет, Передня Азія. Індія, Китай, Середземномор'я) були в центрі нашої уваги?
— Чи відомо нам, що відбувалося в ті часи на території, яку займає сучасна Україна? (Маємо лише окремі, фрагментарні відомості.)
Отже, перед нами стоїть завдання: ознайомитися з тими подіями, явищами, процесами, які відбувалися на території сучасної України в давні часи, тобто з давньою історією України. А потім продовжуватимемо вивчати всесвітню історію з кінця V ст. н. е. до кінця XV ст. і паралельно, на тлі всесвітньої історії — історію України цього ж періоду, який називається середньовіччям.
II. Учитель ознайомлює учнів з підручниками, посібниками та іншою навчальною літературою, з якою вони працюватимуть протягом навчального року.
III. Завдання наступного етапу уроку: пояснити, що таке давня історія України, які її хронологічні межі, ознайомити учнів з джерелами її вивчення, періодизацією та з поняттям «археологічна культура».
3.1. Давня історія України. Хронологічні межі.
Історія починається тоді, коли появляється сама людина. Отже, нам потрібно з'ясувати, коли з'явились люди на території України. Насамперед повторимо, що ми знаємо про походження людини з 6 класу.
— Які с точки зору щодо проблеми походження людини?
— Коли, на думку вчених, з'явилися люди на нашій планеті?
— Де було знайдено рештки найдавніших людей?
— Кого слід вважати найдавнішою людиною? (Або: Які ознаки, на думку вчених, свідчать про появу найдавнішої людини, про її виокремлення від світу тварин?)
У загальних рисах учні (можливо, з доповненням учителя) повинні пригадати вивчений матеріал.
Єдиної точки зору щодо проблеми походження людини на сьогодні не існує. Найбільш прийнятною є така. Спільним пращуром людей і сучасних людиноподібних мавп вважається викопна людиноподібна мавпа —дріопітек (жила бл. 20—14 млн.. р. тому на території Африки, Південної Азії та Південної Європи). Близько 5млн.р. тому дріопітеків змінили австралопітеки — людиномавпи (або мавпи, що стояли на порозі олюднення) — безпосередні предки сучасної людини, їх залишки було знайдено лише в Африці. Після австралопітеків настала епоха найдавнішої людини.
Серед учених немає одностайної думки, кого треба вважати найдавнішою людиною. Є дві точки зору.
1. Людиною можна вважати ту істоту, для якої праця стала необхідністю, яка вміє виготовляти знаряддя праці, не може існувати без них.
2. Ознакою появи найдавнішої людини повинні бути не найдавніші знаряддя праці, а утвердження основних біологічних відмінностей між мавпою та людиною: пряма хода (прямоходіння), розвинута рука з протиставленим великим пальцем та високорозвинутий мозок з об’ємом не менш як 800 см'.
З огляду на це одна частина дослідників вважає найдавнішою людиною істоту, яку названо «людина вміла» — Homo hahilis, або презинджантроп (кістки знайдемо більш як в 10 пунктах Східної та Південної Африки, поряд з ними — найдавніші знаряддя праці), інша частина вчених — архантропа (пітекантропа), відомого під назвою «людина прямоходяча» (рештки його виявлено в Африці, Південна-Східній Азії, на території сучасної Європи). Прибічники обох точок зору сходяться на тому, що найдавніша людина з’явилася близько 2—3 млн. років тому.
Доцільно запропонувати учням запитання:
— Які фактори сприяли розвиткові людини?
У разі потреби можна доповнити їхню відповідь такими фактами.
На думку деяких учених, вирішальний вплив на олюднення мавпи та подальший розвиток людської істоти справили природні умови. Вони сприяли різким змінам екологічної ситуації в давнину. Упродовж існування найдавнішої людини на Землі постійно зберігалася тенденція до зниження температури. Періоди наступу льодовика змінювалися міжльодовиковими періодами. З півночі на південь змінювався рослинний і тваринний світ. Різкі зміни в природному середовищі стимулювали розвиток, були своєрідним фільтром. який могли подолати лише найорганізованіші групи мавп, а потім і гомінідів.
Як вважають науковці, деякі особливості людини не можна пояснити самою лише еволюцією від мавпи (наприклад, протиставлення великого пальця). Така особливість могла з'явитись лише в результаті мутації того гурту мавп, який стояв біля витоків людського роду. Однією з можливих причин мутації називають вплив радіоактивного випромінювання з уранових покладів півдня Африки під час давніх глобальних катаклізмів. Крім того, вважають, що внаслідок всесвітніх катастроф ситуація, яка спричинила появу першолюдини, могли повторюватись.
— Коли ж з'явилася людина на території України?
Стоянка Королеве (1 млн. р. т.) — найдавніше свідчення про життя первісної людини на території не тільки України, а й усієї Східної Європи.
Розповідь учителя, або робота учнів з підручником.
Учитель. Отже, саме з цього часу (1 млн. р. т.) і бере свій витік давня історія України. Тривалий і складний шлях пройшли люди, які проживали на території України. Змінювалися природні умови. Періоди наступу льодовиків чергувалися з мiжльoдовиковими. Під впливом зледенінь змінювався рослинний і тваринний світ. Різкі зміни в природному середовищі стимулювали розвиток, були своєрідним фільтром, який могли подолати лише найбільш пристосовані й організовані групи тварин і гомінідів. Люди удосконалювалися як фізично, так і духовно. Вони створювали дедалі досконаліші знаряддя праці, пройшли шлях від примітивних людських колективів до суспільства. На території України відбувалися ті самі процеси, що і в інших частинах Європи (про це докладніше говоритимемо па наступних уроках). Саме з території України вийшли племена, які послабили Римську імперію, а потім і повалили її. Згадайте, коли це сталося ? (476 р. н. е.). Цими подіями, як ви знаєте, закінчується історія стародавнього світу. Цей період є завершальним і для давньої історії України.
3.2. Джерела вивчення давньої історії України.
Учитель. Давайте пригадаємо, які ви знаєте джерела вивчення історії (речові, писемні).
— Яка наука вивчає історію суспільства за матеріальними залишками життя та діяльності людей — речовими пам'ятками?
Так, для вивчення дописемного періоду історії людства виключне значення мають археологічні дослідження, що їх проводять археологи. Вони досліджують археологічні пам'ятки. Археологічні пам'ятки — це матеріальні рештки діяльності людини. Умовно їх поділяють на кілька груп: місця проживання людей (стоянки, поселення, городища та ін.), окремі житла; поховальні пам'ятки; культові споруди (храми, святилища); місця для праці (майстерні, шахти), окремі предмети.
Дослідження археологічних пам'яток з метою збирання матеріалу та його опису називаються археологічними розкопками. Проводяться розкопки з великою обережністю, щоб зберегти знахідки. У ході роботи робляться графічні замальовування та фотозйомки всіх об'єктів. По закінченню роботи складається докладний звіт, який довічно зберігається в науковому архіві. Археологічний матеріал, здобутий під час розкопок, передається до державного музею. На проведення розкопок фахівці (археологи) повинні мати «Відкритий лист» — документ, який дозволяє проводити археологічні дослідження (видається Інститутом археології Національної академії наук України).
