"Тихесенький вечір на землю спадає..." Тихо, спокійно навкруги. Хочеться чогось милого, ніжного, затишного, домашнього. Сумно... Настрій паршивий, вимагає транквілізатора. Скромного домашнього транквілізатора в тональності кардамону. І що б я робила без тих милих речей, які називаються допінгами? Мабуть, дурниці... Звісно, жартую. Людина має справлятися зі своїми негараздами без усіляких допінгів, інакше навіщо й називатися людиною. А людина - це звучить гордо! Ну хто сказав подібну дурницю? Максим Горький. Що було в нього на той момент на думці? Чи він так аж занадто вірив у людство? А мені здається, що більшої тварюки ніж людина, уявити собі важко. Просто людина вміє іноді думати й творити на відміну від братів наших менших. Та й то, творити вона не може, а лише витворяти... Прихильники будь-якої релігії скажуть мені, що творити - то прерогатива лише Бога. Можливо... Можливо й є якась сила, що може творити, можливо творить сама природа. Не буду зараз заглиблюватись в тенета теології та креаціонізму. Все одно, правду й там знайти важко по причині її відсутності. Але погоджуюся в одному, там, де творити береться людина, все закінчується Хіросімою, Чорнобилем, Бесланом, подіями 11 вересня, тощо. Людина - всього-на-всього споживач, вона лише може використовувати і трохи перетворювати те, на що милостиво дала згоду Її Величність Природа.
Ну от, почала з тихесенького вечора, а закінчила високими матеріями. Просто іноді приємно відчути себе хоч трохи мислячою істотою, принаймні мислячішою, ніж брати наші чотирилапі. Бог таки дав людині здатність мислити, вона й поставила її собі на службу аж бігом, спаскудивши і спотворивши.
