Лекція 2
Коли виявилося, що в Європі з'явилася автономна українська держава, де-юре автономна, де-факто незалежна, це перевернуло політику багатьох європейських країн і погіршило сон політикам багатьох сусідніх держав. Польща, Румунія, Радянський Союз активно почали шукати шляхів знищення цієї маленької української держави.
Поляки боялися, що нацистська Німеччина використає Закарпаття в якості плацдарму для нападу на територію Польщі і об'єднає західноукраїнські землі Галичини і Волині, які перебували в складі Польщі, з Закарпаттям в маріонеткову піднімецьку державу. Радянський Союз боявся того самого - що Закарпаття стане плацдармом для війни проти СРСР з метою створення маріонеткової Великої України. Румунія боялася за свої етнічні території. Тому, в принципі, і в Москві, і в Бухаресті, і у Варшаві вважали за краще, якщо Карпатська Україна зникне і якщо вона буде приєднана до Угорської держави.
Яким же чином проблема Закарпаття зблизила Радянський Союз і Німеччину? Зближення почала шукати гітлерівська Німеччина на початку 1939 р. Виступаючи у райхстазі (Гітлер виступав у райхстазі у січні кожного року в річницю свого приходу до влади), фюрер заявив, що він не шукає німецького життєвого простору на Сході Європи. Що його слова з "Майн кампф" про німецький життєвий простір слід розуміти, як ті, що означають пошуки життєвого простору десь в Африці, там, де колись були колонії Німеччини до 1-ї світової війни, що Німеччина прагне ці колонії повернути і що вона їх хотіла б збільшити новими набутками. Це був перший сигнал, відправлений в бік Радянського Союзу, який найбільше остерігався німецьких заяв про "Lebensraum im Osten" ("життєвий простір на сході"). Насправді ж Гітлер задумав цікаву гру. На початку 1939 р. він уже практично вирішив питання про початок війни з Польщею. Німецькі генштабісти розробляли відповідні плани, німецька армія готувалась до масштабної війни проти польської держави. У Гітлера за даних умов було два варіанти використання українського питання. Варіант перший - використати українців, як можливих союзників у війні з Польщею. У німецькому Генштабі розроблялися можливі варіанти повстання західноукраїнського населення проти Польщі, щоб німецький вермахт прийшов у Польщу у вигляді захисника національних меншин, які придушуються польською державою. В такому випадку Карпатська Україна була важливим плацдармом для Німеччини. Адже цілком очевидно, що бездержавні українці Польщі, хоча й активні та бойові, були набагато менш цінним союзником ніж СРСР.
Тому в січні 1939 р. Гітлер віддає наказ своєму міністру закордонних справ прозондувати ґрунт через радянського представника в Берліні Г.Астахова щодо можливого варіанту зближення Німеччини та СРСР. Після попередніх розмов з гітлерівськими дипломатами Астахов телеграфував до Москви, що на даний момент для СРСР відкриваються прекрасні перспективи. Німці пропонують укласти широкий торговельно-економічний договір і готові підписати велику угоду про дружбу й ненапад, навіть готові поступитися великими зонами впливу в Європі на користь Радянського Союзу. Це було, очевидно, несподіванкою для Сталіна, який аж ніяк не розраховував на те, що Гітлер настільки щедро буде роздавати під вплив СРСР європейські землі.
Для відповіди Німеччині радянський лідер обрав найвищу трибуну - трибуну XVIII з'їзду ВКП (б), і 10 березня 1939 року в своїй доповіді чітко вказав, яка найбільша проблема стоїть на шляху зближення між Німеччиною і СРСР, зокрема він заявив: "Характерним є той шум, який
зчинила англо-французька й північноамериканська преса з приводу Радянської України. Діячі цієї преси до хрипоти галасують про те, що німці йдуть на Радянську Україну, що вони вже тепер мають у своїх руках так звану Карпатську Україну, яка налічує близько 700 тис. населення. Що німці найпізніше весною цього року приєднають Радянську Україну, яка має понад 30 млн. населення до, так званої, Карпатської України. Схоже на те, що цей підозрілий шум мав своєю метою підняти лють Радянського Союзу проти Німеччини, отруїти атмосферу і спровокувати конфлікт з Німеччиною без видимих не те підстав. Звичайно, цілком можливо, - сказав Сталін, - що в Німеччині є божевільні, які мріють приєднати слона, тобто Радянську Україну, до комашки, тобто до, так званої Карпатської
України. І коли дійсно є там такі безумці, можна не сумніватися, що в нашій країні знайдеться достатня кількість гамівних сорочок для таких божевільних.Але якщо відкинути геть божевільних і звернутися до нормальних людей, то хіба не зрозуміло, що смішно й безглуздо говорити серйозно про приєднання Радянської України до так званої Карпатської України". Сталін також наголосив на тому, що у Франції, Британії й США очікують походу Гітлера на Радянську Україну і розглядають війну Німеччини та СРСР як плату за згоду Заходу приєднати Судети до Німеччини. Фактично ця промова Сталіна вказувала на те, що найважливішою проблемою в стосунках між Німеччиною та СРСР є проблема України. Проблема Карпатської України й страх радянського керівництва перед тим, що Німеччина спровокує появу Великої України під своїм протекторатом.