Археологічна культура — група споріднених пам'яток, які належать до одного відрізка часу і займають певну територію. Передбачається, що це матеріальні залишки окремого етносу або етнічної спільноти. Окремі культури називають за назвою місцевості, де було вперше відкрито й досліджено пам'ятки цього типу (трипільська, черняхівська); за типом поховань (ямна, катакомбна, зрубна); за формою або орнаментом кераміки тощо. Групи споріднених культур утворюють етнокультурні області.
У результаті спільної роботи вчителя і учнів на уроці можна накреслити на дошці і в зошитах структурно-логічну схему.
Наприкінці уроку слід провести закріплення вивченого матеріалу у формі бесіди.
— Що вивчає давня історія України? Які її хронологічні межі?
— Які джерела вивчення давньої історії? Розкрийте зміст поняття «археологічна культура».
Історія України
|
Всесвітня історія
|
Джерела вивчення:
|
Дослідження
|
Давня історія України (1 млн. р. т. – V ст. н. е.
|
Історія стародавнього світу (2-Змлн.р.т. -476р.н.е.)
|
речові (археологічні дослідження)
писемні
|
антропологічні дослідження
етнографічні дослідження
лінгвістичні дослідження
|
3.3. Періодизація давньої історії України
(археологічна)
І. Кам'яний вік
Палеоліт - 1 млн. р. т. - 10 тис. p. до н. е.
Мезоліт - IX - VI тис. до н. е.
Неоліт - VI - IV тис. до н. е. —
II. Мідно-бронзовий вік
Енеоліт - IV - III тис. до н. е.
Бронзовий вік - II - поч. І тис. до н. е.
III. Залізний вік (ранній) - поч. І тис. до н. е. (IX ст. до н. е. IV ст. н. е.)
— З якою періодизацією давньої історії України ви ознайомились на уроці?
— Що покладено в основу цієї періодизації?
Учитель звертає увагу учнів на виставлення М. Брайчевського: «Історія починається там. де людиноподібна істота вдається до обробки каменю та інших природних матеріалів... Користування штучно створеними знаряддями зумовило справжній переворот у ході загальнолюдського прогресу».
У науці, як уже зазначалось, не існує єдиної точки зору щодо того, кого слід вважати найдавнішою людиною.
— Прибічником якої точки зору є видатний український учений М. Брайчевський?
Домашнє завдання: опрацювати вступ підручника. Вивчити нові терміни, поняття, археологічну періодизацію.
Урок 2
Тема: «Початки людського життя в Україні»
Мета: ознайомлюючи учнів із життям людей на території України в епоху палеоліту та мезоліту, простежити еволюцію:
— людини від архантропа (пітекантропа) до неоантропа (кроманьйонця);
— знарядь праці і занять людей;
— форм співжиття людей (соціальної організації);
— релігійних вірувань і мистецтва (духовного розвитку), а також — впливу природного середовища на розвиток людини, її господарську діяльність;
- розвивати уміння: працювати з текстом підручника, аналізувати історичні факти й події, складати хронологічні таблиці.
Тип уроку: комбінований.
Урок слід розпочати з повторення домашнього завдання. На дошці учень відтворює по пам'яті археологічну періодизацію (учитель заздалегідь готує дошку, щоб потім цеп запис було використано для великої таблиці, з якою учні працюватимуть протягом кількох уроків). Поки учень працює на дошці, учитель ставить запитання до класу:
— Як називаються перші гомініди, сліди перебування яких знайдено на території України? Коли вони тут з'явилися? Про що це свідчить? (Робота з картою: показати стоянку Королеве на Закарпатті.)
Потім перевіряється письмова відповідь учня на дошці. У разі потреби уточнюється й доповнюється запис.
Учні відповідають на запитання:
— Що покладено в основу археологічної періодизації?
Саме за цими періодами ми й простежимо зміни в способі та організації життя первісної людини.
Учитель ознайомлює учнів у доступній для них формі з метою уроку і пропонує завдання: працюючи з текстом підручника, заповнити таблицю стосовно епохи палеоліту та мезоліту. Запитати, чи все зрозуміло. У разі потреби пояснити значення слова еволюція (процес зміни, розвитку кого, чого-небудь).
Вважаємо, що спочатку доцільно працювати всім разом — методом коментованого читання тексту підручника. По-перше, це сприятиме виробленню уміння працювати з підручником (користуватись словниками, відповідати на запитання, що стоять на полях і допомагають уточнити зміст, пригадати вивчене, виділити головне і т. д.). По-друге — допоможе учням усвідомити зміст завдання і способи його виконання.
Читаючи матеріал про стоянки епохи палеоліту, Кирилівську стоянку (м. Київ) можна охарактеризувати більш детально. Вигляд її відтворений на картині художника І. Їжакевича «Кирилівська стоянка», що створювалась на основі матеріалів розкопок та за консультацією археолога В. Хвойка.
Відомий український учений відкрив стоянку в 1893 р. на території садиби по Кирилівській вулиці. Тут знайдено залишки вогнища, кістки 67 забитих мамонтів та інших тварин. На картині зображено побут і заняття первісних людей, які жили на місці сучасного Києва.
Спроектоване на екран кольорове зображення репродукції картини дає можливість провести цікаву бесіду. Учні аналізують зміст картини за такими запитаннями:
— Де розмішена стоянка?
— Який момент зафіксував художник на полотні?
— Що зображено в центрі стоянки?
— Що роблять біля вогнища жінки, чоловіки, діти?
— Чим зайнятий найстарший чоловік, зображений на першому плані зліва?
— Якими були житла первісних людей?
— Як ви думаєте, коли приблизно жили люди з Кирилівської стоянки?
За зовнішнім виглядом людей, їхніми заняттями, особливо найстаршого чоловіка, учні повинні визначити, що на картині зображено кроманьйонців («людина розумна»). Отже, жили вони тут не раніше 40—35 тис. років тому. Учитель може уточнити відповідь: 30—25 тис. років тому, тобто в епоху пізнього палеоліту. Так визначили вчені.
Таблиця 1
Археологічна періодизація
|
Зміни в природному середовищі
|
Еволюція людини
|
Еволюція форм співжиття людей
|
Еволюція знарядь праці і занять людей
|
Розвиток релігійних вірувань і мистецтва
|
Пам'ятки
|
I. Кам'яний вік
| ||||||
Палеоліт
1 млн. р. т. — 10 тис. p. до н. е.
| ||||||
Мезоліт
IX — VI тис. до н. е.
| ||||||
Неоліт
VI — IV тис. до н. е.
| ||||||
II. Мідно-бронзовий вік
| ||||||
Енеоліт
IV — III тис. до н. е.
| ||||||
Бронзовий вік
II — поч. 1 тис. до н. е.
| ||||||
III. Залізний вік (ранній)
поч. І тис. до н. е. (IX ст. до н. е. IV ст. н. е.)
|
В результаті проробленої роботи на дошці учні повинні зробити записи (див. таблицю, ч. I). Підбиваючи підсумок, доречно звернути увагу учнів на висловлення Михайла Грушевського: «Чоловік перебув довгий процес розвою від чоловікоподібної мавпи до того, що ми називаємо людиною. Homo sapiens... Розуміється, тільки приблизно можна означити момент, коли з-поміж чоловікоподібних приматів, чи «гомінідів», як їх ще називають, виступає створіння, яке можемо признати людиною».
