![]() |
https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/zhovten/21/1947-pochatok-operaciyi-zapad-masovoyi-deportaciyi-chleniv-rodyn-ounivciv-ta-povstanciv-do-sybiru-ta-kazahstanu |
Wikipedia
понеділок, 21 жовтня 2024 р.
Операція "Запад"
неділя, 20 жовтня 2024 р.
ХХ століття в історії українського народу (продовження)
Кордони України напередодні та після Другої світової війни
У 1939 - 1940 і 1945 рр. територія УРСР істотно зросла за рахунок українських земель у складі сусідніх держав. Протилежний ракурс у політиці Кремля пояснювався аж ніяк не турботами про возз'єднання українських земель. Це зайвий раз підкреслювали події навколо Карпатської України, яка на короткий час опинилася в епіцентрі європейської політики.
Після того, як гітлерівській Німеччині за рішенням Мюнхенської конференції чотирьох держав було передано Судетську область, чеський уряд втратив вплив навіть у власній країні. Услід за Словаччиною політичні партії Підкарпатської Русі домоглися від нього згоди на автономію. Наприкінці грудня 1938 року у складі Чехо-Словацької федерації з'явилася Карпатська Україна - край, автономія якого наближена до державної самостійності.
Після поглинення Чехії в березні 1939 року і надання примарної самостійності Словаччині А. Гітлер мав намір погодитися з анексією Закарпаття Угорщиною, щоб зміцнити з нею союзницькі відносини. На перешкоді було лише одне - можлива негативна реакція з боку Й. Сталіна. З Радянським Союзом Гітлер теж мав намір установити на певний час союзницькі відносини. Коли Сталін прилюдно висловив незаінтересованість долею Закарпатської України, Гітлер дозволив угорцям окупувати її.
23 серпня 1939 року в Москві підписано радянсько-німецький пакт про ненапад. Він мав додаток - секретний протокол, який розмежовував сфери "обопільних інтересів" у Центральній та Східній Європі. Більша частина міжвоєнної Польщі опинилася в "сфері інтересів" СРСР, у тому числі, автоматично, - всі українські етнічні землі. Через тиждень Гітлер напав на Польщу, після чого Велика Британія та Франція оголосили йому війну. Щоб не бути втягнутими у світову війну на боці Німеччини, Сталін за кілька днів змінив узгоджений з Гітлером план спільних дій: відмовився від окупації польської етнічної території і вторгся в Польщу вже під гаслом "визвольного походу" на допомогу втягнутим у війну "єдинокровним братам-українцям і білорусам". Переглянуту лінію розмежування "сфер інтересів" було закріплено в радянсько-німецькому договорі "Про дружбу й кордон" від 28 вересня 1939 р. Так у складі УРСР з'явилося шість нових областей, а її територія зросла з 450 до 540 тис. кв. км. Ніхто в Кремлі, однак, не потурбувався довести до кінця справу захисту "єдинокровних братів": Підляшшя, Надсяння, Лемківщина й Холмщина залишилися на окупованій Німеччиною території.
![]() |
Радянсько-німецькі договори та територіальний перерозподіл Східної Європи |
Користуючись можливостями, які випливали з пакту Молотова-Ріббентропа, Сталін висунув Румунії ультиматум і в червні 1940 р. зайняв без бою Бессарабію та Північну Буковину. Об'єднанням Хотинського повіту Бессарабії з Північною Буковиною було створено Чернівецьку область УРСР. Кордони між Молдавською РСР і УРСР було визначено за етнографічним принципом. УРСР втратила райони лівобережного Придністров'я у складі Молдавської АРСР, але здобула два південні повіти Бессарабії.
субота, 19 жовтня 2024 р.
ХХ століття в історії українського народу
Проблема українського внеску в поступальний розвиток людства давно цікавить учених і публіцистів. Тож варто схарактеризувати український внесок в історію ХХ ст.
Кордони України після Першої світової війни
У першій половині ХХ ст. найважливіші події на світовій арені визначалися, як і раніше, в Європі, а важливим подразником політичної ситуації на континенті залишалася конфігурація кордонів.
![]() |
Українські землі. Адміністративний поділ в середині XIX ст. |
Найслабшою ланкою в таборах, які протистояли один одному в Першій світовій війні, виявилися багатонаціональні держави: в Антанті - Росія, у Четверному союзі - Австро-Угорщина й Османська імперія. Першою не витримала випробування світовою війною Російська імперія. Після краху самодержавства країна стала розпадатися. Утворенням Центральної Ради українці почали боротьбу за державні права. У травні 1917 року цей орган революційної влади поставив перед петроградським урядом питання про автономію України в межах "губерній Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Херсонської та Таврійської".
середа, 16 жовтня 2024 р.
Еріх Марія Ремарк про війну
вівторок, 15 жовтня 2024 р.
Етапи українського національно-визвольного руху та їхні визначальні риси
За істориком Мирославом Грохом, кожен національно-визвольний рух має три фази: етнографічний (романтичний), академічний (науковий) та політичний (партійний).