Німецький канцлер одразу ж оцінив ситуацію, й через чотири дні після виступу Сталіна на з'їзді ВКП (б), 14 березня 1939 р. угорські війська отримали благословення Гітлера на окупацію Карпатської України. 15 березня 1939 р. Карпатська Україна задекларувала свою незалежність, і через декілька тижнів кривавих боїв молода маленька держава була потоплена в крові угорськими гонведами. Заклики Президента Карпатської України Августина Волошина до Німеччини втрутитися, допомогти, взяти під захист залишилися непочутими в Берліні. Карпатська Україна опинилась під угорською окупацією аж до кінця жовтня 1944 р., на довгі майже шість років.
Після окупації Закарпаття Угорщиною, після підступного приєднання до Німеччини так званої "залишкової" Чехії, після оголошення Словаччиною незалежности під тиском Берліна , Німеччина почала готуватися до масштабної війни з Польщею. Тепер Польща була поставлена в ту позицію, в яку її й хотіла поставити Німеччина: з півдня, в колишній Чехословаччині стояли німецькі війська, з півночі й заходу польські землі були оточені територіями Німеччини, тобто, фактично, Польща перебувала у великому котлі ще до початку війни.
Проте, на міжнародній арені ситуація розгорталася не зовсім так, як цього би хотілося Гітлеру. Британські й французькі дипломати шукали подальших шляхів запобігти виникненню чергового великого конфлікту в Європі. Знаючи про плани Німеччини напасти на Польщу через свою розвідку, англійці й французи звернулися до СРСР з пропозицією укласти великий пакт між західними демократіями й Радянським Союзом, пакт, який захистив би Польщу, який би вказував, що зміни кордонів в Польщі, Прибалтиці чи Фінляндії є неможливими, і напад на будь-яку з держав Центрально-Східної Європи буде розглядатися Англією, Францією й СРСР як як власне напад на самі ці держави - Францію, Британію й СРСР.
Коли в квітні 1939 р. до СРСР надійшли звернення від західних держав приєднатися до такої угоди, радянські лідери висунули низку своїх умов. Це були дуже цікаві умови, зокрема, радянське керівництво вимагало, аби європейські держави: Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія й Румунія погодилися на те, щоб у випадку, коли вони стануть жертвами агресії з боку Німеччини, Радянський Союз отримував би право сам на свій розсуд, без погодження з керівництвом цих держав, без погодження з їхніми Генеральними штабами використовувати на їхній території Червону армію. Коли англійці й французи довели ці умови СРСР до відома поляків, литовців та інших, то, зрозуміло, що отримали відмову від такої пропозиції. Власне така пропозиція захисту мало чим відрізнялася від самої окупації. Що могло відрізнити незаконне вторгнення Німеччини без погодження з їхніми урядами від законного вторгнення СРСР так само без погодження з урядами цих держав.
