12 фактів про Україну часів Другої світової

Урок історії для нащадків

    У Другій світовій війні загинув кожний третій українець. В час, коли російські ЗМІ з усіх сил намагаються зобразити українців активними прихильниками фашизму, нацизму й колабораціоністами, в означеній публікації наводяться дані, які повністю спростовують неправдиву інформацію.

1. Для українців війна почалась в березні 1938 року, коли війська хортистської Угорщини вторглися до новоствореної держави - Карпатської України, яка перед цим входила до складу Чехо-Словаччини. В результаті і Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року значна частина автономної Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачево й Берегове були передані Угорщині. За таких умов столицю Карпатської України було перенесено до Хуста. Для захисту автономії від угорських і польських військ були створені збройні сили Карпатської України - Карпатську Січ. 15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив повну незалежність новоствореної держави. В ніч з 13 на 14 березня 1939 року хортистська Угорщина за підтримки гітлерівської Німеччини розпочала війну проти молодої української держави. За різними даними при захисті Карпатської України загинуло від 2,5 до 6 тис. січовиків. На карпатських перевалах угорці та польські солдати розстріляли близько 600 полонених. Із весни 1939 року ведуть відлік масові репресії в межах нинішньої Закарпатської області, які посилилися з приходом в той край Радянської армії восени 1944 р.  

В'ячеслав Липинський про націоналізм

В'ячеслав Липинський: Націоналізм, патріотизм і шовінізм (з листа до Б.Шемета) 

   Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнуючий – такий, що сприяє державному життю нації і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого – націоналізм польський, український. Перший є націоналізм територіальний, другий – націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий – шовінізмом. 

   Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава – Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? 

   

Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти. Для Вас, наприклад, мусить бути ближчий український москвофіл чи польонофіл (оцей, як Ви його звете: Малорос і Русин), аніж чужинець, який Вам мав би помогти визволитися від Москви чи від Польщі. Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи польонофілом – іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і польонофілів. 

12 фактів про Україну, які треба знати кожному

1. Україна - найбільша країна, територія якої повністю знаходиться в Європі. Більшою, ніж Україна в Європі - тільки Росія, Туреччина і Данія. Однак, більша частина Росії і Туреччини знаходиться в Азії, а данський острів Гренландія розташований в районі Північної Америки.

2. В Україні, в містечку Рахів, в оточенні мальовничих Карпат знаходиться географічний центр Європи.

3. Населення України відноситься до найбільш освіченого. Кількість людей з вищою освітою на душу населення вища, ніж середньоєвропейський рівень. Україна займає 4 місце в світі за кількістю громадян з вищою освітою.

4. На конкурсі краси мов у Парижі в 1934 році українська мова зайняла третє місце після французької та перської за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія, структура речень. А за мелодійністю українська мова зайняла друге місце після італійської.

5. Автор першої в світі Конституції - українець Пилип Орлик. 5 квітня 1710 року його обрали гетьманом війська запорізького. У цей день він оголосив "Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького". У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі тільки в 1791 р.

Свято зі слізьми на очах?

   

Як і все в цьому світі, 9 травня 2015 року вже стало історією. Свято відбулося. День Перемоги над нацистськими загарбниками. На перший погляд, нічого не змінилося. Наче й назва та сама залишилась для свята 9 травня, але відчуття від цієї події неоднозначні. З одного боку - все те ж саме - ветерани, квіти, вічний вогонь, а з іншого... Щось на серці не те. Здавалося б кожного року 9 травня - "свято зі слізьми на очах", глибока пошана до тих, хто не жалів ані життя свого, ані здоров'я задля перемоги над нацистськими загарбниками. І почуття ті завжди були цілком щирими. Майже в кожній українській родині були або ще є ветерани війни, або праці, поряд із нами живуть ті, хто в дитячому віці на власні очі бачив жахіття війни. То що ж змінилося нині для нас або в нас? Зіпсували свято - ось що. Стареньких ветеранів зробили фігурами в черговій брудній політичній грі. Через 70 років в тих, хто вважає себе господарями життя і доль людських повертається язик і дозволяє совість переписувати сторінки війни так, як їм цього хочеться. Вже починають рахувати: ті - ветерани, а ті - не дуже, а ветерани-українці, виявляється вже зовсім не потрібні. Виграли б війну і без них. А як же 6 мільйонів українських солдат Другої світової? Їх списали, так як звикли списувати людей під час війни. "Баби ще нарожають". Страшно. Чи не єдине свято залишилось, за яким стоїть подвиг справжніх живих людей, і те спаскудили. 