Варто запропонувати учням пояснити, як вони розуміють зміст висловленого судження.
Щоб дати можливість перепочити дітям і разом з тим підготувати їх до наступного етапу роботи, вчителеві слід самому розповісти про ті величезні зміни, що відбулися в природі приблизно 12 тис. років тому (при цьому учні заповнюють лише другу графу таблиці).
12 тисяч років тому відбулися такі зміни на нашій планеті, що можна говорити про друге народження людини. Льодовик, що покривав Європу, раптом відступив, народився Гольфстрім, клімат змінився так, що температура січня піднялась відразу на 30° за Цельсієм, рівень Світового океану піднявся приблизно на 130 метрів, шельф було затоплено.
На півдні Східної Європи замість старих ландшафтних смуг — північної (тундри або лісотундри) та південної (холодного степу) — виникли нові — північна лісова, вкрита спочатку хвойним лісом, а потім — листяним, та південна степова, яка розляглася від Чорного моря до Середнього Подніпров'я. Велика кількість місцевостей мало, можливо, вигляд не земної, а водної поверхні з численними островами. Величезні обшири досить теплої води стали чудовим середовищем для численних видів птахів, риб, раків, молюсків. Процес утворення сучасного ґрунту ще не розпочався, тодішня земна поверхня являла собою верхній шар материка, яким на рівнинних місцях був суглинок або пісок. По планеті стали розселятися люди сучасного типу. Вони, судячи з усього, були нащадками тих людей, котрі пережили небувалу катастрофу. Біблія та міфи ста сорока народів світу розповідають про потоп.
— Пригадайте, як у Біблії описано легенду про всесвітній потоп.
Факт його не підлягає сумніву. Діє чому відбувся потоп? На думку вчених, приблизно 11800років тому сталася глобальна, всепланетна катастрофа (можливо, від падіння гігантського метеориту в Атлантику), що привела до величезних змін. Танення європейського льодовика зумовило зміну рельєфу і ґрунтів. Тварини, що вижили (саме тоді загинули близько 10 видів травоїдних тварин, у т. ч. мамонти), пересувалися на північ, слідом за ними рухались і мисливці. Потім Європу почали заселяти племена з півдня і сходу. Цей процес розселення тривав упродовж тисячоліть.
Після цього учні самостійно працюють з текстом підручника і продовжують заповнювати таблицю (бажано, щоб один учень працював біля дошки, але його записи не повинні бачити інші учні. Це значно полегшить і скоротить час перевірки). В результаті роботи з'являються записи про ті зміни, що відбулися в житті первісної людини в епоху мезоліт) ( див. таблицю, ч. II).
Таблиця, ч. II
Археологічна періодизація
|
Зміни в природному середовищі
|
Еволюція людини
|
Еволюція форм співжиття людей
|
Еволюція знарядь праці і занять людей
|
Розвиток релігійних вірувань і мистецтва
|
Пам'ятки
|
Кам'яний вік
Палеоліт
1 млн. р. т.— 10 тис. p. до н. е.
|
Клімат теплий, вологий, широколисті ліси, луки;
стародавній слон, носоріг, гіпопотам, шаблезубі лев та тигр, печерний ведмідь
|
1 млн. р. т.
Архантроп
(пітекантроп)
|
Первісний гурт
|
Збиральництво, полювання;
рубило, палиця, копачка, дубина
|
Стоянка біля с. Королеве.
| |
250— 100 тис р. т., значне похолодання, льодовик до широт Львова, Дніпропетровська. Тундра, лісотундра.
Мамонти, шерстисті носороги, тури, зубри.
|
150- 100 тис. р. т.
палеоантроп
(неандерталець)
|
Громада
(дородова
община)
|
Добування вогню, одяг, житло (печери): проколки, гостроконечники, скребки,
стоянки-майстерні
|
Поховання,
тотемізм,
канібалізм,
піклування
про членів
громади
|
Стоянка біля
с. Молодове, печера
Кіїк-Коба.
| |
40-35 тис. р.т.
неоантроп
(кроманьйо-
нець)
|
Рід.
Рання родова община
|
Загінне полювання;
ножеподібні
пластини, скребки,
різці, наконечники дротиків, списів, гарпуни, голки з
кісток.
Привласнювальне господарство
|
Тотемізм,
магія.
Мистецтво:
вироби з
кістки,
музика, танці
|
Стоянки:
біля
с. Мізин,
Межиріч,
Кирилів-
ська;
Кам'яна
Могила, Амвросіївка.
|
Самостійну роботу учнів обов'язково потрібно перевірити. Якщо біля дошки працював учень — його записи перевіряються. У разі потреби вносяться доповнення, поправки.
Закріплення вивченого матеріалу. Пропонується завдання: у правильній послідовності назвіть первісних людей, що населяли територію України протягом палеоліту (див. таблицю).
Отже, заповнюючи таблицю, учні ознайомилися ще й з антропологічною періодизацією, в основу якої покладено фізичну еволюцію людини.
— До якого часу належать відомі на сьогодні рештки людей на території України?
— Чому з найдавніших часів люди жили колективами? Простежте, як змінювалися форми співжиття людей.
— Як змінювалися знаряддя праці та основні заняття людей протягом палеоліту та мезоліту?
— Що, на вашу думку, мало вирішальний вплив на ці зміни? Зробіть висновок про роль природного фактора в розвитку людства. Охарактеризуйте досягнення палеолітичної та мезолітичної людини в духовній сфері.
— Що було спільного для обох епох (привласнювальний характер господарства).
— Яке господарство називається привласню-вальним?
— Чому змінювалося життя стародавніх людей?
— Чи є стоянки епохи палеоліту та мезоліту на території ващого району, області? Довідайтесь про це в краєзнавчому музеї.
Домашнє завдання: опрацювати § 1—2 до кінця, вивчити дати, нові поняття, терміни.
Таблиця, ч. ІI
Археологічна періодизація
|
Зміни в природному середовищі
|
Еволюція людини
|
Еволюція форм співжиття людей
|
Еволюція знарядь праці і занять людей
|
Розвиток релігійних вірувань і мистецтва
|
Пам'ятки
|
Мезоліт
IX-VI тис. до
н.е.
|
Початок утвердження
сучасних післяльодовикових природно-кліматичних умов
12 тис. р. т.
Льодовик відступив,
народження Гольфстріму, потепління, підняття рівня Світового океану, нові
ландшафтні смуги — північна лісова, південна степова.
Величезні обшири теплої води, зміни рельєфу.