На другому етапі лідери національного руху обгрунтовують наукові підстави існування нації, її "споконвічності". Це етап розквіту історичних наук, що розвивався в межах ідей позитивістської філософії з її тезою про поступ й еволюційний розвиток суспільства від примітивних до розвинутіших форм. Позитивісти обстоюють принцип пізнаваності соціуму, прагнуть закласти фундамент знань про минуле нації, основу якихї складають фундаментальні дослідження минулого на підставі документальних джерел, вивченні архівного матеріалу. Дослідження мови, літератури та історії, як основи суспільствознавчих знань, дають підстави для "відкриття" націй у минулому, яке провіщає та освячує життєдайність націй у теперішньому і майбутньому часі. Саме на цьому науковому підгрунті політики роблять висновок про потребу "відродження" нації в нинішньому часі.
На третьому етапі національна еліта, що формується завдяки середній і вищій школі, проголошує політичний етап національного руху. Засновуються партії, політичні видання, громадські союзи. Розпочинається політичне життя, мета якого - опанувати суспільне життя, звільнитися з колоніальної залежності від "історичних" (державних) націй, домогтися повної політичної сепарації.
пʼятниця, 11 жовтня 2024 р.
Чим поняття "українська нація" відрізняється від поняття "український народ" або "український етнос"
Найістотніша відмінність між поняттями "український народ" і "українська нація" - момент самоусвідомлення: член суспільного колективу визнає свою належність до певної національної спільноти, тож коли це відбувається, можна говорити, що народ починає перетворюватися на націю.
Процес визрівання самосвідомості триває досить довго. Спочатку національне самоусвідомлення відбувається на рівні окремих індивідуумів, які складають національну інтелектуальну еліту. Згодом, коли представників цієї еліти стає більше, значення першочергового набуває завдання захопити ідеями національного розвитку широкий загал. Національна ідея, серед іншого й українська ідея - це постулат, згідно з яким кожна нація має право на свій всебічний культурний, суспільний і політичний розвиток й окремішє суспільно-культурне буття.
![]() |
Німецький філософ Карл Маркс |
Чого не варто робити педагогу в соцмережах. Пам'ятка
понеділок, 7 жовтня 2024 р.
Від етносу до нації; від Малоросії та Галицької Русі до України. Українське питання - проблема визискуваної та панівної націй
Українська окремішність від часів князівської України-Рус, через добу Литовської та польської держави, до козацької доби нашої історії існувала завжди, набуваючи різних за своїми виявами форм. Згадаємо протистояння південної України-Русі з північною Руссю-Московщиною від часів Андрія Боголюбського (середина XII ст.), тяжіння підлитовської України й Білорусі до європейського цивілізаційного напряму на противагу до орієнтального, спрямованого на Орду вектору Московщини, опір литовько-українсько-білоруських феодалів просуванню польської держави на схід (виступ Свидригайла XIV ст. проти католицького союзу Гедиміновичів з Річчю Посполитою), повстання князя Глинського, спроба закріпити удільну традицію Олельковичів в Києві та Київський землі XV ст., відрубне панування княжат Рюриковичів і Гедиміновичів на Волині й панування "некоронованого короля" Костянтина Острозького в Острозі. Ще є й козацький період історії XVII - XVIII ст. з формуванням елементів козацької державності. Тож для восьмиста років маємо підстави казати про політичну історію Старої України - України князівської, литовсько-польської та козацької.
Варто зазначити, що саме політична складова відрізняє етнос від нації. Етнос - це лише єдність народу, що грунтується на побуті, мові, культурі й традиціях, то націю характеризує усвідомлення кожним її членом або переважною більшістю представників політичних завдань, своєї окремішності від сусідніх націй-держав та їхніх еліт.
![]() |
Йоган-Готфрид Гердер |
Безпосередній вплив на Україну мали відповідні національні рухи в Чехії, Словаччині, Хорватії, Сербії, діяльність західно- й південнослов'янських будителів Я. Колара, П. Шафарика, В. Караджича, В. Ганки, Л. Штура та інших.
Але це не означає, що до кінця XVIII - початку XIX ст. не існувало націй і не було національних проблем. Та нуртували ці проблеми на рівні верхнього прошарку суспільства - землевласників, шляхти, які так само політично розглядали проблему легітимації своєї влади й свідомо вели боротьбу з іншими національними елітами за забезпечення свого панування на українських теренах. Так В. Липинський вважав, що нація в Україні існувала в часи революційних збурень, передусім у період козаччини від Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського, бо козацька старшина, розуміючи свою окремішність, і своє право на земельну власність, будувала свою станову (не всенародну) державу, на противагу польській шляхті та російському дворянству.
неділя, 29 вересня 2024 р.
Бабин Яр: 82 роковини трагедії. Інфографіка
82 роки тому в урочищі Бабин Яр нацисти розпочали масові розстріли євреїв Києва. Упродовж війни на цьому трагічному місці були вбиті понад 100000 людей. І не лише євреї, а й багато військовополонених, комуністів, ромів, душевнохворих, заручників, моряків Дніпровської флотилії, українських націоналістів та патріотів, зокрема Олену Телігу, різноманітних підпільників і в’язнів…
Сьогодні це місце є всесвітньо-відомим символом звірств та Голокосту. Незважаючи на це, 1 березня 2022 року приблизно о 17:10 російська ракета, що була направлена на телевізійну вишку в Києві, влучила у територію Бабиного Яру. Ми, українці, інші. Пам’ятаймо та шануймо загиблих мучеників Бабиного Яру!