Українці в арміях держав-учасниць Другої світової

   Під час Другої світової війни більшість українців боролася на боці Об’єднаних Націй. 

   Війна розпочалася для України 1 вересня 1939 р. 120 тис. українців воювали проти вермахту у складі війська Польського. Переважно це були польські громадяни, які походили з Галичини та Волині, що входили до міжвоєнної Польщі. Крім того, на польській службі перебували кілька десятків ветеранів українських армій 1917-1920 рр. Ці офіцери також захищали Польщу в 1939 р. Після поразки Польщі у 1939 р. українці продовжили воювати у складі польських збройних сил під радянським і британським командуванням. Вступаючи до польських формувань в СРСР, українці рятувались від загибелі в ГУЛАГ. З цієї ж причини українці, родом із Закарпаття, пізніше вступали до 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіга Свободи.

   17 вересня 1939 р. східний кордон Польщі перетнула Червона Армія. Так у Другу світову війну вступили радянські українці. Чимало українців змушені були воювати на боці СРСР проти Фінляндії у 1939-1940 рр.

   Понад 6 млн. українців воювали у Червоній Армії під час німецько-радянської війни 1941-1945 рр.

   Влітку 1945 р. українці у складі радянських військ брали участь у розгромі Японії.

  На фронтах від Атлантики до Тихого океану, від Норвегії до Єгипту українці боролися у складі збройних сил США (80 тис.), Британської Імперії (45 тис.), Франції (6 тис.) та інших держав. Переважно це були представники української діаспори цих країн.

   Протягом 1942–1950-х рр. в Україні воювала Українська Повстанська Армія, через лави якої пройшло близько 100 тис. людей.

   Частина українців стала на бік Німеччини та її союзників. Переважна більшість з них пішли на такий крок, намагаючись вижити в умовах німецької окупації. Деякі пов’язували із Німеччиною перспективу здобуття незалежності України від СРСР. Граючи на національних почуттях, німецьке командування на завершальному етапі війни створювало українські військові формування.

З Днем Перемоги над нацизмом

Плакат "З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ"

Автор - художник Олекса Руденко. 

Використав гравюру Георгія Малакова та вірш Павла Тичини.

Українці - герої Другої світової війни

Вважаю за доцільне продовжити перелік наших співвітчизників, які боролися проти німецько-нацистських загарбниках на фронтах Другої світової.

СТЕПАН ВАЙДА

   Член Організації Українських Націоналістів. Один із засновників збройної організації українців Закарпаття - "Карпатської Січі, яка прийняла на себе перший удар угорських військ у березні 1939 року. Поручник 1-го Чехословацького армійського корпусу Людвіка Свободи. В корпусі Свободи доброволецьтВайда став танкістом. А в 1943 році оунівець Вайда - командир танкового взводу. Влітку 1943 р. Степан Вайда бере участь у визволенні Києва, в 1944 - визволенні Білої Церкви. У квітні 1944 року Перша чехо-словацька бригада була перебазована з Волині на Буковину в район Чернівців і Снятина в Галичині. В 1945 р. Степан Вайда вже був командиром танкової роти, а потім і цілого батальйону, який на 80% складався з українців - вихідців із Закарпаття. 6 квітня 1945 року в бою на Дуклінському перевалі Вайда загинув. В своїх спогадах Людвік Свобода напише: "Вечором 6 квітня 1945 року ми понесли велику втрату. Командуючий 2-го танкового батальйону надпоручник Вайда, який попереднього дня сам знищив два танки, автоматичну гармату, дві протилітакові гармати і декілька мінометів і скорострільних гнізд, цей відважний закарпатський українець сьогодні був вбитий німецьким ворогом".