Вимирання одних тварин і розселення інших. Розселення
людей.
|
Становлення племінної організації,
формування
великих рас
|
Мікроліти,
макроліти, лук, індивідуальне мисливство, риболовля, річкове збиральництво;
приручення
собаки.
Всебічний
розвиток
привласнювального господарства
|
Наскельні
зображення
диких
тварин, сцен
полювання
|
Стоянки
Шан-Коба,
Мирне,
гроти
Криму,
плити
Кам'яної
Могили.
Понад 400
стоянок
|
Урок 3
Тема: «Досягнення людей у добу неоліту та енеоліту»
Мета: ознайомлюючи учнів з життям людей на території України в епоху неоліту та енеоліту, простежити еволюцію:
— знарядь праці і занять людей;
— форм співжиття людей (соціальної організації);
— релігійних вірувань і мистецтва (духовного розвитку);
— впливу природного середовища на життя і розвиток суспільства;
розвивати уміння: аналізувати історичні факти й події, здобувати вичерпну інформацію та складати хронологічну таблицю на основі розповіді учителя.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Урок слід розпочати з ознайомлення учнів у доступній для них формі з метою уроку. Перед учнями ставиться завдання: продовжити складати таблицю за розповіддю вчителя (один учень працює біля дошки, але його записи не повинні бачити решта учнів класу).
План розповіді вчителя.
І. Неоліт (новий кам'яний вік, VI—IV тис. до н.е.)
1. Зміни в природному середовищі.
2. Розвиток господарства; поява скотарства й землеробства: нові прийоми обробки каменю: поява кераміки, прядіння та ткацтва,
3. Формування суспільних відносин: зміцнення парної сім'ї; пізньородова община; зародження влади; завершення формування племені; процес формування мовних сімей (зокрема індоєвропейської).
4. Духовна культура: формування розвинутої системи світогляду; розвиток мистецтва (Кам'яна Могила).
Після цього слід перевірити, як учні справилися із завданням. Відкривається таблиця, заповнена учнем на дошці (таблиця, ч. III). Учні уважно переглядають записи, звіряють із своїми в зошиті, вносять доповнення, поправки (у разі потреби).
Бесіда.
— Чому період кам'яного віку VI—IV тис. до н. е. називається неолітом?
— Які винаходи було зроблено в епоху неоліту? Які штучні матеріали освоїли люди?
— Яке значення для дослідників-археологів має кераміка?
— Чому поява кераміки сприяла поліпшенню умов життя людей?
— Які зрушення (зміни) відбулися в цей час у суспільній організації на території України?
— Коли люди почали займатися землеробством на території України?
— Як ви думаєте, чому саме в епоху неоліту з'являються землеробство, скотарство?
— Які зміни відбулися в епоху неоліту в духовному житті?
— Чому саме в епоху неоліту відбулися такі значні зрушення в духовній культурі?
— Чому зміни епохи неоліту називають «неолітичною революцією»? В чому полягає суть цієї революції?
— Які зміни сталися в житті людей з переходом від привласнювального до відтворювального господарства? Пригадайте, до яких наслідків призвів цей перехід у долинах великих річок (Ніл...) (продовжити перелік).
Записи в таблиці про епоху енеоліту учні можуть зробити під час самостійної роботи з текстом підручника (ст. 26—28) (таблиця, ч. IV) .
Після закінчення роботи перевіряється таблиця й проводиться бесіда.
— Які характерні ознаки епохи енеоліту?
— Які були причини майнового та соціального розшарування населення в епоху енеоліту?
Домашнє завдання: опрацювати § 3—4 та запитання до нього. Вивчити дати, нові поняття й терміни.
Таблиця , ч. III
Археологічна періодизація
|
Зміни в природному середовищі
|
Еволюція людини
|
Еволюція форм співжиття людей
|
Еволюція знарядь праці і занять людей
|
Розвиток релігійних вірувань і мистецтва
|
Пам'ятки
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Неоліт
VI - IV тис. до н. е.
|
Склалися три основні ландшафтні смуги: лісова, лісостепова, степова;
багато річок, оази в степу, зниження рівня вод, формування гумусу
|
Зміцнення
парної сім'ї, пізньородова
община,
завершення формування племені,
формування індоєвропейської мовної
сім'ї
|
Прийоми розпилювання, шліфування, свердління каменю; сокири, тесла, кераміка,
прядіння, ткацтво (ткацький верстат).
Скотарство,
землеробство,
мотика, зернотерка, вітрильний
човен, колісний транспорт, весла,
лижі, санки.
Витворювальне господарство, відносна осідлість, інтенсивність освоєння територій
|
Формування
системи
світогляду:
астрономічні
знання, космогонічні міфи, уявлення про
божества,
розуміння закону як космосу,
порядку, ядро закону — Сонце.
Космічна
символіка,
міфологія, віра в потойбічне
життя.
Розвиток
мистецтва—
зображення на плитах Кам'яної
Могили
|
Кам'яна
Могила
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Таблиця , ч. IV
Урок 9
Тема: "Слов'яни"
Мета: Дати уявлення учням про одну з найбільших у Європі і світі етнічну спільноту — слов'ян, їхнє походження, розселення, етапи етногенезу, розвиток господарства, рівень суспільного розвитку, відносини з сусідніми народами; розвивати уміння складати хронологічні таблиці; працювати з письмовими історичними джерелами, добуваючи з них нові знання.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу з використанням лабораторно-практичної роботи.
Учитель звертає увагу учнів на вислів: «Окремі народи й окремі племена пересовувались і рухались: зі сходу на захід, з заходу на південь або на схід, сармати, бастарни, траки і т. д., але основний масив лишався в цей період сталим, зазнаючи... соціальних і господарських змін... (Віктор Петров — український історик та археолог, літературознавець, 1894-1969).
Як ви думаєте, кого мав на увазі вчений, говорячи, що «основний масив лишався в цей період сталим, зазнаючи... соціальних і господарських змін...»?
На перщому етапі уроку учитель розповідає, хто такі слов'яни, висвітлює проблемні питання їхнього походження, знайомить учнів з джерелами вивчення історії слов'ян, етапами етногенезу. В розповідь включаються елементи бесіди з проекцією знань учнів на сьогодення тощо.
По ходу розповіді один учень біля дошки (з допомогою вчителя), інші в зошитах складають таблицю (див. с. 33).
Розповідаючи про антів, учитель коротко викладає матеріал, пов'язаний з політичною історією цього племені. Повніше уявлення про характер їхнього життя, заняття і рівень соціального розвитку учні дістануть, працюючи з документами під час короткої лабораторно-практичної роботи, яка проводиться на другому етапі уроку і триває 15 — 20 хвилин.
Джерела: «Тактика і стратегія».
Автор трактату «Тактика і стратегія» анонімний. Припускають, що ним міг бути імператор Маврикій (582—612 pp.), завдяки чому автора нерідко іменують Маврикій Стратег.
