12 фактів про Україну часів Другої світової

Урок історії для нащадків

    У Другій світовій війні загинув кожний третій українець. В час, коли російські ЗМІ з усіх сил намагаються зобразити українців активними прихильниками фашизму, нацизму й колабораціоністами, в означеній публікації наводяться дані, які повністю спростовують неправдиву інформацію.

1. Для українців війна почалась в березні 1938 року, коли війська хортистської Угорщини вторглися до новоствореної держави - Карпатської України, яка перед цим входила до складу Чехо-Словаччини. В результаті і Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року значна частина автономної Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачево й Берегове були передані Угорщині. За таких умов столицю Карпатської України було перенесено до Хуста. Для захисту автономії від угорських і польських військ були створені збройні сили Карпатської України - Карпатську Січ. 15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив повну незалежність новоствореної держави. В ніч з 13 на 14 березня 1939 року хортистська Угорщина за підтримки гітлерівської Німеччини розпочала війну проти молодої української держави. За різними даними при захисті Карпатської України загинуло від 2,5 до 6 тис. січовиків. На карпатських перевалах угорці та польські солдати розстріляли близько 600 полонених. Із весни 1939 року ведуть відлік масові репресії в межах нинішньої Закарпатської області, які посилилися з приходом в той край Радянської армії восени 1944 р.  

2. У вересневій кампанії 1939 року вже 120 тис. українців вступили в поєдинок із вермахтом у складі Війська Польського. 17 вересня 1939 р. Червона Армія без оголошення війни перетнула польський кордон та рушила на захід. Радянський Союз вступив у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини. Радянські війська допомогли вермахту зламати польський опір під Перемишлем та Брестом. 22 вересня капітулював Львів, обложений спочатку вермахтом, а зі згодом і Червоною Армією. В той самий день у Бресті пройшов спільний німецько-радянський парад. В середньому частка українців в збройних силах Польщі становила 11,19% особового складу. На основі цих даних та загальної кількості загиблих під час Польської кампанії професор Торунського університету Вальдемар Резмер припускає, що у вересні-жовтні 1939 року загинуло близько 8 тис. українців як солдат польської армії, приблизно вдвічі більше було поранено. В німецькому полоні опинилося близько 60 тис. українців. До радянського полону потрапило 20 тис. українців - польських солдатів.

3. В Україні Червона армія широко практикувала так званий "достроковий" призов юнаків 16 - 17 років, яких без підготовки й часто погано озброєних кидали в бій, в результаті чого вони масово гинули, їх використовували як "гарматне м'ясо". Адже комуністичним режимом  усі,  хто  опинився  на  окупованій  нацистами  території,  розцінювалися  як зрадники. У бій вони змушені були йти часто навіть без зброї і у цивільному одязі, за що і отримали назву «чорносвитники», «чорна піхота». В битві за Дніпро загинули 250–270 тис. насильно мобілізованих «чорносвитників». 

4. В цілому в Другій світовій війні загинув кожний третій (порівняно з кожним 20-м в армії великої Британії) українець. Серед військовослужбовців призову літа 1941 р. вціліло тільки 3% від загальної кількості. Українці понесли людські втрати більше ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у 8-10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти із населенням сучасної Австрії.

5. Загальні демографічні втрати України - з убитими, жервами концтаборів, депортованими й евакуйованими - складають не менш, ніж 14 млн. чоловік. З 41,7 млн. чол, які жили до війни в УРСР, на 1945 рік залишилось лише 27,4 млн. чол.

6. Під час евакуації з України на Схід було вивезено близько тисячі кращих підприємств України, які після перемоги не повернули в рідні міста. Підприємства, за створення яких український народ заплатив власною кров'ю на протязі 1930-х рр., стали основою створення військово-промислового комплексу  в східних регіонах СРСР в післявоєнні роки. 

7. В 1941 році відступ  Червоної  Армії  супроводжувався  застосовуванням  тактики  «випаленої землі». Про її необхідність оголосив Сталін у своєму виступі 3 липня 1941 р. Численні урядові та партійні постанови наказували знищувати все, що не вдалося евакуювати  у  східні  райони  СРСР:  устаткування  заводів,  техніку,  збіжжя тощо.  Одним  із  жахливих  злочинів  сталінського  режиму  став  підрив  військами НКВД греблі Дніпрогесу у серпні 1941 р. Про цю акцію не знало ані цивільне населення, ані поблизу розташовані військові частини. Руйнування греблі спричинило загибель десятків тисяч червоноармійців та мирних мешканців, яких змило водяним валом. В Дніпропетровську був підірваний хлібокомбінат разом із робітниками. В Одесі , при відступі Червоної Армії, затопили приморські квартали разом із мешканцями, а поранених червоноармійців скидали в море разом із санітарними машинами. З Харкова вивезли сотні представників інтелігенції, щоб їх спалити в зачиненому наглухо будинку. В Умані замурували живих людей в погребі. Таких прикладів багато. І все це здійснювали не нацисти, а комуністи при відступі. 

8. Кореспондент газети "Saturday Evening Post", відвідавши Україну у 1945 році написав: "Те, що дехто намагається зобразити як "російську славу", насправді було українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі".

9. Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України "зникли" такі впливові раніш національні меншини, як німці (які виїхали на схід у 1941, 1944 і 1945 рр.), кримські татари, які на протязі віків були важливим фактором історії причорноморського регіону, а в 1944 році за особистим наказом Сталіна були депортовані з Криму в Середню Азію, з майже 3 млн. українських євреїв пережили війну 800 тис. чоловік (пізніше 140 тис. з них виїхали в Польщу), з 2,5 млн. поляків до 1950 р. залишилось менш ніж 400 тис. Зате, кількість росіян з довоєнних 4 млн. за перше повоєнне десятиліття виросла до 7 млн. чол.

10. Українці воювали проти Німеччини у складі Червоної армії (6 млн.) й у складі інших армій і військових з'єднань. Багато з них служили в американській (80 тис.) і канадській (40 тис.) арміях. Вони воювали у французькому Русі опору (6 тис.). Тисячі українців служили в польській армії генерала Владислава Андерса, приймали участь у бойових діях на британському боці в Єгипті, Лівії, Італії (45 тис.). Переважно це були представники української діаспори цих країн. Також західні українці складали 2% складу польської дивізії ім. Тадеуша Костюшка й 70% чехословацької бригади генерала Людвига Свободи.

11. Протягом 1942–1950-х рр. в Україні воювала Українська Повстанська Армія, через лави якої пройшло близько 100 тис. людей.

12. Українець Олексій Берест був одним з тих, хто встановив радянський прапор над Рейхстагом у Берліні, а українець Майкл Стренк – одним із 6 морських піхотинців, що підняли прапор Сполучених Штатів над Іводзимою. Але лише Українська Повстанська Армія виступала у тій війні під українським національним прапором.