Націоналіст - це людина, яка любить свою націю, поважає інші і готова захищати інтереси свого народу . Шовініст - особа, якій байдужі інтереси будь-якої нації, однак вона використовує національні почуття інших людей в своїх інтересах. Російський шовініст - це особа, яка використовує національні почуття російської нації у своїх інтересах.
Російські шовіністи використовують національні почуття, як лісоруб використовує сокиру під час вирубки лісу, як людина використовує ключі для відкриття замка. Для представників російського шовінізму російська ідентичність є засобом для досягнення своїх особистих чи групових інтересів. Однак, це не означає, що російські шовіністи сповідують російську культуру, сприяють її розвитку та збагаченню росіян.
Аналізуючи минуле, можна стверджувати, що таке роздвоєння особи російського шовініста бере свій початок із Жовтневого перевороту 1917 року. Ті, хто ініціював і керував переворотом, не ставили собі за мету покращення житя російського народу, проте вони використовували гасла "Землю крестьянам!", "Фабрики и заводы рабочим!", "Вся власть советам!". Легко зрозуміти, що Лев Давидович Троцький (Лейба Бронштейн), Яків Свердлов, Антонов-Овсієнко (Овсієнко), Григорій Зинов'єв (Герш Аронович), Йосип Сталін (Джугашвілі), Володимир Ленін не були носіями й навіть прихильниками російської культури. Так, вони говорили російською мовою, але вона була їм необхідна тільки для спілкування між собою та з народом. З метою використання національних почуттів російської нації вони свідомо міняли свої незвичні для російського вуха прізвища та імена на прізвища та імена з російським відтінком.
Спочатку вони винищили серцевину російської нації, заможних селян, котрі були носіями суспільної та національної культури в селі: "Необходимо уничтожить кулаков как класс". Значна більшість російських офіцерів після Жовтневого перевороту перейшла на бік більшовиків. Вони вірили, що "стали на защиту Отечества", і "поручик, зачем нам чужая земля". Однак, вони були націоналістами, оскільки любили свою націю та зі зброєю в руках захищали "матушку Русь". Тому й було розстріляно понад 40 тисяч кадрових офіцерів.
Фінський генерал Естерман так оцінював дії командування Червоної Армії під час Фінсько-Російської війни 1939 - 1940 рр.: "У нас склалося враження, що російські командири командували іноземним легіоном, а не своїми співвітчизниками. Так воювати не можна." Генерал не помилявся. Оскільки Й.Сталін та керівництво держави сповідували ідеологію російського шовінізму і не вважали слов'ян своїми співвітчизниками. Особливо зневажливе ставлення до життя людей продемонструвало створення штрафних батальйонів, які існували навіть після Курської дуги, коли поразка Німеччини була очевидна. Що, як не винищуванням слов'ян були атаки штрафбатів на німецькі позиції, коли атакуючі мали на озброєнні тільки саперні лопатки. Чи не винищенням була мобілізація в армію українців, котрі перебували в німецькій окупації, та відправлення їх на фронт без елементарної військової підготовки. Зрештою, російські шовіністи під час війни керувалися гаслом "Немає людини - немає проблеми".
Зневагу російських шовіністів до російської культури можна окреслити двома яскравими прикладами.
Носієм російської культури була Лідія Русланова, репертуар якої, в основному, складався із російських народних пісень, причому їх виконання вважається еталоном навіть сьогодні. Лідію Русмланову в 1948 році арештували по статті "Антирадянська пропаганда". І це людину, котра впродовж війни дала понад 1100 концертів на передовій перед бійцями. Після звільнення з концтабору в 1953 році вона тихо сказала: "Унизили ни за что перед всей страной - вот это пережить невозможно".
6 жовтня 1991 року пострілом з револьвера був убитий російський націоналіст Ігор Тальков. Про нього говорили, що він висловлює "национальный русский протест против угнетения народа", "бил по всему мешающему русскому народу жить", "символ попытки позрождения национальной России в конце ХХ века". Кому потрібний російський націоналіст, якщо в Росії при владі перебувають російські шовіністи.
Сьогодні в Росії керують державою російські шовіністи. Поставимо собі питання: чи сприяють їх дії добробуту корінних росіян? Очевидно, що ні. З одного боку, влада навіює росіянам думки про велич їх нації, з іншого - фактично руйнує її. Росіяни спиваються й вимирають. Рівень суспільної культури росіян дуже далекий від загальноєвропейського рівня. Росія кожного року продає великі обсяги енергоносіїв, в той час як власники цих енергоносіїв - пересічні росіяни, знаходяться на межі глибокого зубожіння. Інфраструктура міст, про села нема й що говорити, - у жахливому стані. Російські шовіністи продають енергоносії за кордон, але їхня грошова виручка осідає в Європі, а не йде на впровадження новітніх технологій у власній країні, в розбудову лікарень, шкіл, нове устаткування в них, будівництво доріг, жител, тощо. Енергоносії не мають властивості відновлюватися, і тому неминуче їх вичерпування. То що ж краще? 500 мільярдів доларів стабілізаційного фонду в швейцарських банках, чи нафта й газ в родовищах. Відповісти на це питання можна, проаналізувавши дії американського уряду, який скупову нафту і заповнює нею підземні нафтосховища на території США.
В Україні теж процвітає російський шовінізм. Його найяскравішими представниками ще до недавнього часу були Дмитро Табачник (дідусь - Табачник Ісер Менделевич, бабуся - Молдавська Цессія Абрамівна), Бондаренко, Кернес, Коновалюк, Добкін, Медведчук і... Список можна продовжити. Чому палкими поборниками російської мови, а не культури, в Україні є люди, прізвища яких не співзвучні з російською душею? Очевидно, що для них російський шовінізм є засобом для заробляння грошей. Зрозуміло, що без російського шовінізму про них ніхто б і не згадав. А жити на широку ногу, слави і стояння на п'єдесталі дуже хочеться, тому й використовується російський шовінізм. Однак, чи вписується спекулювання на національних почуттях людей у високу мораль Людини.
Немає коментарів :
Дописати коментар