КОНОТОПСЬКА БИТВА: ПЕРЕМОГА, ЩО ОБЕРНУЛАСЯ НА ПОРАЗКУ
Влада сучасної Росії
хворобливо реагує на відновлення в Україні історичної пам'яті, зокрема й на
відзначення перемоги під Конотопом, яка стала для росіян однією з найчорніших
сторінок військового мартирологу.
Згадок про цю битву не
знайти в радянських підручниках з історії. І не лише тому, що вона належить до
найганебніших і наймасштабніших поразок російської зброї. Конотопська битва
розвінчує чимало великодержавних міфів, особливо про "споконвічне
прагнення українців до союзу з Росією".
На жаль, блискуча
перемога гетьмана Івана Виговського під Конотопом над московським військом так
і залишилася в історії України черговим змарнованим шансом здобути омріяну
незалежність, показовим прикладом виграної битви й програної війни.
Бунт проти Переяславської
ради
У вересні 1658 року
московський цар Алєксєй Михайлович видав грамоту, якою оголошувалося про початок
воєнних дій проти Гетьманщини. Московія не змирилася з тим, що Виговський
відмовився від союзницьких стосунків із нею й підписав Гадяцький договір з Польщею.
Вдатися до такого кроку
гетьмана спонукали численні порушення царською стороною міждержавної угоди,
укладеної в Москві за підсумками Переяславської ради: московити замість
обіцяної військової підтримки козаків у боротьбі з поляками пішли з ними на
сепаратне перемир'я, втручалися у внутрішні справи Гетьманщини, посилювали
військову присутність на Лівобережжі, підбурювали антигетьманську опозицію до
збройних виступів.
Кількість московського
війська під командуванням князя Алєксєя Трубєцкого, що вторглося на територію
України навесні 1659 року, оцінюється по-різному: одні джерела вказують на цифру
в 150-200 тис., інші - 100 тис. вояків. Більшість сучасних істориків схиляється
до думки, що армія Трубєцкого не могла перевищувати 50 тис. осіб.
Іван Виговський (прижиттєвий портрет)
На своєму шляху
завойовники зруйнували Срібне, Борзну (нині райцентри Чернігівської області
- ІП) та навколишні села, передмістя Ніжина. Однак взяти штурмом
Конотоп московити не змогли - місто відчайдушно обороняли 4,5 тис. козаків
Ніжинського та Чернігівського полків на чолі з полковником Григорієм
Гуляницьким, усі дієздатні городяни.
Облога тривала більше
двох місяців, доки під Конотоп не прибули війська гетьмана Виговського та його
союзники - кримські татари. Цікаво, що у складі козацької армії воювали сербські,
молдавські та німецькі найманці. Напередодні генеральної битви до гетьмана приєдналися
польські загони.
Загалом об'єднане
козацько-татарське військо налічувало близько 50 тис. воїнів. Виходить, що сили
супротивників кількісно були приблизно рівними, якщо не брати до уваги інших даних
про неабияку перевагу московської армії.
Печатка гетьмана Виговського
Основу військ Трубєцкого
становили елітні кінні підрозділи "государєва полка", який за традицією
комплектувався з високодостойних московських дворян. Під орудою князя також перебували
загони кадомських і касимовських татар (васали Москви, мешкали на території
нинішньої Рязанської області Росії - ІП).
Окрім донських козаків,
підсобити інтервентам прибули й орли наказного гетьмана Безпалого, котрий боровся
з Виговським за булаву.