субота, 28 вересня 2024 р.
Трохи про "братні" народи
Російські політики, політологи, культурні, релігійні, опозиційні та інші діячі люблять на широкий загал підкреслювати надзвичайно толерантне ставлення до всіх народів, які населяють безмежні простори російської держави. Не будемо загострювати увагу на тому твердженні, що це зовсім не є правдою, а розглянемо питання взаємовідносин росіян з іншими народами на початку їх взаємоіснування. І наведемо приклад співіснування росіян з тим народом, керівники якого зараз з ентузіазмом клянуться в вічній вірності й любові до "старшого" російського брата. І проілюструє ці стосунки російський же письменник Лєв Толстой. (З книги Л. Толстого "Хаджи-Мурат")
"Аул, разоренный набегом, был тот самый, в котором
Хаджи-Мурат провел ночь перед выходом своим к русским.
Як Москва винищувала "землі дикунів"
На середину XIX ст. Російська імперія збільшила свою територію майже на 412 311 тисяч квадратних кілометрів. Сталося це після того як вона силою приєднала до себе територію Північного Кавказу. Перед тим багато кавказьких народів присягнуло на вірність російському цареві, але при цьому насправді залишалися поза межами його влади. А владні еліти цього регіону провадили то проросійську, то протурецьку політику.
Вважається, що під час підкорення Росією Кавказу загинуло близько 3/4 деяких корінних народів регіону. Можна сказати більше, експансія московитів на південь викликала спротив горян, які щораз частіше почали чинити набіги на російську територію. Така невизначеність не могла тривати вічно. І Московія рушила своїми військами на цей регіон. Почалася Кавказька війна 1817 - 1864 рр.
На той час на території Північного Кавказу були два державні утворення корінних народів. Адигейське (адиги, черкеси, кабардинці, шапсуги) займало територію від узбережжя Чорного моря і до кордонів сучасної Інгушетії. Друге - Вайнахський імамат - включало терени Інгушетії, Чечні та Дагестану.
![]() |
Імам Шаміль |
Проти них Росія кинула чималі сили, які підкорювали Північний Кавказ із неабиякою жорстокістю. Опір кабардинців придушували генерали Булгаков та Єрмолов. Підсумком каральної експедиції стало спалення 200 селищ і 9585 осель, що супроводжувалось тотальним грабунком.
Урешті російський терор, епідемія чуми та вимушена еміграція привели до того, що чисельність одного з найбільших північнокавказьких етносів скоротилася з 300 тисяч (на кінець XVIII ст.) до 30 тисяч на 1822 рік.
Опір горян Чечні і Дагестану було зламано лише лише в 1859 р., коли росіяни взяли в полон імама Шаміля. Після капітуляції імама відправили з сім'єю на заслання в Калугу.
Як розширення Московії коментували безпосередні учасники та очевидці тих подій? Для кращого сприйняття тексту і збереження колориту епохи цитати далі наводяться мовою оригіналу. Ось як у 1844 році пояснював потребу поширення на кавказький регіон "руського міра" царський генерал Ніколай Слєпцов: "Какое имеют право эти дикари жить на такой прекрасной земле? Перстом Господа миров наш Августейший Император повелел нам уничтожить их аулы, всех мужчин, способных носить оружие, уничтожить, сжечь посевы, беременным женщинам вырезать животы, чтобы они не рожали бандитов..."
середа, 18 вересня 2024 р.
Шість кроків до продуктивного навчання
1. Оптимальні умови
- Організація довкілля
- Позитивний настрій учителя й учнів
- Загострення, фіксація, зосередження уваги
- Мета й результат: навіщо воно мені знадобиться?
- Уявлення власних завдань
- Сприймання помилок як зворотна реакція
- Підготовка плакатів як периферійних стимулів
2. Правильне подання
- Змалювання узагальненої картини, зокрема завдяки дослідженням конкретних ситуацій
- Використання всіх навчальних стилів
- Малювання асоціативної схеми, її уявлення
- "Активні" й "пасивні" музичні концерти
3. Зважене обміркування
- Творче мислення
- Критичне мислення - концептуальне, аналітичне, рефлексивне
- Творче розв'язання проблеми
- Техніки стійкого запам'ятовування для цілковитого збереження інформації
- Аналіз власного стилю мислення
4. Активізація збереженої інформації
- Використання знань на практиці
- Ігри, замальовки, дискусії, тощо для різних стилів навчання осіб із різним типом компетентності
5. Застосування
- Використання шкільних знань поза школою
- Практика
- Учні в ролі вчителів
- Поєднання нового з уже відомим
6. Повторення, оцінювання святкування
- Усвідомлення того, що вже знає людина
- Самооцінка, оцінка ровесників та викладачів
- Безупинне повторення