Племена слов'ян і антів живуть укупі, і життя їх однакове: вони живуть вільно і не дають нікому поневолити себе або підкорити, їх дуже багато в їх країні, і вони дуже витривалі, зносять легко і спеку, і холод, і дощ, і наготу тіла, і убозтво. До тих, хто приходить до них і користується гостинністю, вони ставляться ласкаво і по-приятельському, привітно зустрічають їх і проводжають потім від місця до місця, охороняючи тих, хто потребує цього. Коли буває гостеві яка-небудь шкода з вини хазяїна, через його недбальство, той, хто йому довірив гостя, здіймає проти нього війну і вважає своїм священним обов'язком помститись за гостя. Тих, хто перебуває у них у полоні, вони не держать у рабстві безстрокова, подібно до інших народів, а обмежують їх рабство певним строком, після чого відпускають їх, якщо вони хочуть, за деяку винагороду в їх землю або ж дозволяють їм оселитися з ними, але вже як вільним людям і друзям. Цим вони здобувають їх любов.
Є в них безліч усяких плодів, складених купами, і найбільше — проса. Жінки їх розумніші, ніж це властиво людській природі. Багато хто з них визнає смерть чоловіків немов кінцем власного життя і самі добровільно дають задушити себе, не вважаючи за життя перебування у вдівстві.
В лісах і на болотах, посеред рік і стоячих озер живуть вони, неприступні стороннім. У житлах своїх улаштовують вони багато виходів, щоб можна було врятуватись у разі небезпеки, а небезпека, як це природно, їм звідусіль загрожує. Все необхідне їм для життя закопують вони в землю, в потайних місцях, ховаючи від очей усе, що тільки здобувають, і життя ведуть просто розбійницьке. Ворогів люблять вони підстерегти в лісовій гущині, в ущелинах і на кручах. Користуються в достатній мірі засідками, нападами зненацька і хитрощами, і вночі і вдень винаходячи всякі способи боротьби. Краще за будь-кого вміють вони переправлятися через ріки і можуть довго залишатись у воді. В разі небезпеки вони покидають свої житла і поринають у глибінь води, тримаючи в роті довгі, порожнисті всередині стебла очерету, приготовлені саме для цієї мети. Лежачи навзнак у глибині річки, вони виставляють кінці очеретини назовні і дихають крізь них. У такому стані вони багато годин можуть залишатися у воді, так що ніхто їх там і не помітить. Якщо навіть трапиться, що кінці очерету буде видно зовні, то люди, які не знають, у чому справа, подумають, що то очерет росте в воді. Але хто знає про цей спосіб, тому не трудно догадатися, і тоді він може проткнути їм рот очеретиною або висмикнути її з води, так що нічим буде дихати і доведеться вилізати назовні.
Таблиця
Всі чоловіки озброєні в них невеликими дротинками, по дві на кожного, а в декого, крім того, чудові щити, тільки занадто важкі, які утруднюють рух. Є в них і дерев'яні луки, і стріли, намазані отрутою. Ця отрута діє сильно, і врятуватись від неї можна, лише прийнявши вчасно яку-небудь протиотруту чи якийсь інший засіб, відомий знаючим лікарям. Або ж треба вирізати уражене отрутою місце, щоб вона не поширилась по всьому тілі. В них нема спільної громади, вони завжди ворогують одні з одними і в бою не знають правильного строю, але намагаються битися в бойовому порядку і так само не люблять показуватися на рівних, відкритих. для кінноти. Коли трапиться їм зважитися на битву, вони гуртом здіймають крик і повільно просуваються вперед. Якщо противник почне відступати перед їх криком, то наступають сильніше, якщо ж ні — повертають назад, не намагаючись випробувати силу ворога в рукопашній, і ховаються в лісі, де в них є надійний захист. Отак вони примушують ворога битися в тісних місцях. Часто, несучи з собою здобич, вони кидають Ті при найменшій тривозі і втікають у лісові хащі. Потім, коли вороги оточують здобич, вони знову на них нападають і завдають їм шкоди. Так майстерно вони заманюють ворогів.
Вони надзвичайно віроломні і невірні, коли йдеться про додержання договорів, але поступаються більш перед страхом, ніж перед дарами. Часто розходяться в думках і не можуть договоритися до спільного рішення. Якщо й вирішують що-небудь спільно, негайно ж порушують ухвалене рішення, бо всі додержуються протилежних думок і ніхто не хоче поступитися іншому.
Прокопій Кесарійський, «Війна з готами» (уривок):
Цими народами — склавинами і антами — не править один муж, але з давніх часів живуть так, що порядкує громада, і для того всі справи, чи щасливі чи лихі, до громади йдуть. Та можна сказати — і в усіх інших справах однаково ведеться у обох цих варварських народів і це усталилося здавна. Єдиного бога, що блискавки насилає, признають єдиною владикою всіх і жертвують йому корів і всяку худобу. Не знають долі (фатуму) і зовсім не признають, щоб вона мала якусь силу над людьми, але як хто мас перед собою смерть видиму, чи в хворобі, чи на війні, обіцяють вони за життя своє, якщо не пропадуть, жертву богу і, спасшися, жертвують, що обіцяли, і думають, що тією жертвою спасли собі життя. Шанують вони річки, німф і деякі інші божества, жертвують їм усім і з тих жертв ворожать собі.
Живуть вони в лихих хатках, селячись далеко один від одного і змінюючи часто кожний своє помешкання. Виступаючи на битву, ідуть здебільшого на ворогів піші, маючи в руках невеликі щити і піки, а нагрудників не одягають. Деякі не мають ані сорочки, ані плаща, а тільки в коротких сподніх стають битися з ворогами. У обох народів мова одна, проста і варварська. Виглядом вони також не відрізняються між собою: всі вони високі і надзвичайно міцні: тілом і волоссям не дуже білі І не русяві, але не впадають зовсім у чорне, а рудуваті всі.
Життя провадять суворе і нецивілізоване. як і магасети, і дуже брудні, як і ті. Але вони зовсім не злі і не підступні. І ім'я у склавинів та антів колись було одне: за давніх часів і цих і тих звані спорами, для того, думаю, що заселяють край розкиданими і відокремленими оселями. Для того й займають великий край, бо більшу частину того берега Істру замешкують вони.
Завдання: ознайомитися із запропонованими уривками з історичних джерел і проаналізувати їх за таким планом:
1. Розселення антів та природні умови їхнього життя.
2. Основні заняття.
3. Звичаї та вірування.
4. Характер управління.
5. Суспільні відносини.
6. Ставлення автора історичного документа до антів.
Підведення підсумків роботи.
Можливі кілька варіантів виконання роботи:
1. Учні поодинці аналізують обидва джерела. Такий варіант доцільний, коли рівень знань класу іІ темпи роботи доволі високі.
2. Клас поділяється на групи (варіанти), які працюють окремо, а потім проводиться групове узагальнення та порівняння відомостей.
3. Групи змагаються між собою на раніше і повніше виконання завдання.
Для закріплення вивченого на уроці матеріалу можна використати питання:
1. Хто такі слов'яни? З якої мовної спільноти вони виділилися?
2. Коли приблизно це було?
