Зразок короткого змісту роботи учасника МАН

Відділення історії

Секція всесвітньої історії

Прометеїзм у зовнішній політиці Польщі (1921 - 1939 рр.)

Актуальність теми: В умовах становлення Української держави та євроатлантичних інтеграційних процесів дедалі більше зростає інтерес до всесвітньої історії. В східній політиці сучасної Польщі спостерігається поступове повернення до концепції прометеїзму, що була актуальною в міжвоєнний період. А оскільки в ній не останнє місце відводилося Україні, як і іншим державам Центрально-Східної Європи, ця тема є цікавою для дослідження.

Об’єктом дослідження  є міжнародні відносини в Центрально-Східній Європі в першій чверті ХХ ст.

Предмет дослідження – закономірності формування та механізми реалізації концепції прометеїзму в зовнішній політиці Польщі.

Мета дослідження – аналіз концепції прометеїзму, що реалізувалася в діяльності  прометеївського руху й політиці польських політичних діячів, які поділяли погляди Ю.Пілсудського.

Основні завдання:

·                   дослідити витоки  й традиції польського прометеїзму, які втілилися в східній політиці Юзефа Пілсудського;

·                   схарактеризувати складові східної політики Ю.Пілсудського та його соратників;

·                   проаналізувати еволюцію й основні складові концепції прометеїзму в міжвоєнній Польщі;

дослідити становлення, розвиток і організаційну структуру міжнародного прометеївського руху.

Результат дослідження

Прометеївська концепція Польщі увібрала в себе традиції давніх Ягеллонів, які пріоритетним в зовнішній політиці вважали східний напрямок. Провідною ідеєю була ідея месіанського покликання Польщі у відносинах із сусідніми державами. Автором і активним провідником ідеї месіанізму був А.Міцкевич. Доктрина Міцкевича й поляків-патріотів XIX ст. втілилася в східній концепції Юзефа Пілсудського.

Величезний вплив на східну політику Польської республіки 1918 – 1921 років справила ідея федералізму завдяки діяльності й самого Пілсудського і його соратників. Концепція федералізму була спрямована на розчленування імперії Романових за національними ознаками й утворення на її основі незалежних держав, які передбачалося з’єднати з Польщею на умовах федерації. Основна увага в реалізації означеної конструкції була зосереджена на Литві, Білорусі та Україні, у союзі із якими Польща бажала утвердити свою гегемонію в Східній Європі.

Концепція «прометеїзму» стала новим баченням федераційної ідеї, яка після підписання Ризького миру 1921 р. зазнала невдачі, але водночас вона стала і її ідейним підґрунтям. Вона передбачала ідею політичного зближення «нових народів», поневолених радянською державою. Принципи прометеїстів будувались на базі організації Союзу зближення відроджених народів – СЗВН, яка утворилася в 1921 році, базі організації було налагоджено випуск свого тижневика «Przymierze». В другій половині 20-х рр. ХХ ст. структурними  елементами  прометеїзму стали організація  «Прометей»  в  Парижі  й  Комітет  незалежності  Кавказу  в Константинополі. У 1928 р. було створено варшавський варіант організації «Прометей». Метою  реалізації  концепції прометеїзму  мало  стати  розчленування  СРСР  за  національною ознакою  й  побудова  на  його  «руїнах»  Великої  Польщі,  на  засадах федерації  з  Україною,  Грузією,  Азербайджаном,  Кримом  та  іншими республіками.

Прометеїзм був важливою сторінкою в історії польської політичної думки, оскільки проклав шлях майбутньому демократичному устрою східноєвропейських держав і плідній співпраці з ними польської держави.