Лекція 3
Тимчасом наприкінці дня 24 червня 1941 р. німецькі танкові сили із 1-ї танкової групи під командуванням генерала Клейста розширили прорив в районі міста Луцьк між 5-ю і 6-ю радянськими арміями до 50 км по фронту. Німецькі танкові війська націлилися на район Бродів і Дубно з подальшим наміром вийти в напрямку до Житомира. Намагаючись закрити прорив противника, проти 1-ї танкової армії Вермахта було скеровано радянські механізовані корпуси, які передислокувались з-під Львова, плануючи їх спочатку використати для контрнаступу, що мав розпочатись 25 червня. Згідно з новими задумами командування Південно-Західного фронту 4-й і 15-й радянські механізовані корпуси мали наступати з району Бродів до міста Радехова на півночі Львівської області. Радехів - важливий залізничний і автомобільний вузол - перекривав розрив фронту між Рава-Руським і Перемишльським укріпленими районами.
22 механізований корпус, посилений 135-ю стрілецькою дивізією та 1-ю бронетанковою бригадою, мав зупинити німецькі танки, які прорвалися від Володимира-Волинського, закривши розрив фронту між Луцьком і Володимиром-Волинським. Однак радянські танкові колони, які пересувалися власним ходом або на залізничних платформах, ставали жертвами ударів німецької авіації. Прибувши на місце призначення, вони, як правило, вступали в бій невеликими частинами, не концентруючись, не маючи підвозу боєприпасів і пального. Це призводило до того, що через декілька годин бою радянська техніка застигала нерухомо, вичерпавши пальне і боєкомплект.