3. На які етапи поділяють учені (умовно) процес складання слов'янської спільноти. Якими джерелами вони користуються, досліджуючи цю проблему? Які археологічні культури відповідають цим етапам?
4. Під якою назвою вперше згадуються слов'яни в писемних джерелах?
5. Про що свідчить той факт, що в багатьох писемних джерелах (перша половина І тис. н. е.) згадуються слов'яни?
6. Охарактеризуйте господарство, спосіб життя давніх слов'ян.
7. Які сучасні народи Європи є слов'янами? На які групи вони поділяються? Чому? Коли, на думку вчених, в основному завершився процес розселення слов'ян?
8. Які причини привели до виникнення антського державного утворення та до його розпаду?
9. Охарактеризуйте суспільний устрій антів.
10. Назвіть народи, що жили поряд з антами. Як складалися стосунки між ними?
Домашнє завдання: опрацювати текст § 12— 13 та завдання до нього (усно). Вивчити нові поняття, терміни, дати.
Урок 10
Тема: "Вірування та звичаї слов'ян"
Мета: познайомити учнів з дохристиянськими віруваннями українського народу, з їх витоками; показати їх місце і значення в духовній культурі народу; виховувати почуття поваги й бережного відношення до народних звичаїв, традицій; розвивати уміння використовувати, пов'язувати й узагальнювати знання, отримані під час вивчення інших предметів, з різних джерел інформації.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу, міжпредметний урок.
Епіграфом уроку можна взяти слова: «Віра народу лежить в основі його культури... Сучасної духовної культури українського народу належно і глибоко ніхто не зрозуміє, коли він не знає його вірувань дохристиянських» (Іван Огієнко, митрополит Іларіон).
Можливі різні варіанти вивчення теми цього уроку, наприклад:
І варіант — розповідь учителя з елементами бесіди;
II варіант — міжпредметний урок: історія, українська література, музика (готують і проводять 2— З учителі, він повинен бути спареним). Такий урок може стати справжнім святом. Основою його може бути розповідь учителя історії, доповнюватимуть учителі української літератури та музики. У виконанні самих учнів або в записі можуть прозвучати колядки, щедрівки, веснянки, фрагменти обрядів і т. д.
Основою світоглядних уявлень слов'ян були знання та вірування, нагромаджені багатьма поколіннями упродовж тисячоліть, своїм корінням вони сягають індоєвропейської спільноти (V — сер. II -тис. до н. е.). Цей світогляд являє собою складне переплетіння язичницьких уявлень про космос, природу, суспільство, людину та їх взаємозв'язок.
Які уявлення та вірування називаються язичницькими?
Сучасною етнографічною наукою прийнята така типологізація народних вірувань та повір'їв:
І. Космологія (загальні уявлення про побудову світу); вища міфологія (пантеон головних богів), культ святих; демонологія (уявлення про домашніх духів, мавок, лісовиків тощо);
II. Вірування, пов'язані з людьми, наділеними особливими властивостями (чаклуни, відьми, знахарі), та померлими; повір'я про тварин та рослини; вірування у природні явища: вірування та обряди, пов'язані з речами реального світу.
III. Магічні обряди (лікувальна, любовна, господарська, шкідлива магія).
Згідно з цією типологізацією ми й ознайомимося із віруваннями та звичаями слов'ян.
Отже, які були (космологічні) загальні уявлення давніх слов'ян про побудову світу?
Першоджерелами Всесвіту наші предки вважали космічний вогонь і воду. Культ космічного вогню виявлявся в обожнюванні тріади світил: Сонця, Місяця й Зорі (Венери). Сонце було уособленням великого закону колообігу й відродження життя в природі. Воно змінювало свій образ і зміст у кожному знаку зодіаку. Бог зимового сонцестояння мав вигляд новонародженого немовляти на голові своєї матері Лади або яблука в її руш (символ втілення світла); сонце весняного рівнодення — бог Ярило (Яр), уособлення юності, мужності, вогняне Сонце літнього сонцестояння — бог Семи-ярило — це Сонце, яке проходить 7 зодіакальних сузір'їв за трудову половину року. Свято одруження Семиярила з богинею води Даною відбувалося в ніч на Купала — 23 червня. Це було свято періодичного відродження природи. Сонце осіннього рівнодення в давніх слов'ян зображувалося беззбройним старцем, він мав чотири обличчя й на заході звався Святовит або Світовид. (Про нього в стародавньому світі говорили: «сім коней сонця», «сім чистилищ — сім брам ока Мітри», «сім отар Геліоса» тощо). Бога «семи Ярил», нищівного Сонця, полабські слов'яни, наприклад, зображували як велета з сімома головами під однією шапкою і з сімома мечами — атрибутами війни. Восьмий він тримав у руці оголений. Це досить пізнє зображення (І ст. н. е.) й Семиярило мав тут Ім'я Руєвит (певно, «руйнівне вогняне сонце»),
Дажбог — назва бога Сонця, на думку деяких дослідників, давніша за Ярило і Сварожич. Його ім'я пояснюють як даждь — дай і бог (народне — Дайбог). Можливо, це його залишки ми чуємо в такому частому виразі, як «Дай, Боже», особливо в ритуальних обрядах, колядках (приспів «Ой дай, Боже!»).
Яким був пантеон головних богів?
Головними богами у наших предків були Див і Сварог, які називалися просто Богом. Див — це бог богів, їхній батько, Прабог — світло, яскраве небесне склепіння, це чоловіче начало Всесвіту. Керуючи Всесвітом, він виявляв себе як Сварог, що був «нічним» небесним богом, ототожнювався із зодіаком і 12-ма його сузір'ями, також «Сонцем-Оком», що летить, оберігаючи Прадерево Всесвіту (першодерево символізувало зоряні галактики—у чеському літописі знайдена назва Сварог-Зодіакус), і правив від їх імені, і вшановувався не як одне божество, а як синкліт головних богів неба. Сварог — бог космічного вогню. Як свідчать міфи, Сварог навчив людей шлюбу, хліборобству, ковальству, подарував їм плуг.
Під час проходження Сонцем центральних зірок Перуна (1 січня) урочисто святкується народження Місяця (Молодика) — Щедрий вечір. А коли Сонце покидає останні зорі цього сузір'я, народжується Дана, втілена вода — (6 січня). Отже, Місяць, Сонце і Зоря — це діти, народжені у головному сузір'ї зодіаку — сузір'ї прабога Перуна (Стрільця). Ось звідки походить культ Перуна, який існував на Середньому Дніпрі ще в IV тис. до н. е.
1 січня в сузір'ї Стрільця народжується Місяць — це відбивається в міфічних зв'язках Місяця й Перуна.
Місяць вважався предком народу і символізувався снопом пшениці на покуті напередодні Різдва. Про стародавність культу Місяця свідчать назви цього символічного снопа — Дідух, Коляда, Василля.
Усі наші давні свята мали астральний характер, тобто були пов'язані з небесними світилами, найбільше з Сонцем.