Поляки боялися, що нацистська Німеччина використає Закарпаття в якості плацдарму для нападу на територію Польщі і об'єднає західноукраїнські землі Галичини і Волині, які перебували в складі Польщі, з Закарпаттям в маріонеткову піднімецьку державу. Радянський Союз боявся того самого - що Закарпаття стане плацдармом для війни проти СРСР з метою створення маріонеткової Великої України. Румунія боялася за свої етнічні території. Тому, в принципі, і в Москві, і в Бухаресті, і у Варшаві вважали за краще, якщо Карпатська Україна зникне і якщо вона буде приєднана до Угорської держави.Яким же чином проблема Закарпаття зблизила Радянський Союз і Німеччину? Зближення почала шукати гітлерівська Німеччина на початку 1939 р. Виступаючи у райхстазі (Гітлер виступав у райхстазі у січні кожного року в річницю свого приходу до влади), фюрер заявив, що він не шукає німецького життєвого простору на Сході Європи. Що його слова з "Майн кампф" про німецький життєвий простір слід розуміти, як ті, що означають пошуки життєвого простору десь в Африці, там, де колись були колонії Німеччини до 1-ї світової війни, що Німеччина прагне ці колонії повернути і що вона їх хотіла б збільшити новими набутками. Це був перший сигнал, відправлений в бік Радянського Союзу, який найбільше остерігався німецьких заяв про "Lebensraum im Osten" ("життєвий простір на сході"). Насправді ж Гітлер задумав цікаву гру. На початку 1939 р. він уже практично вирішив питання про початок війни з Польщею. Німецькі генштабісти розробляли відповідні плани, німецька армія готувалась до масштабної війни проти польської держави. У Гітлера за даних умов було два варіанти використання українського питання. Варіант перший - використати українців, як можливих союзників у війні з Польщею. У німецькому Генштабі розроблялися можливі варіанти повстання західноукраїнського населення проти Польщі, щоб німецький вермахт прийшов у Польщу у вигляді захисника національних меншин, які придушуються польською державою. В такому випадку Карпатська Україна була важливим плацдармом для Німеччини. Адже цілком очевидно, що бездержавні українці Польщі, хоча й активні та бойові, були набагато менш цінним союзником ніж СРСР.
Тому в січні 1939 р. Гітлер віддає наказ своєму міністру закордонних справ прозондувати ґрунт через радянського представника в Берліні Г.Астахова щодо можливого варіанту зближення Німеччини та СРСР. Після попередніх розмов з гітлерівськими дипломатами Астахов телеграфував до Москви, що на даний момент для СРСР відкриваються прекрасні перспективи. Німці пропонують укласти широкий торговельно-економічний договір і готові підписати велику угоду про дружбу й ненапад, навіть готові поступитися великими зонами впливу в Європі на користь Радянського Союзу. Це було, очевидно, несподіванкою для Сталіна, який аж ніяк не розраховував на те, що Гітлер настільки щедро буде роздавати під вплив СРСР європейські землі.
Для відповіди Німеччині радянський лідер обрав найвищу трибуну - трибуну XVIII з'їзду ВКП (б), і 10 березня 1939 року в своїй доповіді чітко вказав, яка найбільша проблема стоїть на шляху зближення між Німеччиною і СРСР, зокрема він заявив: "Характерним є той шум, який
Проте, на міжнародній арені ситуація розгорталася не зовсім так, як цього би хотілося Гітлеру. Британські й французькі дипломати шукали подальших шляхів запобігти виникненню чергового великого конфлікту в Європі. Знаючи про плани Німеччини напасти на Польщу через свою розвідку, англійці й французи звернулися до СРСР з пропозицією укласти великий пакт між західними демократіями й Радянським Союзом, пакт, який захистив би Польщу, який би вказував, що зміни кордонів в Польщі, Прибалтиці чи Фінляндії є неможливими, і напад на будь-яку з держав Центрально-Східної Європи буде розглядатися Англією, Францією й СРСР як як власне напад на самі ці держави - Францію, Британію й СРСР.
Коли в квітні 1939 р. до СРСР надійшли звернення від західних держав приєднатися до такої угоди, радянські лідери висунули низку своїх умов. Це були дуже цікаві умови, зокрема, радянське керівництво вимагало, аби європейські держави: Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія й Румунія погодилися на те, щоб у випадку, коли вони стануть жертвами агресії з боку Німеччини, Радянський Союз отримував би право сам на свій розсуд, без погодження з керівництвом цих держав, без погодження з їхніми Генеральними штабами використовувати на їхній території Червону армію. Коли англійці й французи довели ці умови СРСР до відома поляків, литовців та інших, то, зрозуміло, що отримали відмову від такої пропозиції. Власне така пропозиція захисту мало чим відрізнялася від самої окупації. Що могло відрізнити незаконне вторгнення Німеччини без погодження з їхніми урядами від законного вторгнення СРСР так само без погодження з урядами цих держав.
Немає коментарів :
Дописати коментар