Як німці обороняли Німеччину у 1945 р.

1. Підготовка

Генерал-майор Альфред Вейдеман в аналітичній статті "Кожна людина на своєму місці" навів дані про склад збройних сил, яким належало обороняти Третій Рейх. За його словами, "в липні 1944 р. збройні сили Німеччини налічували: діюча армія - 4,4 млн. осіб, армія резерву - 2,5 млн., військово-морський флот - 0,8 млн., ВПС - 2 млн., війська SS - близько 0,5 млн. осіб. Загалом мобілізованими були 10,2 млн. осіб.

Альфред Вейдеман був впевнений, що такої кількості солдатів вистачить, щоб зупинити росіян на німецькому кордоні. До того ж 22 липня 1944 р. Гітлер доручив Геббельсу провести "тотальну мобілізацію ресурсів для потреб війни", що і було зроблено. Це дозволило компенсувати втрати Вермахту в другій половині 1944 р.

Водночас під патронажем нацистської партії було утворено фольксштурм - вузькотериторіальні формування з числа чоловіків, які не були мобілізовані за віком чи по хворобі, а також  підлітків чи фахівців, що мали "бронь". Ці загони прирівнювались до частин сухопутної армії, і в подальшому обороняли Східну Пруссію. Мова йшла про декілька мільйонів чоловіків, які, за висловом Альфреда Вейдемана, повинні були "перекотити віз через гору", тобто посилити збройні сили Німеччини.

2. Лінії опору в Німеччині

Нацисти намагалися покрити завойовані території, а також Німеччину неприступною мережею оборонних споруд. В книзі "Фортифікація Другої світової війни 1939-1945. III Рейх. Фортеці, доти, бункери, бліндажі, лінії оборони", написаній військовими істориками Кауфманом Дж.Е. і Кауфманом Г.У., було сказано, що "Гітлер створив найбільш укріплену країну в історії людства".

Зі Сходу Німеччину захищав "Померанський вал", ключовими фортецями якого стали міста Штольп, Руммельсбург, Нойштеттін, Шнайдемюль, Гдиня і Данціг. На Заході у 1936-1940 рр. була побудована "Лінія Зігфріда", довжиною 630 км. і глибиною 35-100 км. З оборонних споруд на півдні найбільш відомим був Альпійський редут в Баварських Альпах. Для захисту своєї столиці німці звели три оборонних кільця, в тому числі й безпосередньо в центрі Берліна. В місті було сформовано дев'ять секторів оборони, до складу яких входили 400 залізобетонних споруд  і вриті в землю шестиповерхові бункери.

3. Тактика оборони німецьких міст

Тактика оборони німецьких міст будувалася з урахуванням досвіду попередніх боїв з Червоною Армією Німецький військовий теоретик і штабіст Ейке Міддельдорф так описував методи захоплення радянськими частинами укріплених німецьких населених пунктів.

"Найчастіше це проходило в ході переслідування відступаючих підрозділів Вермахту раптовим ударом танкових груп і десанту піхоти. Якщо з ходу не вдавалося захопити місто, росіяни "його обходили з флангів і тилу, проводили планомірні атаки або намагалися оволодіти ним у нічному штурмі". Головне завдання частин, що оборонялися, полягало в тому, щоб не допустити розбиття колової оборони на окремі вогнища. Саме тому плани опорних пунктів ретельно обдумувалися. Як правило, бої велися з гарно підготовлених для цього споруд, що мали протитанковий захист. Рекомендувалося також здійснювати раптові атаки із засідок при малій дальності стрільби з негайним відходом на основні позиції.

4. Паніка і військово-польові суди

Поміж тим, тактика, що показала себе такою ефективною в Росії і в інших окупованих країнах, дала збій в Німеччині. Жертви серед мирного німецького населення, які були неминучим супутником усіх воєн, деморалізовували солдат Вермахту. "Сержант Курт побачив групу російських солдат, які ховалися за рогом, - згадує один із захисників Руммельзбургу, - він коридорами довгого будинку забіг їм за спину і дав чергу з кімнати на другому поверсі. Двоє впало, а третій кинув гранату у вікно. Зрозуміло, що сержант був на війні не новачок, тому одразу вискочив. Але в останній момент він побачив красиву жінку і трьох милих дітей, які ховалися в кутку. Вибух гранати розніс їх на шматки. В Польщі Курт не звернув би на це уваги, але в Руммельзбурзі він мало не збожеволів. Наступного ранку він здався". Для придушення  подібних панічних настроїв в Німеччині почали діяти мобільні військово-польові суди. "Першому винесли вирок на смерть і через дві години розстріляли генерала, який був винний в тому, що не зірвав Ремагенський міст. "В крайньому разі, хоч якийсь проблиск", - написав 5 травня 1945 року Геббельс.

5. Нацистські ЗМІ - останній подих

Бойовий орган націонал-соціалістичного руху Великої Німеччини - газета Volkischer Beobachter також висвітлювала ці події. Наскільки це було актуальним, говорить її передостанній номер, який вийшов 20 квітня 1945 р. Центральна стаття називалася "Бунт боягузливих дезертирів в Мюнхені придушено". В цілому нацистські ЗМІ намагалися згуртувати німців навколо Гітлера. Зокрема, регулярно цитувалися промови того ж Геббельса про керівну роль фюрера. Проводилися навіть паралелі між вождем Третього Рейху і Всевишнім. "Хто має честь керувати нашим народом, може розглядати свою службу йому як службу Богу". Для підняття морального духу щоденно виходили статті про Фрідріха Великого, як про символ германської стійкості, а також із пафосом розповідалося про подвиги солдатів і офіцерів Вермахту. Багато говорилося і про роль німецьких жінок в обороні Німеччині. "Без сумніву,  за рахунок однієї лише добровільного вербування нам ніколи б не вдалося створити таку велику армію жінок-військовослужбовців, чисельність яких досі не встановлена, - аналізуючи публікації німецьких газет 1944-1945 рр., повідомила західнонімецька громадська жіноча організація. - Службові обставини і націонал-соціалістичне законодавство про використання  жіночої робочої сили, зробили можливим в разі необхідності мобілізувати жінок на військову службу в примусовому порядку". Третьою найбільш популярною темою в німецьких ЗМІ 1945 р. були жахи більшовицької окупації.