Людина рано зрозуміла, що Сонце є головним двигуном і джерелом життя на Землі. В українській народній поезії Сонце — святе, чисте, праведне, Боже. Щоб удався коровай, співають, щоб він був
Як Бог милий.
Як лень білий, як яснеє сонечко! У Коляді за столом сидять три товариші: ясний місячик, світлеє сонечко, сам Бог небесний. Отже, сонце постійно ставиться поруч із Богом. З найдавнішого часу затемнення сонця вважалося вісником недоброго, ознакою наближення нещасть'.
Місяць теж дуже шанувався — це вічне Боже око. Зорі так само святі й праведні. Усі небесні світила — це одна родина: сонце — жінка, місяць — чоловік, молодий, а зорі — то дітки. Так співається в наших колядках.
Одна з найдавніших язичницьких богинь Лада — богиня гармонії в природі, любові, мати-годувальниця Миру (світу людей). Лада — мати близнят Лелі і Дани) — втіленої води і Полеля (Леля) — втіленого світла. Богиня-мати, що породила пер-щопочатки світобудови — вогонь і воду, — була початком Всесвіту. Цілком імовірно, що в первісні часи ім'я богині Лади звучало дещо інакше. Можливо, воно звучало як Рада (Ра-Да) і означало «Сон-ue-Вода».4 Обрядову пісню «А ми просо сіяли, сіяли, Ой, Див, Ладо, сіяли, сіяли...» О. О. Потебня датував ще добою вед (IV тис. до н. е.).
Леля ще відома під іменем Дана або Тана. Це богиня рік. Виникнення культу Дани датується доіндоєвропейською добою, про неї збереглися доісторичні пісні. П'ятниця вважалася днем Дани. У цей день не можна було працювати. Символом Дани була липа, як водну богиню її символізував вуж (змія). Культ Дани був поширеним із пізнього палеоліту аж до XX ст. н. е. Від імені Дана походять назви річок Дніпро, Дністер. Дон, Дунай, Двіна, Донець. Слово Дана складне: да — «вода» і на — «неня» означають «Вода-Мати».
Дана (Леля) — богиня багатьох народів — була жіночим началом Всесвіту. У слов'ян вона звалася також Дівою.
Волос — один із найдавніших богів, мав також ім'я Тур. Божество існувало ще в IV тис. до н. е., коли точка весняного рівнодення визначалася в сузір'ї Тільця і це сузір'я було головним божеством Східного Надсередземномор'я та інших древніх цивілізацій.
Люди давно помітили, що кліматичні явища й зміни пір року пов'язані з розташуванням небесних світил. Це й зумовило постійне спостереження за зоряним небом та розвиток космогонії й астральної міфології. Особливу увагу стародавні астрономи звертали на зодіакальне сузір'я, під знаком якого щорічно наставала весна (відбувалося весняне рівнодення). Це сузір'я вважалося великим божеством, яке люди часто ототожнювали з якоюсь твариною. Ця тварина в деяких народів була їхнім тотемом. «Точка весни» повільно пересувається через усі 12 сузір'їв за 25 870 років. «Точка весни» перебуває в одному сузір'ї, а потім пересувається в інше, відтак воно стає головним і починає відігравати провідну роль в астральній міфології народів. У 6680—4400 pp. до н. е. зодіак очолювало сузір'я Близнюків, у 4400 — 1710рр. до н. е. — сузір'я Тільця, у 1710 р. до н.е. — 20р. н. е. — сузір'я Овна, з 20 р. н. е. по 2003 р. — сузір'я Риб. Особливими сузір'ями зодіаку вважалися ті, через які Сонце проходило за півроку сільськогосподарських робіт, тобто від весняного рівнодення до осіннього — їх було 7. Щорічні спостереження головного сузір'я спричинили виникнення стародавніх наук: астрології, магії.
Сузір'я Тільця має ще одну древню назву — Волосожар, що значить Небо Волоса або Небо бога Вола. Цю назву можна віднести до епохи доіндоєвропейської спільноти племен, що жили на території України. У IV—III тис. до н. е. Тілець-Волос-Тур був грізним владикою інших богів. У ті часи найпочеснішим найменням Сонця було Яр-Тур — Сонце-Бик. Величальне звертання Яр-Тур збереглося на Середній Наддніпрянщині до часів Київської Русі.
Первісна віра була необхідна людині на кожному кроці, бо була міцно пов'язана з її працею, життям. Людина вірила, що все навкруги неї живе: народжується й помирає, почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування, а тому до природи людина ставилась, як до живої істоти, вірила, що вона одухотворена (має душу). Ці вірування були настільки глибокі, що сліди їх і досі є в наших піснях, казках, загадках, приказках, у повсякденній мові.
Наведіть приклади залишків анімізму, що зустрічаються в усній народній творчості.
Живі духи панували над певними ділянками природи, людина хотіла жити з ними у повній злагоді, бо вони могли допомагати, але могли й метатися. Шанувалося в навколишній природі все, від чого людина залежала у своєму щоденному житті: небесні світила (сонце, місяць і зорі); природні стихії (вогонь, вода, земля, повітря), а також світи (рослинний, тваринний, мінеральний).
Дуже шанувалися стихії.
Отже, ми ознайомилися з демонологією та віруваннями, пов'язаними з природними явищами, тваринами та рослинами, із речами реального світу, з культом померлих.
Учитель продовжує розповідь (підручник, с. 105—111), закінчуючи її словами: давні літописи свідчать, що слов'янські племена не були однорідними щодо своєї культури, мали відмінності й у віруваннях: божества, яким вони поклонялися, часом різнилися й мали інші імена. Але основа — природопоклонство (язичництво) — була спільною. У стародавніх слов'ян була вироблена ціла система вірувань, але ми маємо лише розрізнені уривки з цих первісних вірувань, відновити їх повністю, мабуть, неможливо. Проте навіть те, що вдалося зберегти в народній пам'яті протягом тисячолітнього переслідування й нищення, свідчить, що давні слов'яни мали високу духовну культуру.
Для закріплення вивченого матеріалу можна використати питання до § 14, а також вислови з рубрики «Погляд історика» (с. 111):
1. Що таке світогляд? На основі чого він формується?
2. Яким був світогляд стародавніх слов'ян?
3. Що таке язичництво?
4. Чому в літературі зустрічаються різні трактування щодо пантеону основних богів слов'ян та їх функцій?
5. Доведіть, що давні слов'яни мали високу духовну культуру.
6. Як ви думаєте, чи збідніли ми духовно, загубивши уявлення та вірування наших предків?
7. Що свідчить про астральний характер вірувань та обрядів слов'ян?
8. Чому наші предки надавали таку велику вагу небесним світилам (яким саме?), стихіям (яким саме?), рослинному та тваринному світу?
9. Поясніть значення термінів: «поганство», «релігія», «віра».
10. Леся Українка в драмі-феєрії «Лісова пісня» чудово описала божків природи: водяних, лісових, домових духів. Знайдіть ці описи. Поясніть, чому поетесі вдалося передати вірування волинян?
11. Митрополит Іларіон стверджує, що й сьогодні в усіх народів світу, в тому числі і в українців, панує двовір'я — поєднання дохристиянської віри з вірою Христовою. Чи згодні ви з цим? Наведіть докази.
Учитель може використати уривок з вірша відомої української поетеси Ліни Костенко.
Не визнають тут Зевса і Помади,
Тут сповідають люди на Дніпрі
Високий культ астральної тріади
Культ Місяця, культ Сонця, Культ Зорі.
Звуть молодого місяцем і князем. У них дівчина сходить, як зоря. Шанують предків. А зберуться разом — У них тут нам'ять замість вівтаря. Згадають рід до сьомого коліна. В них рід як Бог, у нього сонця лик. Вони з вогню, у них душа нетлінна, У них і серп — як місяць молодик. У них зірчаті пряники жертовні, Вони без маку не спечуть коржа. Тут і діжа в них, наче місяць вповні, У них і місяць сходить, як діжа, їм їхній Бог біди не заподіє, Богинь нема сварливих і гризьких. Бо тут боги — як втілення надії, А на Олімпі — пристрастей людських
Запитати учнів: на які особливості вірувань давніх українців вказує поетеса?
Домашнє завдання: опрацювати § 14 й завдання до нього, повторити § 1 —13, дати, підготуватися до підсумково-узагальнювального уроку.
1 Ритуали відбувалися до недавнього часу. Звечора проти Різдва плуг вносили до хати й клали під різдвяний стіл, а на Новий рік ходили за плугом, імітуючи оранку, і співали відповідні колядки. У скіфіп. як повідомляв Геродот, існував культ Золотого Плуга, що начебто впав з неба.
2 Перун (Варуна) — бог усіх індоєвропейців. У сербському, болгарському, чеському фольклорах цей бог має таке саме ім'я, як і у східних слов’ян. Литовці й балтське плем'я пруссів називали його Перкунасом. У скандинавів це Тор, який їздить небом на колісниці, запряженій двома цапами, вивергаючи з хмар іскри і грім. Так само мчить небом, гуркотить і зрошує землю благодатним дощем Параджанья — в індійських міфах. (Стрибог — це той самий Перун, що в російській, українській, польській та словацькій мовах означає «блискавка.»)
У святковому ритуалі було багато сонячних емблем — білий кінь, яйце. Великоднє червоне яйце (Крашанка) набуло особливо великої пошани. Коли сонце заходило, його проводжали з сумом, захід став недобрим місцем, схід — навпаки — блаженна сторона. Це нічне світло й тепло, це — Рай, Ірій (Вирій). Тут, на сході, живуть і померлі, рахмами чи брахмани. Хто молиться богам, має молитися на схід, а особливо вранці, бо вранішнє сонце, добре виспане й викупане, завжди милостиве. Треба дбати, щоб схід сонця не застав вас сплячим.
Є й відповідні гідроніми: лісове озеро під Києвом має ще й давню назву Води Ради. Є на Україні річка Лада — притока річки Танви (Тани-Дани) и річка Ладава — притока Дністра.
Урок 11. Підсумково-узагальнювальний.
Мета: ознайомити учнів з історією рідного краю в давні часи, висвітлити значення давньої історії України для з'ясування походження українського народу, його державності, культури, зв'язків з іншими народами; закріпити, узагальнити й розширити знання учнів з розділу «Давня історія України».
Якщо на попередніх уроках учитель не розповідав про свій край у давнину, не проводив окремого уроку-екскурсії до місцевого краєзнавчого музею, то варто на початку підсумково-узагальнювального уроку коротко й чітко ознайомити учнів з місцевим краєзнавчим матеріалом цього періоду або заслухати повідомлення школярів, які заздалегідь отримали таке завдання.
Значну частину часу можна використати для організації систематизації й узагальнення знань учнів з вивченої теми. Для цього використовуються таблиці, записи, зроблені на попередніх уроках, запитання підручника (с. 113):
1. Які хронологічні рамки давньої історії України?
2. Які джерела вивчення давньої історії?
3. Назвіть найважливіші риси первісного суспільства.
4. На які періоди поділяють історію первісного суспільства археологи? Що покладено в основу цього поділу?
5. Який вплив на життя та розвиток людини мали зміни у природно-кліматичних умовах?
6. Як вплинув природно-географічний фактор на формування способу життя первісного населення на території України?
7. Визначте причини кризи привласнювального господарства та зародження відтворювального.
8. Що таке «неолітична революція»? Охарактеризуйте її наслідки.
9. Коли і де виникають перші державні утворення на території України? Розкажіть про них.
10. Охарактеризуйте етапи розвитку слов'ян на території України.
11. Яке значення давньої історії України?
Розглядаючи питання №11, слід дати учням можливість самим дати вичерпну відповідь на нього. Водночас учитель має спрямовувати розмову в правильне русло.
Можна використати вислови відомих істориків, учених.
«Покоління людей виростали одне по одному. Над краєм пролітали хуртовини воєн, але покоління від поколінь переймали здобутки попередніх надбань і передавали їх своїм нащадкам. Культурна тягність на українських землях не переривалася ніде, ніколи» (Петро Курінний).
«...Лише об'єднавши матеріали археології, антропології, етнології й мовознавства, можна розв'язати складне й відповідальне питання етногенези українського народу» (Віктор Петров).
«Для нас. для розуміння нашого сьогоднішнього внутрішнього «Я», важна не тільки недавня козацька історія, не тільки князівський період, але також і всі попередні періоди» (Василь Щербакі-вський).
«Все, що формує бачення природи, людності, звичаїв тієї реальності, яка зветься нині Україною, має пряме відношення до розуміння її сутності. Надбання наших попередників природно вкладаються у скарбницю всеукраїнської духовності» (Валентин Крисаченко).
«Коли ми кажемо, що є автохтонами на нашій землі, що живемо на ній не від VI ст. по Різдву, а що від III тис. перед Різдвом, ми повинні зважати, що між нами і людністю неолітичної України лежить кілька перейдених нашими предками епох, кілька етапів етнічних деформацій... Наша авто-хтонність не була плодом і наслідком лише самої біологічної зміни й біологічного відтворення поколінь, що в русі часу, протягом тисячоліть, послідовно заступали одне одне. В громах і бурях знищень, в бурхливих зламах творився український народ, що став таким, яким ми його знаємо нині» (Віктор Петров).
Для перевірки й узагальнення знань учнів з розділу можна використати завдання, кросворди, головоломки, вікторини посібників: «Дидактичні матеріали. Історія України», 7 клас. — І. А. Коляда, К. І. Крилач, А. О. Подобєд. АСК, 1998; Історія України з найдавніших часів до XVI ст. 7 кл.; Робочий зошит учня. — К. О. Баханов. Абрис. 1997.
Можна провести також хронологічний та словниковий диктанти (допоможуть у цьому словнички після параграфів, словник-довідник у кінці підручника. Рубрика «Дати. Події» нас. 114).
Доречна і гра-змагання команд.
Завдання додому:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Немає коментарів :
Дописати коментар